SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

Слід звернутися до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211, в якому останній здійснив узагальнення щодо застосування норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦКУ цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з ч.2 ст.9 ЦКУ законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин, які позначаються тут як майнові відносини у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ГКУ не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, при цьому відповідно до ч.1 ст. 4 ГКУ особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Тому спеціальні норми ГКУ, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦКУ, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила ч.1 ст.232 ГКУ, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами ч.1 ст.624 ЦКУ, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому слід враховувати, що відповідно до ч.2 ст. 4 ЦКУ основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГКУ не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦКУ, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.