SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

У 753 р. до н.е., згідно з легендою, Ромул заснував Рим. Римляни і досі 21 квітня відзначають день народження Риму.

У VI ст. до н.е. Рим опинився під владою етруських царів-завойовників.

Приблизно у 500 р. до н. е. в Римі встановлено республіку.

У 287 р. до н.е. завершилася боротьба патриціїв і плебеїв, зрівняно правове становище станів.

У 264-201 рр. до н.е. Рим і Карфаген вели Пунічні війни.

У 133 р. до н.е. Рим затвердив своє панування на всьому Середземномор'ї.

З 27 р. до н.е. розпочалася епоха Римської імперії - період найбільшого розширення кордонів. За часів правління імператора Костянтина I (306-337) християнство стає державною релігією Римської імперії.

У 375 р. гуни вторглися в Європу. Почалося Велике переселення народів.

У 395 р. відбувся поділ Римської імперії на Західну і Східну (Візантію).

У V ст. Західна Римська імперія впала під натиском німецьких племен.

З 568 р. на більшій частині території Італії існувало Лангобардське королівство, яке було завойоване Карлом Великим у 774 р. На зміну Західній Римській імперії прийшла імперія Карла Великого.

У VIII-XI ст.ст. в Південній Італії утворюються морські республіки Амальфі, Гаета і Неаполь, а в Північній Італії зміцнюються республіки Генуя, Піза і Венеція. Арабів (сарацинів) витісняють з Південної Італії та з Сицилії.

У 1072 р. за часів правління Рожера I починається панування норманів у Південній Італії. У 1194 р. норманські області переходять під владу німецького короля та імператора Священної Римської імперії Генріха VI.

Після правління династії Штауфенів, що тривало до 1268 р., настає період територіальної роздробленості.

У XIII-XIV ст.ст. Папська область включає в себе значну частину Середньої Італії. Морська республіка Венеція знаходиться на вершині своєї могутності. Флоренція встановлює панування над великими районами Північної та Середньої Італії. У Мілані феодальний рід Вісконті (пізніше - династія герцогів Сфорца) встановлює одноосібне спадкове правління.

У 1442 р. Альфонс V, король Арагону, стає "королем обох Сицилій". Аж до 1713 р. Неаполітанське і Сицилійське королівства підкоряються іспанській короні.

У 1449-1492 рр. у Флоренції править Лоренцо Прекрасний, при дворі якого процвітають мистецтва епохи Відродження.

У XVI ст. династія Габсбургів веде війну з Францією за вплив у роздробленій на дрібні держави Північній Італії. У 1527 р. Карл V захопив і пограбував Рим.

У XVII ст., коли в боротьбу з Габсбургами вступає династія Бурбонів, папський престол укладає союз з Францією.

У 1705 р., в результаті перемоги принца Євгена в битві під Туріном, вся Ломбардія (Міланське герцогство) відходить до Австрії, яка здобула домінуючу владу в Італії.

У 1713 р., внаслідок війни за іспанську спадщину, Австрія за умовами Утрехтського миру отримує Неаполітанське королівство і острів Сардинія. Сицилія відходить Савойї.

У 1738 р. за умовами Віденського миру Карл VI, австрійський ерцгерцог та імператор Священної Римської імперії, поступається Неаполем і Сицилією Іспанії.

Коли у Флоренції помирає останній представник роду Медічі, Велике герцогство Тосканське відходить Австрії.

У 1797 р. укладено Кампоформійський мирний договір між Францією та Австрією: італійськими землями Австрія поступається Франції. Пізніше Наполеон I скасовує Папську область і приєднує її до Франції. У 1806 р. Жозеф Бонапарт стає неаполітанським королем, його спадкоємцем стає Йоахим Мюрат.