SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

Позитивізм

Соціальний дарвінізм
Людвиґ Ґумплович - засновник соціального дарвінізму. Суспільство як сукупність груп людей, що ведуть між собою боротьбу за виживання, вплив і панування. Він обґрунтував положення про неминучість соціальної нерівності
людей, стверджуючи, що будь-яка людина або група прагне до підкорення слабших і що в цьому проявляється природний суспільний закон боротьби за існування Л. Ґумплович один з перших уводить в соціологію поняття "соціальний конфлікт", який, на його думку, є органічною формою взаємин між людьми і соціальними спільнотами всередині кожного суспільства і в стосунках між різними суспільствами.

Вчення А. Смолла про розв'язання соціального конфлікту
А. Смолл приділяв увагу проблемі переходу від конфлікту до соціальної злагоди і погодження. Соціологія й повинна виступати в ролі ефективного компонента "соціальної технології" та "соціальної інженерії", метою яких є сприяння гармонізації соціальних структур і відносин. (соціологи, досліджуючи суспільство, повинні попереджати про назрівання соціальних
конфліктів, описувати та аналізувати причини їхнього виникнення...) Соціального дарвінізму:
- природній відбір;
- боротьба за існування;
- виживання найпристосованіших;
- вроджена агресивність людини тощо.

Расово-антропологічна школа
Жозефа Артура де Ґобіно вважав головними причинами розвитку суспільства расові особливості, чистота раси розглядається ним як основна спонукальна сила розвитку цивілізації.(занепад західноєвропейської цивілізації, створеної білою расою на чолі з арійцями.)
Основні положення расово-антропологічної школи зводяться до визнання, що:
- соціальне життя і культура є лише наслідком дії расово-антропологічних чинників;
- раси в головними суб'єктами історичного процесу;
- раси поділяються на "вищі" й "нижчі";
- змішування рас призводить до фізичної і культурної деградації суспільства;
- соціальна поведінка людини детермінована (зумовлена) біологічною спадковістю.

Географічний напрям
Генрі Томас Бокль вважав, що суспільний розвиток залежить насамперед від
зовнішніх географічних факторів - клімату, їжі, ґрунтів і ландшафту.
Основними положеннями географічного напряму в соціології в:
- абсолютизація ролі природних факторів (таких, як клімат, ландшафт, великі річки, близькість до морів чи океанів, специфіка географічного розташування тощо);
- недооцінка специфіки суспільства та масштабів діяльності людини із перетворення природного середовища в культурне, потенціалу змін, закладеного у внутрішній взаємодії соціальних і духовних чинників;
- однозначна залежність психологічних і культурних процесів від фізичних факторів зовнішнього середовища.

Проблема взаємозв'язку природи і суспільства
проблему органічного зв'язку суспільства і природи, проблему відповідальності людини за надмірне втручання у природне середовище і хижацьке використання природних ресурсів.

Основні принципи позитивізму
- соціальні явища підпорядковуються законам, спільним для всієї дійсності; немає жодних специфічних соціальних законів, які б не були модифікацією законів, що діють у природі;
- соціологія повинна будуватися за взірцем позитивних природничих наук;
- методи соціологічних досліджень мають бути аналогічними до природничо-наукових; усі соціальні явища повинні описуватися в кількісних вимірах;
- найважливішим критерієм науковості соціології є об'єктивність змісту знання; соціологічне знання не повинно містити споглядальних міркувань, а описувати соціальну дійсність незалежно від нашого до неї ставлення;
- людина розглядається переважно як природна істота з вродженими біопсихічними властивостями; вона неспроможна до соціальної творчості й не відіграє самостійної ролі у житті та розвитку суспільства.

Психологізм
Найважливіший чинник людського буття - роль людської психіки і свідомості.
Основні течії соціологічного психологізму
Концепції соціологічного психологізму в кінці XIX - на початку XX ст. виникають практично одночасно у кількох країнах Західної Європи та США. Серед них можна виокремити три основні групи теорій:
- соцієтальні течії, які об'єднує спроба тлумачення суспільного життя як
результату розвитку свідомого начала та розгляд психіки індивіда як продукту суспільства;
- групові течії, представники яких вважають, що соціальні процеси і явища пояснюються через дію психіки соціальних груп;
- індивідуалістичні течії, в основі яких лежить переконання" що сфера
соціального зумовлена дією індивідуальних психічних чинників і тому повинна досліджуватися через аналіз психіки індивіда.

1 група течій Психологічний еволюціонізм
Лестер Ворд використовує ідею Г. Спенсера про всезагальну еволюцію і розвиток людства як її вищий етап, але намагається наповнити цю еволюцію людським змістом.
Найвищим якісним ступенем еволюції всього сущого є соціогенія, тобто синтез всіх природних сил, який складається під час космо-, біо- та антропогенезу.
-телічним, тобто цілеспрямованим і творчим характером,
-усвідомленим прагненням до прогресу (від грец. - мета).
-людські бажання - сила, спочатку прості (прагнення втамувати голод, спрагу, статеві потреби), а пізніше складніші інтелектуальні, моральні, естетичні потреби, реалізація яких у творчій діяльності людини й забезпечує розвиток
суспільства та досягнення ним меліоризму, або поліпшення і вдосконалення.

2 група течій Психологія натовпу
Ґюстава Лебона вважав, що сучасна йому цивілізація є продуктом інтелектуальної творчої еліти, але життя європейського суспільства на порозі XX ст. знаменує собою початок якісно нового етапу розвитку: на заміну "ери еліти" приходить "ера натовпу", "ера маси".Настання "ери натовпу" Ґ. Лебон розглядає як початок занепаду цивілізації.

Натовп - група людей, охоплених спільними настроями, прагненнями й почуттями, і вирізняє такі характерні риси натовпу:
- зараженість спільною ідеєю;
- відчуття непоборності власної сили і всемогутності;
- втрата почуття відповідальності;
- нетерпимість, догматизм, схильність до навіювання;
- готовність до імпульсивних дій та бездумного наслідування лідерів тощо.

Типи натовпів
"різнорідні" (або гетерогенні, на зразок вуличних натовпів, які збираються стихійно і випадково на місці якоїсь події: аварії, зіткнення автомобілів, нещасного випадку та ін.)
"однорідні" (або гомогенні, на кшталт релігійних сект, східних каст або класів).
У натовпах діє закон "духовної єдності", що спричиняє перетворення індивіда, який потрапив у натовп, на безвольний автомат із придушеними
раціональними началами, на ірраціональну істоту, яка прагне до негайної некритичної реалізації навіяних їй зовні ідей. Наслідком перебування людини у натовпі є втрата нею індивідуальності, інтелекту, розумових задатків, - тобто її деперсоніфікація, знеособлення.

3 група течій Інстинктивізм
Вільям Мак-Дуґал: рушійна сила поведінки людини - це інстинкти, або вроджена схильність сприйняття всього існуючого, що супроводжується певними емоційними станами, а також настанова на дію та вироблення імпульсу до такої дії. В. Мак-Дуґалу належить так звана гормічна концепція (від грец. - приводити в рух). У "горме" уособлена вітальна, тобто життєва, енергія організму, яка спонукає його до руху й розвитку.

Концепції мають спільну рису - психологічний редукціонізм, тобто зведення соціального до психічного, намір шукати ключ до пояснення всіх соціальних явищ і процесів у психіці індивіда, групи чи суспільства як колективного цілого.