SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

Основні заняття і традиційна матеріальна культура. За останні півстоліття

Південно-Західна Азія як однорідний економічно відсталий регіон перестав

існувати. Промисловий розвиток різних країн проходив неоднаково. Особливе

місце посіли нафтодобувні країни. Афганістан та Ємен належать до найменш

розвинених і найбідніших КРАЇН.. Сільське господарство продовжує залишатись

найважливішим сектором зайнятості населення.Аграрні відносини, технічний

рівень і продуктивність сільського господарства продовжують залишатися

відсталими через малоземелля й значну орендну плату за землю й

воду.Нагромадження жител споріднених сімей утворюють свого роду квартали.

Палатка голови кочової групи ставиться біля в’їзду з тим, щоб гості попадали

перш за все до поводиря. На зиму й весну кочівники розсипаються по

пасовиськах невеликими групами або кочують окремим господарством. Типи осель

у землеробів і скотарів різні. Землероби рівнин і підгір’їв споруджують

прямокутні або квадратні у плані будинки із сирцевої цегли або глинобитні з

плоским дахом, низькими дерев’яними вхідними дверми і маленькими не завжди

скляними вікнами. Інколи покрівля оточена парапетом. На ньому у спеку

влаштовують вечерю, тут і сплять. У горах поширений спосіб будівництва осель

із залишків каміння, які скріплюються глиняним розчином. У курдів, що

мешкають у горах, будинки споруджуються таким чином, щоб дах однієї оселі

слугував двором для іншої, що стоїть вище. У Туреччині зустрічаються зрубні

дерев’яні будинки, які будували російські старообрядці. Своєрідні 8 – 10-ти

поверхові оселі із сирцевої цегли й глини поширені на півдні Аравії. На

нижніх поверхах розміщені господарські споруди, а на верхніх – житлові

кімнати. Там же зустрічаються будинки у вигляді укріплених башт із каменю

або цегли. Біля заболочених місць Месопотамії зустрічаються будинки з

очерету, на плотах, що утворюють нібито плавучі села. Планування осель різне

і залежить від заможності власників будинку і місцевих традицій. Бідняки й

мешканці гір мають однокамерні оселі, решта населення – багатокамерні. При

цьому передня частина будинку вважається чоловічою (гостинна), а задня, куди

доступ стороннім заборонений, – жіночою (сімейна). У курдів, частини турок,

іранців, пуштунів, осілих арабів вогонь розпалюють усередині будинку в ямі

діаметром 1,5 м. Ця яма вимощена цеглою з отвором для подачі повітря. Дим

виходить через дірку на даху. Через цю дірку проникає в оселю і сонячне

світло, тому всередині помешкання зберігається напівтемрява й прохолода. Як

правило, сім’я сидить, їсть і спить на підлозі на повстяних підстилках,

килимах ближче до вогню. В залежності від місцевих умов господарські споруди

прибудовують до житла або ставлять окремо. Інтер’єр будинків складається з

килимів (на підлозі, стінах), сундуків, невисокої меблі. Розміри осель

залежать від заможності сім’ї. Сидять і сплять у кочовому житлі на підлозі

на килимах, матрацах, циновках, подушках. Інколи завіскою помешкання

поділяється на чоловічу й жіночу частини оселі. Характерні металеві посудини

з довгим носиком для зберігання води, умивання. Використовується посуд також

із дерева, висушеного гарбуза. Кочівники користуються шкіряними бурдюками

для зберігання молока й води. Їжу готують у казанах. Каву, чай, молочні

напої п’ють із глиняного й парцелярного посуду без ручок. Поступово

традиційне начиння витісняється фабричним. Традиційний одяг залежить також

від соціального становища, віри, віку. Традиційний чоловічий арабський одяг

– спідницю, наплічні накидки одягають на півдні Аравії й паломники. Зараз

його витіснили іранський і тюркський одяг, що є найбільш поширений у

регіоні. Це – широка, нижче поясу або до колін сорочка із круглим комірцем і

довгими й широкими рукавами, штани із широким кроком і звужені до низу або

шаровари з полотна чи бавовняної тканини; наплічний одяг – безрукавки,

куртки, каптани, розстібні плащі з укороченими рукавами або з розпірками для

рук, халати. Взимку одягають шуби з овечої шкіри. голови шерстяним шнурком

із вузлом (укаль). У Туреччині до 1925 року чоловіки носили фески, але потім

вони були законодавчо заборонені. В Ірані та Афганістані взимку й влітку

носять каракулеві шапки. Кочівники ходять у чоботях. Атрибутом чоловічого

одягу є пояс (шкіряний, шерстяний), за який запихають кинджал, трубку,

кисет. Чоловіки войовничих племен носять на собі цілі арсенали холодної й

вогнепальної зброї, патронташі. У містах переважає європейський або змішаний

одяг.