SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

грудні 60 року ГА ООН приймає декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам. Від міжнародних відносин в рамках одного регіону проблема колоніалізму виходить на ООН. Це була одна з небагатьох декларацій, яка отримала 100% підтримку. Отримавши таку підтримку в світі, країни що звільнилися пробують зробити наступний крок: не просто виступити силою проти колоніалізму а й забезпечити місце в біполярних стосунках шляхом неприєднання. Мова йде про початок створення руху неприєднання. Засновниками цього руху стали лідери Югославії ( Й. Броз Тіто), Індії (Джавахарлал Неру), Єгипту (Гамаль Абдель Насер), Шрі-Ланки. Саме ці три лідери декілька разів зустрічались і обговорили питання щодо створення організації держав, що не приєдналися.



Перша конференція цих держав проходила в вересні 61 року в Белграді (25 глав урядів). Основне завдання – прийняття двох наріжних принципів майбутньої організації: 1) відмовлення від участі у військових блоках; 2) відмова від розміщення іноземних військових баз на своїй території. В Белграді були представники 25 держав. 12 – з Азії, 11 – з Африки, 1 Європейська країна – Югославія і Куба. Саме на цій конференції було прийнято основоположні принципи руху неприєднання і було сформульовано що рух неприєднання повинен стати гарантом, арбітром для того, щоб залишитися в системі МВ в умовах біполярного світу. Поступово кількість країн, що підтримала цей рух більшає.



У другій конференції 64 році в Каїрі їх було вже 57; а в 73 році – 84 країни. Але поступово в ході існування руху неприєднання проходить невеликий відхід від тих двох принципів. Маючи таку кількість країн була велика спокуса для вирішення інших проблем. На форумах руху неприєднання створюється ідея створення нового міжнародного економічного порядку. Саме рух неприєднання був ініціатором створення групи 77 – країни, що звільнилися, головна ціль яких – створення нового економічного порядку. Підводячи підсумок чітко можна зробити висновок, що вплив країн, що звільнилися до середини 70-х років, був позитивним, стабілізуючим в міжнародних відносинах.



Рух неприєднання в міжнародних відносинах проявляється в трьох видах:



• як зовнішньополітична доктрина країн, що розвиваються;



• як конкретний зовнішньополітичний курс чи орієнтація цих країн;



• як своєрідне міждержавне об’єднання країн, що розвиваються – рух неприєднання.