SHPORA.net :: PDA

Login:
регистрация

Main
FAQ

гуманитарные науки
естественные науки
математические науки
технические науки
Search:
Title: | Body:

Поняття податкового обліку. Правові засади створення страхових резервів в податковому обліку. Мельник


Податковий облік як окремий вид господарського обліку бере свій початок з 01.07.1997 р., в зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року. Саме в цьому Законі вперше був використаний термін «податковий облік» і описані правила ведення податкового обліку валових витрат, валових доходів і визначення прибутку до оподаткування.

Визначення терміну «податковий облік» в обох вищеназваних законах немає, проте зазначається, що платник податку повинен його вести.

Податковий облік з податку на прибуток підприємств ( з лекції) – це облік Валових доходів і Валових витрат, а також амортизаційних відрахувань, з метою визначення об’єкту оподаткування податку на прибуток

Оскільки банки здійснюють ризикову діяльність вони повинні формувати страхові резерви.

Будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі — фінансові установи), зобов’язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Страхові резерви – це кошти, які направляються банком або іншою фінансовою установою на формування фондів, які убезпечують ризики повернення грошових коштів з можливістю покрити ресурси, які були видані для кредитування.

Резерв комерційного банку формується для покриття можливих збитків, що виникають у результаті кредитної діяльності і використовується тільки на погашення безнадійної простроченої кредитної заборгованості за основним боргом.

Створювати страхові резерви можна за всіма активними операціями банку, а саме:

2) Кредити усіх видів

3) Гарантії

4) Поруки

5) Придбання цінних паперів та інш., активних банківських операцій.

6) !!! Кошти спрямовані до страхових резервів в податковому обліку відносяться до Валових Витрат

Розмір страхового резерву

- Визначається фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за заборгованостю за активними операціями, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ — спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг

- СР, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати:

для комерційних банків — 10 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду;

для небанківських фінансових установ — розміру, що встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську фінансову установу, але не більше 15 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупних зобов’язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податкового періоду.

Кредит, який не повертається може бути списаний за рахунок страхового резерву, якщо ж кредит повертається страховий резерв збільшується на ту суму, що була повернута.

Таким чином відбувається корегування страхового резерву і валови витрат – це і є механізмом для оптимізації оподаткування.

 У разі коли за наслідками звітного податкового періоду відбувається зменшення сукупного розміру нестандартних або безнадійних кредитів (інших видів заборгованості) у зв’язку з їх переведенням до стандартної категорії чи зі списанням до складу валових витрат платника податку, або при зменшенні сум боргових вимог, що використовується як база для визначення обмежень, надлишкова сума страхового резерву направляється на збільшення валового доходу фінансової установи за наслідками такого звітного періоду.

 У разі коли всі заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості не привели до позитивного наслідку, банки та небанківські фінансові установи відносять на валові витрати таку заборгованість в частині, що не відшкодована за рахунок страхового резерву, створеного відповідно до цієї статті.

 У разі коли дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.



Законодавство: ЗУ « Про оподаткування прибутку підприємств»;ЗУ « Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ; Положення «Про порядок формування і розміри страхового фонду комерційних банків», затверджене постановою Правління Національного банку України N 167 від 30.06.95 р.



Правові засади формування та використання державних цільових фондів в Україні.