SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

Причини нейтралітету:



1). Можливість торгувати з обома блоками. За цей період США виплатили всі свої борги і зробили боржниками Європейські країни



2). Необхідність затвердитися в Західній півкулі



3). Суспільство США не було готове до війни



4). Неготовність армії США до ведення бойових дій



5). Зовнішня політика США спиралась на доктрину Монро (зовнішньополітична програма уряду США, проголошена в 1823 в посланні президента США Дж. Монро конгресу. Декларувала принцип взаємного невтручання країн Американського і Європейського континентів у внутрішні справи один одного. Доктрина Монро перешкоджала придбанню європейськими державами колоніальних територій на Американському континенті і їх втручанню у внутрішні справи незалежних американських держав.)



США довго не брали участі у війні. Зовнішня політика, що спиралася на доктрину Монро (1823 p.), й сильні ізоляціоністські кола у США стримували вступ США до будь-якого з блоків. Позиція нейтральної держави давала змогу вигідно торгувати практично з усіма країнами, оскільки економічні проблеми, які виникли в усіх воюючих держав, фактично не торкнулися американців. Проте наближення кінця війни викликало побоювання у правлячих колах США, що вони можуть не встигнути до завершення боротьби за переділ світу.



1 лютого 1917 p. Німеччина оголосила перехід до необмеженої підводної війни проти будь-яких суден, які прямують у порти Антанти. У 1915 німецький підводний човен потопив британське пасажирське судно «Лузітанія», при цьому загинули більше 100 американських громадян. Вільсон негайно заявив Німеччині, що неспровоковані напади підводних човнів на судна нейтральних країн є порушенням загальноприйнятих норм міжнародного права і мають бути припинені. Німеччина врешті-решт погодилася припинити необмежену підводну війну, але лише після загрози Вільсона застосувати найрішучіші заходи.



На початку війни громадська думка в США розділилася: одні відкрито виступали на стороні союзників; інші – як, наприклад, американці ірландського походження, налагоджені вороже по відношенню до Англії, і американці німецького походження – підтримували Німеччину. З часом урядовці і пересічні громадяни все більше схилялися на сторону Антанти. Тому сприяло декілька чинників, і перш за все пропаганда країн Антанти і підводна війна Німеччини.



Президент Вільсон 22 січня 1917 виклав в сенаті прийнятні для США умови світу. Головне з них зводилося до вимоги «світу без перемоги», тобто без анексії і контрибуцій; інші включали принципи рівності народів, право націй на самовизначення і представництво, свободу Морея і торгівлі, скорочення озброєнь, відмову від системи альянсів, що змагаються. Якщо укласти світ на основі цих принципів, стверджував Вільсон, то можна створити усесвітню організацію держав, що гарантує безпеку для всіх народів.

31 січня 1917 уряд Німеччини оголосив про відновлення необмеженої підводної війни з метою порушення комунікацій противника. Підводні човни блокували лінії постачання Антанти і поставили союзників в украй скрутне положення. Серед американців наростала ворожість до Німеччини, оскільки блокада Європи із заходу провіщала біди і для США. В разі перемоги Німеччина могла встановити контроль над всім Атлантичним океаном.



Зазнавши фіаско як миротворця-посередника в спробах досягнення світу на умовах, прийнятних для США, Вільсон сподівався досягти цієї мети, внісши вклад до перемоги над Німеччиною. Дві його основні цілі, намічені ще до вступу США до війни і що поступово прояснилися впродовж 1917–1918, зводилися до відновлення стабільності в Європі і створення Ліги націй, яка могла б забезпечувати світ і служити дієвим інструментом міжнародного розвитку.



Поряд з відміченими обставинами до війни на стороні союзників США підштовхували і інші спонуки. З країнами Антанти були безпосередньо пов'язані економічні інтереси США, оскільки військові замовлення привели до швидкого зростання американської промисловості. У 1916 войовничий дух підстібався планами по розробці програм підготовки бойових дій. Антинімецькі настрої північноамериканців ще більше зросли після публікації 1 березня 1917 секретної депеші Циммермана від 16 січня 1917, яка була перехвачена британською розвідкою і передана Вільсону. Міністр закордонних справ Німеччини А.Циммерман пропонував Мексиці штати Техас, Нью-Мексіко і Арізону, якщо вона підтримає дії Німеччини у відповідь на вступ США до війни на стороні Антанти. На початок квітня антинімецькі настрої в США досягли такого напруження, що Конгрес 6 квітня 1917 проголосував за оголошення війни Німеччині.



З лютого США розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною й 6 квітня 1917р. вступили у першу світову війну.