SHPORA.net :: PDA

Login:
регистрация

Main
FAQ

гуманитарные науки
естественные науки
математические науки
технические науки
Search:
Title: | Body:

Себрия


Загальна інформація



Офіційна назва - Республіка Сербія.



Географічне розташування - держава в південно-східній Європі, у центральній частині Балканського півострова, яка не має виходу до моря.

Межує з Македонією на півдні, Болгарією і Румунією на сході, Угорщиною на півночі, Хорватією і Боснією і Герцеговиною на заході, з Чорногорією та Албанією на південному заході.



Площа території - 88 361 км? (112-а в світі).



Адміністративний поділ - Автономний край Воєводина (столиця Новий Сад), Автономний край Косово і Метохія (столиця Приштина).

Також є територія Сербії, яка знаходиться за межами двох автономних округів, називається Центральна Сербія і не являє собою адміністративну одиницю, знаходиться під прямим підпорядкуванням республіканської влади.

Разом з цим територія Сербії поділена на 29 округів і територію м. Белграда. На території автономного края Воєводина знаходиться 7 округів.



Кількість населення - всього (на 2002) 9 396 411.



Столиця - Белград.



Інші великі міста - Белград, Новий Сад.



Державна мова - сербська.



Релігія - більшість сербів - православні християни. Мусульмани нечисленні у Сербії і становлять більшість у Косово.



Національне свято - 13 липня 1878 (від Османської Імперії). 5 червня 2006 р. відділилася від конфедеративного Державного Союзу Сербії і Чорногорії, який називають також як Мала Югославія.



Державний прапор - триколор, що складається з панслов’янських кольорів. Три смуги, на які він поділений, червона, синя і біла (зверху вниз). Додатково на прапорі зображено малий герб Сербії.

17 серпня 2004 сербський парламент видав рекомендацію про застосування нових державних символів. У 2006 р., після того як Чорногорія внаслідок референдуму оголосила про свою незалежність, держава Сербія і Чорногорія розпалася. 8 червня 2006 новий сербський прапор був вперше піднятий перед будинком ООН. Відтоді сербський прапор замінив прапор Сербії і Чорногорії.



Грошова одиниця - сербський динар.





Державний устрій - у вересні 1990 була прийнята нова сербська Конституція, яка заснувала однопалатний парламент - Скупщину (250 місць), депутати якої обираються на чотирирічний термін. Глава Республіки Сербії - Президент, обирається на п'ятирічний термін на загальних прямих виборах. Вищий орган виконавчої влади - Рада Міністрів на чолі з головою, який обирається парламентом з числа запропонованих президентом кандидатур. Голова формує уряд, який затверджується парламентом.

На 28-29 жовтня 2006 призначено референдум для підтвердження прийняття нового Основного Закону Сербії. Він повинен замінити нинішню конституцію 1990 року. 21 січня 2007 відбулися вибори до парламенту країни (250 депутатів). Націоналістична Сербська радикальна партія (81 місце), яка перемогла на виборах, разом з колишньою правлячою Соціалістичною партією - в опозиції. Уряд формують ліберальні партії, що отримали понад 50% місць у парламенті - партія президента Б.Тадича, партія Прем'єр-міністра В.Коштуніци і рух "G-17" міністра фінансів країни М.Дінкича.



Політичні партії

Сербська радикальна партія, націоналістична

Демократична партія, ліберальна

Демократична партія Сербії, ліберальна, помірно-націоналістична

Г – 17, ліберальна

Соціалістична партія Сербії, Соціалістично-націоналістична

Ліберально-демократична партія, ліберальна



Керівні політичні партії (2008)



Партія Голова партії Кількість місць в парламенті

Блок Дем. партія Г-17 Борис Тадич 102

Сербська радикальна партія Воіслав Шешель 78

Дем. Партія Сербії Воіслав Коштуніца 30

Соціалістична партія Сербії Івіца Дачич 20

Ліберально-дем. партія Чедомир Йованович 13





Членство у міжнародних організаціях - член ООН (1992 р. членство припинено, 2 листопада 2000 р. відновлено).



Економіка Сербії заснована на різних галузях сільського господарства, промисловості і сфери послуг. На рубежі 80-90 рр. 20 ст. стан був сприятливим. Однак несприятливими виявилися економічні санкції ООН у 1992-1995 рр. Війна на початку 90-х, руйнування інфраструктури і промисловості в ході повітряної атаки НАТО в 1999 році, втрата торгівельних зв’язків з СЕВ і всередині колишньої Югославії. Головна проблема економіки – високе безробіття (20% в 2005 р.) і постійно недостатні економічні реформи.

Після скидання Слободана Мілошевича у жовтні 2000 в Сербії почалося швидке економічне зростання, вона почала готуватися до вступу до Євросоюзу, який є її основним торгівельним партнером. Зараз країна має дуже великий експортний дефіцит і великий державний борг. Однак, очикується кілька важливих економічних імпульсів, котрі могли б значно прискорити економічне зростання вже у найближчі роки. Завдяки швидкому зростанню Сербію іноді називають «Балканський тигр» (по аналогії з «Азіатськими тиграми»).



Історія



Сербія заселена сербами й ін. слов’янськими племенами з 6-7 ст., була до кінця 12 ст. під владою Візантії, у 13 і 14 ст. — незалежна держава, з 15 ст. перебувала під владою Туреччини і частково (з 16 ст.) Австрії. Після двох протитурецьких повстань С. здобула 1830 широку автономію, а у сербсько-турецькій війні 1876-78 — повну незалежність і стала 1882 королівством. У грудні 1918 увійшла до складу Королівства сербів, хорватів і словенців, перейменованого 1929 на Югославію, проголошену після визволення з німецької окупації (1941-44) у листопаді 1945 Соціалістичною Федеративною Республікою Юґославії (СФРЮ) (мова — сербо-хорватська, релігія — православ’я).



Сербія стала частиною Королівства сербів, хорватів і словенців у 1918, яке стало Югославією в 1929. Протистояння сербів і хорватів почалося ще в межах Югославії. Під час Другої світової війни на чолі Сербії стояв маріонетковий уряд, встановлений Німеччиною; після закінчення війни Сербія знову ввійшла до складу Югославії. З 1986 Слободан Мілошевич як лідер Сербської партії і президент почав популістську кампанію за скасування статусу автономії для Косово і Воєводини. Незважаючи на жорсткий опір і бажання вийти з федерації, Сербія формально анексувала Косово у вересні 1990. Мілошевич був переобраний у грудні 1990, але в березні 1991 відбулися антикомуністичні виступи і виступи проти Мілошевича в Белграді. У 1991 почалася громадянська війна, Мілошевич висловив претензії на частину Хорватії, заселену переважно сербами, під тиском ООН у січні була підписана угода про припинення вогню. Визнання ЄС незалежних Словенії, Хорватії і Боснії-Герцеговини в 1992 фактично скоротило територію Югославії до однієї республіки Сербія. Правонаступником Югославії була оголошена республіка Сербія і Чорногорія в квітні 1992, на що не погодилися США і ЄС, оскільки війна продовжувалася й істотно порушувалися права людини. У березні 1992 і повторно в червні тисячі сербів виступали за припинення війни в Боснії-Герцеговині.