SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

Звичай є джерелом підприємницького права. Відповідно до ч.1ст. 7 ЦКУ звичай ділового обороту - є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у сфері ділового обороту.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Разом з тим фіксація певних правил поведінки у документі сама по собі не є доказом того, що ці правила є звичаєм. Зокрема, відповідно до ст. 630 ЦКУ типові умови договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку, можуть застосовуватись як звичай ділового обороту лише у разі, якщо вони відповідають вимогам ст. 7 ЦКУ.

Відповідно до ст. 627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Разом з тим сторони вправі укласти договір, який суперечить звичаю. Відповідно до ч.2 ст. 7 ЦКУ звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Якщо звичай визнаний господарським судом загальновідомим на підставі ч.1ст. 35 ГПК України, він не потребує доказування. В іншому випадку наявність звичаю, його застосування у певній сфері цивільних відносин, на певній території тощо, згідно зі ст. 33 ГПК України, повинна довести сторона, яка посилається на звичай як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документами, що застосовуються в Україні, в яких зафіксовані звичаї ділового обороту, є:

• «Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів» у редакції 1993 р.;

• Принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА) у редакції 1994;

• «Інкотермс» Офіційні правила тлумачення торговельних термінів «Міжнародної торгової палати» у редакції 2000 року.

Лекція:

Звичай не є обов’язковим, однак сторони вправі зробити його обов’язковим і посилатися на нього. Наприклад: Офіційні правила тлумачення торг. Термінів міжнар. Торг. Палати «ІНКОТЕРМС» В Україні з 1994 року ці правила є обов’язковими при укладенні міжнародних договорів. В ч.4 ст.265ГКУ зазначається, що сторони уклад. договір поставки, повинні формувати умови поставки на основі «ІНКОТЕРМС».