SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

Атлантизм, будучи геополітикою моря, не ігнорував нові ідеї, пов’язані з науково – технічним прогресом, з науково – технічною революцією у військовій сфері. Поява нових типів озброєнь – стратегічних, міжконтинентальних, крилатих та інших ракет – порушило пріоритет Моря над Сушею. Виникла потреба нових доктрин, які замість двох найважливіших елементів геополітики Суші і Моря, повинні були враховувати повітряний і космічний простір, які передбачають застосування не лише ядерної, але і плазмової та лазерної зброї. Ці два нові елементи отримали назву аерократії і ефірократії. Історія довела, що атлантизм більш динамічно, наступально використовував всі середовища. У сфері аерократії СРСР добився відносного паритету, але у зіркових війнах не зміг конкурувати, що призвело до поразки у холодній війні і розпаду СРСР.

Основні положення планів атлантизму щодо післявоєннного устрою світу:

• доктрина явного наперед визначення та америкоцентризм – вираження впевненості в національній перевазі американців, унікальності їх нації та універсальності її історичного досвіду;

• прагнення до встановлення відповідної системи безпеки та свободи від внутрішніх бар'єрів світового порядку;

• визначення інтересів безпеки США у виключно геополітичних категоріях та готовність застосувати військову силу;

• схильність вважати гегемонію США віссю та основою світобудови, елементом, що впорядковує Всесвіт, не дозволяючи йому загинути;

• тенденція до глобалізації доктрини Монро.

Атлантична спільнота утворює єдину оборонну систему, цитадель якої США. Після розгрому Німеччини та Японії слід перетворити спільноту на воєнно-політичний союз з єдиним командуванням, стратегічним плануванням, уніфікованим озброєнням та істотним обмеженням суверенітету країн, які входять до її складу. Реальним є виникнення подібних атлантичній спільноті російського, ісламського, індійського та китайського воєнно-політичних блоків. Стабільність міжнародних відносин у післявоєнний час буде залежати від стосунків між такими блоками, а не між окремими державами.

Загалом, основні поняття та положення атлантизму остаточно були сформульовані після Другої світової війни. Це, передусім, оцінка силового фактору як вирішального для міжнародної політики.