SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

Країни Південної Азії досі переважно аграрні, більша частина їх населення

зайнята в сільському господарстві. Переважна більшість населення Південної

Азії є орними хліборобами, що поєднують це заняття з тваринництвом і

ремеслами. Це найбільш поширений в регіоні господарський тип, що склався ще

до початку нашої ери і зміцнив свої позиції як основний протягом I тис. Н.е.

Основою життя майже у всіх сучасних народів регіону є землеробство, що

зберігає традиційні методи і прийоми. Сучасні технічні засоби впроваджуються

неспішно, нерідко земля обробляється по старому: велике поширення раніше

мають дерев'яні плуги, катки для роздрібнення грудок землі, упряжні граблі,

борони. Тяглова худоба - бики і буйволи у парних упряжках. Сіють і жнуть

найчастіше вручну. У сільській праці мається поділ між чоловічими та

жіночими обов'язками, що закріплено народними повір'ями. Деякі види

сільськогосподарських робіт обставляються як обрядові дії. Практично у всіх

районах знімають два врожаї, а то й три. Основні два сезони - літній

(приблизно з червня до листопада) і зимовий (з жовтня до березня-квітня).

Майже у всіх частинах регіону землеробство в значній мірі залежить від

штучного зрошення, так як особливості мусонного клімату створюють загрозу

посухи навіть у місцях з достатніми водними ресурсами. Незважаючи на

існування низки великих гідротехнічних систем, залишаються актуальними

старовинні способи зрошення за допомогою колодязів і різного роду

водопідйомників. У гірських районах розвинене терасування полів.

У той же час, в країнах Південної Азії значний розвиток отримали традиції

великого плантаційного господарства, що склалися в основному в колоніальні

часи. Так вирощують чай, кава, цукрова тростина, гевею, кардамон, цитрусові,

кокоси і т.д. Більшість плантаційних господарств знаходиться в гірських

районах.

У багатьох народів істотну роль грає скотарство. Велика рогата худоба

розводять головним чином для отримання молочних продуктів і як тяглової

сили. Значною мірою це пов'язано із суворим індуїстським забороною на

вживання в їжу яловичини. Товарне молочне виробництво особливо розвинене

поблизу великих міст. Овець, кіз, яків і деякі гібридні породи розводять

заради молока, м'яса та вовни. Для деяких малих народів характерно

свинарство. Для частини населення чимале значення має риболовецький

промисел, у ряду племен зберігаються традиції полювання і збирання.

У багатомільйонних країнах Південної Азії, особливо в Індії, процеси

урбанізації проходять повільно, і велика частина населення як і раніше живе

в селах. Житла у різних народів і в різних природних областях надзвичайно

різноманітні. У будівництві використовується різноманітний місцевий

матеріал: дерево, бамбук, глина, камінь, стовбури пальм. Дахи роблять з

глини, черепиці, соломи, пальмового листя, дранки. У зв'язку з

різноманітністю природно-кліматичних умов в Південній Азії, існують і значні

відмінності традицій домобудівництва і локальних типів житла. Виділяють дві

основні групи: будинки, у яких дах спирається на стіни, і каркасно-стовпові

будинки, у яких дах кріпиться на опорних стовпах. Існують різноманітні

конструктивні особливості, локальні типи житла населення Південної Азії.

Житла в жарких посушливих районах будують так, щоб найкращим чином захистити

людину: вони глинобитні, позбавлені вікон, їх замінюють невеликі

вентиляційні отвори, вони часто мають плоский дах. Такі особливості

конструкції, відрізняють житло пенджабців. Там, де бувають довгі рясні дощі,

дахи нерідко робляться крутими і доходять майже до землі. Похилі дахи

роблять і в горах Кашміру, де бувають сильні снігопади взимку. Гімалайський

кам'яний будинок двоповерховий - нагорі знаходиться житло, а внизу -

приміщення для худоби, інвентарю і іноді зберігання продуктів. Невеликі

вікна розташовані під самим дахом. Житлові споруди в горизонтальному плані

частіше прямокутні або квадратні, але зустрічаються круглі або овальні, як у

Магаров Непалу і у деяких жителів Андхри.

Стіни жител з глини, саманні, з серцевих цегли або каркасно-плотові, у

людей, що мають достаток - з обпаленої цегли. Традиційні житла покривають

глиняною обмазкою, як і підлоги в будинках небагатих людей.

Різноманітно представлений тип тимчасових жител напівкочових народів і

скотарів - з повсті, вовни, шкір, гілок. Це різні курені, вітрові заслони,

дахи-навіси (двосхилі і чотирьох скатні) на стовпах, при відсутності стін,

будиночки на деревах. У Гімалаях існують тимчасові житла у вигляді хатин з

дикого каменю.

Надзвичайно оригінальні будинку тодов: бочко- або туннеле подібні (на вигляд

- половина циліндра, розрізаного по вертикалі). Стіни тут є одночасно і

дахом, каркас складається з дуг, вхід - у нижньому ярусі, прямокутний,

висотою близько 1 м. Вогнище знаходиться всередині, в лівому задньому кутку.

Уздовж стін зсередини маються глинобитні пристінками, які служать зміцненню

конструкції, а заодно на них ще можна сидіти або лежати. Шерпи Непалу

будують двоповерхові кам'яні будинки з пласкими дахами, критими дранкою.