SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

Бандунгська конференція.







Однією з характерних рис післявоєнного періоду є криза колоніальної системи. Весь світ окрім Європи і США було практично поділено між декількома метрополіями. Після другої світової війни внаслідок Ялтинсько-потсдамської системи проходить послаблення колоніалізму. За того, що країни метрополії дійсно втратили вплив як на міжнародній арені так і в колоніях вони змушені були змінювати свою систему впливу.



Перший етап (45-49рр) – досить мирний етап врегулювання колоніальної проблеми. Але в кінці 40-х на початку 50-х років ті країни, які залишалися колоніями (і Азійські і Африканські) поступово розпочинають національно-визвольний рух. Серйозним поштовхом до цього була так звана Суецька криза 56 року.



1960-й рік - 17 країн Африки отримали незалежність. І США і СРСР розуміли, що через деякий час ці країни будуть дуже серйозним фактором у конфронтації двох систем. І тому кожна з цих держав намагалася перетягнути ці країни на свій бік. З іншого боку самі країни, розуміючи що можуть стати картою в грі, намагалися залишити за собою право вирішення своїх проблем. Для цього їм потрібно було створити міжнародні організації, структури. І перша спроба створити організацію, яка б об’єднувала ці країни відноситься до березня-квітня 47 року – Перша всеазіатська конференція в Делі. Ініціатором виступила Індія. Всього в конференції взяло участь 28 азійських країн. Основна проблема, яка була для першого кроку – що буде головним, на чому зосередиться подібна міжнародна організація? Чи це буде обговорення так званих культурних питань чи все ж таки головним напрямком будуть політичні проблеми. Пріоритет було віддано політичним питанням. Було створено постійний інститут Організація Міжазіатських відносин. Фактично ця перша конференція почала процес солідарності народів Азії, Африки а пізніше і Латинської Америки.



Якщо перша конференція була на рівні громадських діячів, то наступна конференція 49 проходила на рівні урядів. В рамках ООН в 49 році була створена група Афро-азіатських країн. В 54 році група представників країни Азії і Африки висловлюють думку про скликання широкомасштабної конференції за участю всіх країн, що звільнилися для обговорення стратегічних питань подальшого розвитку. В свій час в переговорах було сформульовано 5 основних принципів відносин між країнами, що звільнилися. Вони отримали назву принципів “панча шила”. Саме на цих принципах планувалося збудувати відносини і закріпити їх на майбутній конференції в місті Бандунг.



Ось ці 5 принципів:



• взаємно повага територіальної цілісності і суверенітету;



• ненапад;



• невтручання у внутрішні справи один одного;



• рівність і взаємовигода;



• мирне співіснування.



Основне завдання конференції лідери країн Азії вважали знайти своє місце в системі міжнародних відносин, заявити свою позицію як окремого вектора сил у системі біполярних відносин того часу. Конференція проходила в квітні 55 в Бандунзі (Індонезія) в ній взяли участь представники 29 держав. З одного боку Китай – соціалістична країна, з іншого – Японія – капіталістична країна. Індонезія, Бірма – впливі країни, але вони не визначилися ще зі своїм станом. Заключне комюніке Бандунзької конференції рішуче виступило проти колоніалізму. Рішуче було підтримано принцип самовизначення, учасники виступили проти расової сегрегації і дискримінації. Завдяки розумному підходу керівників робота Бандунзької конференції була зосереджена на тих питаннях, які цікавили всіх представників. Було прийнято декларацію щодо сприяння загальному миру і співробітництву, в основу якої покладено 5 принципів.