SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

Відаль де ля Бланш (1845-1918) вважається засновником французької географічної школи. Професійний географ, він був захоплений “політичною географією” Ф. Ратцеля і будував свою теорію на цьому джерелі, хоча багато аспектів німецької геополітичної школи він жорстоко критикував.

У своїй праці “Картина географії Франції” (1903) він звертається до теорії ґрунту, дуже важливої для німецьких геополітиків. У Франції відносини між людиною та ґрунтом позначені оригінальним характером безперервності, бо люди живуть в одних і тих же місцях з прадавніх часів. Кальцієві скелі притягали людей як зручні місця для проживання і захисту. Тут людина вірний учень ґрунту. Незважаючи на таке цілком німецьке ставлення до ґрунту і його вплив на культуру Відаль де ля Бланш вважав, що Ф. Ратцель і його послідовники явно переоцінили природний фактор, вважаючи його визначальним.

Протистояння нім і фр наукових шкіл відображає протиріччя між 2 країнами. Потреби кожної з них – вирішити стратегічні завдання, мати стійку позицію в євр. Концерті держав. Тому Особливу увагу Відаль де ля Бланш приділяв Німеччині, яка була головним політичним опонентом Франції у той час. Він вважав, що Німеччина є єдиною могутньою європейською державою, геополітична експансія якої свідомо блокується іншими європейськими розвинутими державами. Говорив: якщо Англія і Франція мають колонії в Африці і світі, Сша можуть вільно рухатися до пн і пд., у Росії є Азія, то Німеччина – здавлена з усіх боків. Проте Де ля Бланш вбачав у цьому головну загрозу світу у Європі і вважав необхідним всіляко послабити розвиток цього небезпечного сусіда. Таке відношення до Німеччини сприяло визначенню геополітичного напрямку Франції як складової фронту «морської сили» проти континентальних держав.

У фундаментальній роботі "Східна Франція" (1919р.) Відаль де ла Бланш аналізує проблему геополітичного суперництва Франції і Німеччини, проблему Ельзаса і Лотарінгії, в цілому східній Франції. Він висунув ідею перетворити ці землі, після Першої світової війни, що перейшли, знов до Франції, в зону взаємної співпраці між двома країнами. Перетворити ці багаті провінції не на бар'єр, що відгороджує одну країну від іншої, дає вигоду лише одній стороні, а зробити їх як можна проникнішими. По суті французький геополітік створив історичну модель розвитку спершу франко-германського, потім європейського геополітичного простору в цілому.