SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

Давно було помічено, що народи, що знаходяться на більш-менш однаковому

рівні соціально-економічного розвитку, мають як схожість, так і відмінності

в культурі.. Саме у зв'язку з цим були виділені господарсько-культурні типи.

Під господарсько-культурними типами розуміють певні комплекси особливостей

господарства і культури, які складаються історично у різних народів, що

знаходяться на близьких рівнях соціально-економічного розвитку і що мешкають

в східних природно-географічних умовах. Концепція господарсько-культурної

класифікації була розроблена російськими етнологами і використовується в

основному для вивчення етногенезу народів, їх етнічної історії, історії

господарства, матеріальної і духовної культури. Визначальними ознаками

господарсько-культурного типу є характер, зовнішність і рівень розвитку

господарства і господарської діяльності людей. Відмінності між господарсько-

культурними типами стосуються, в першу чергу, основних занять більшості

населення - промислів, сільського господарства, ремесел, а також знарядь

праці, їжі, житла, засобів пересування, начиння, одягу та інших елементів

матеріальної культури. В області духовної культури відмінності між

господарсько-культурними типами проявляються, головним чином, в тих звичаях

і обрядах, особливості образотворчого мистецтва, вірувань, культів і

фольклору, які найбільш яскраво відображають форми праці та побуту при тих

чи інших ландшафтно-кліматичних умовах. Всі господарсько-культурні типи, що

склалися до епохи капіталізму, можуть бути розділені на три основні групи,

які відрізняються один від одного все більш високою продуктивністю праці. До

першої групи відносяться типи з переважною економічною роллю полювання,

збирання і частково рибальства, до другої - мотичного (ручного) землеробства

і тваринництва; до третьої - плугового (орного) землеробства з використання

тяглової сили домашніх тварин при сільськогосподарських роботах. У сучасних

народів, що знаходяться на різних рівнях суспільно-економічного розвитку,

можна зустріти господарсько-культурні типи всіх трьох груп. Слід, однак,

мати на увазі, що ці типи в одних випадках продовжують відігравати провідну

або, принаймні, помітну роль в економіці і побуті, в інших же випадках

зберігаються тільки у вигляді пережитків Етнічні межі зазвичай не збігаються

з межами господарсько-культурних типів; великі етноси такі кордони ділять на

частини, дрібні - об'єднують. Проте можна помітити, що, наприклад,

традиційна культура східних слов'ян і більшості народів індоєвропейської

сім'ї пов'язана переважно з землеробством, а у більшості тюркських типів і

монголо-мовних народів - зі скотарством. Набагато частіше збігаються кордону

господарсько-культурних типів з при-родно-ландшафтними областями. Так, по

суті, для всіх народів тундрової зони (ненців, нганасан, долган та ін)

традиційно оленярство (для нганасан - полювання на диких оленів); для

народів великих річок тайговій зони (Ханти, нанайцев, кетов та ін) -

рибальство і т. д.