SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

2.1. Органи державної податкової служби

• ст. 2 Закону України від 4 грудня 1990 р. "Про державну податкову службу в Україні" - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. На виконання цього завдання органи державної податкової служби мають право:

o здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі),

1)планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус спд чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ;

2) здійснювати контроль за:

• додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

• наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів;

3) при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складанням опису, який скріплюється підписами представника органу державної податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків;

4) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів;

• у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.

2.2. Органи державної контрольно-ревізійної служби

• ст. 2 Закон України від 26 січня 1993 р. "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" - здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

• Такий державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок.

На виконання означеного завдання органам державної контрольно-ревізійної служби надається право:

1) ревізувати і перевіряти у міністерствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій та перевірок на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать міністерствам та іншим органам виконавчої влади, державним фондам, бюджетним установам, а також підприємствам, установам і організаціям, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією або перевіркою;

• за рішенням суду призупиняти видаткові операції за рахунками у банках та інших фінансових установах у разі, коли керівництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки;

3) вимагати від керівників міністерств та інших органів виконавчої влади, державних фондів, бюджетних установ, а також підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, що ревізуються або перевіряються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків,

• у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій – звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі;

4) при проведенні ревізій або перевірок вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про зловживання, а на підставі рішення суду вилучати до закінчення ревізії або перевірки оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складанням опису, який скріплюється підписами представника органу державної контрольно-ревізійної служби та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів цим підприємствам, установам, організаціям.

2.3. Державна інспекція України з контролю за цінами

здійснює свою діяльність на підставі Закону України від 3 грудня 1990 р. "Про ціни і ціноутворення" , постанова Кабінету Міністрів України від № 1432 "Про Державну інспекцію з контролю за цінами" та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1819, а також Директивного наказу Міністерства економіки України від 1 березня № 3-Д "Про відносини з Державною інспекцією з контролю за цінами, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра економіки України".

Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. До повноважень органів з контролю за цінами належать:

1) проведення перевірок та витребування інформації від фізичних осіб щодо установлення та застосування цін, а також одержання необхідних пояснень, довідок щодо перевірки;

2) одержання від суб'єктів господарювання та органів державної влади (статистики, стандартизації), що здійснюють контроль за діяльністю такого суб'єкта, відомостей щодо встановлення й застосування цін на товари, їх техніко-економічних характеристик;

3) обстеження приміщень суб'єктів господарювання;

4) припинення операцій по банківських рахунках у разі відмови у проведенні перевірки чи допуску працівників інспекції для обстеження приміщень, чи неподання або відмови у поданні документів, пов'язаних з установленням цін.

2.4. Органи Антимонопольного комітету України

Згідно зі ст. 7 Закону України від 26 листопада 1993 р. "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

1) перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

2) у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання – юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;

3) залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад – за їх згодою.

2.5. Державна комісія України з цінних паперів та фондового ринку

Зважаючи на те, що завданнями Державної комісії України з цінних паперів і фондового ринку є здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання законодавства у цій сфері, а також захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень- Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку затв. Указом Президента України від 14 лютого 1997 р. № 142/97, та інших нормативних актах.

До повноважень Комісії належать:

• здійснення контролю за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, та її відповідністю встановленим стандартам;

• проведення самостійно чи спільно з іншими відповідними органами перевірок та ревізій фінансово-господарської діяльності емітентів, осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж та саморегулівних організацій;

• вилучення під час проведення перевірок на строк до 3 діб документів, що підтверджують факти порушення актів законодавства про цінні папери.

2.6. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України

Згідно зі ст. 27 Закону України від 12 липня 2001 р. "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до завдань Комісії належить здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері, а також захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх

повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг. На виконання цих завдань Комісія здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг та проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами нагляду виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ.

2.7. Пенсійний фонд та фонди соціального страхування

Пенсійний фонд України провадить збір, акумуляцію та облік внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, призначає пенсії, забезпечує своєчасне і в повному обсязі їх фінансування та виплату та здійснює інші функції, визначені Законом України від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Статтею 64 Закону виконавчій дирекції Фонду надано право:

1) не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок;

2) вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ, організацій і фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності документи, що підтверджують приховування (заниження) розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховуються страхові внески, або порушення порядку використання коштів Пенсійного фонду та накопичувального фонду.

Правом проведення перевірок наділені і фонди соціального страхування (Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань), порядок проведення яких встановлений законами України від 23 вересня 1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", від 2 березня 2000 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", від 18 січня 2001 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", та підзаконними нормативним актами, прийнятими на їх виконання.

2.8. Державна санітарно-епідеміологічна служба

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд – це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби (СЕС) з контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та із застосування заходів правового характеру щодо порушників.

До завдань СЕС Законом України від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" віднесено санітарно-епідеміологічний контроль у сфері підприємництва.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. № 1109 (в редакції постанови від 19 серпня 2002 р. № 1217), шляхом проведення вибіркових перевірок дотримання санітарного законодавства за планами органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланових – залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян. Результати перевірки оформляються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

Посадові особи СЕС мають право перевіряти суб'єкти господарювання тільки в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. На вимогу посадових осіб органів СЕС виконання заходів для припинення порушень санітарного законодавства у необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів внутрішніх справ.

2.9. Органи державного пожежного нагляду

Вищим органом у системі органів державного пожежного нагляду є Державний департамент пожежної безпеки, який діє у складі Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Маючи одним із завдань здійснення державного пожежного нагляду в населених пунктах та на об'єктах усіх форм власності, Держпожбезпеки має право проводити перевірки виконання вимог пожежної безпеки органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями і фізичними особами (див. Положення про Державний департамент пожежної безпеки, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 500).

2.10. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності. У сфері споживчої політики та захисту прав споживачів Комітет перевіряє відповідно до законодавства у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), додержання вимог щодо їх безпеки згідно з технічними регламентами з підтвердження відповідності та іншими нормативними документами, а в разі потреби – якість сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва продукції (товарів). Комітет також вправі перевіряти виконання

робіт і надання послуг, додержання вимог щодо їх безпеки, а також правил торгівлі шляхом обстежень відповідно до законодавства виробничих, складських, торговельних та інших приміщень суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг.

2.11. Державний комітет України з нагляду за охороною праці

Зазначений Комітет є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці та органом державного гірничого нагляду, до основних завдань якого віднесено здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці щодо безпечного ведення робіт, державного гірничого нагляду, здійснення державного управління з питань, що належать до його компетенції, у галузі геологічного вивчення, використання та охорони надр.

Посадові особи Держнаглядохоронпраці України відповідно до своїх повноважень мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.