SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

соціальної еволюції у вченні Г. Спенсера
О. Конт - засновник соціології; позитивізму; 1839 - вперше ввів термін
соціологія. Основними методами вважав: спостереження, експеримент, історичний, порівняння.
Соціальна статитка - теорія суспільного порядку, яка вивчає умови існування, і закони функціонування соціальних систем.(сімя, церква, держава). Сімя - основа, джерело морального виховання, держава - як орган соціальної солідарностті, релігія і церква - як регулятор соціальної поведінки.
Соціальний консенсус - взаємозалежність індивіда і суспільства, для їх оптимального співвідношення потрібні загальна згода, що і є основою рівноваги соціальної системи.( церква+держава+сімя)
"Соціальна статика", тобто дослідження складових елементів соціального організму та їхньої взаємодії, характеризує певний сталий стан суспільства.
"Соціальна динаміка", натомість, з'ясовує причини розвитку цього суспільства.
О. Конт виоеремлює 3 стадії які проходить у своєму розвитку людський розум, яким відповідають три стадії історичного прогресу.
1)теологічна стадія, охоплює час від давнини до 1300 р.
Вона характеризується пануванням релігійного світогляду в сукупності з військово-авторитарними режимами на чолі з жерцями та військовими.
2)метафізична стадія, тривала до 1800 р.;
її основою став метафізичний спосіб пояснення існуючого, суть якого полягає в абстрактно-умоглядному тлумаченні речей і явищ без опертя на емпіричні(дослідні) дані. філософи,юристи, публіцисти, літератори.
3)позитивна стадія - це стадія поширення передусім наук, зростання їхньої
суспільної значущості і впливу на всі сторони життя суспільства. Людська думка зосереджує свою увагу не на надприродному і не на поясненнях сущого за допомогою абстрактних сутностей, а лише на наукових законах.
Зростання й накопичення позитивних знань спонукає швидкий розвиток промисловості, стимулює перехід від військових до промислових розвинутих систем, допомагає встановленню порядку і соціального миру.
вчені й діячі мистецтв,промисловці й технічні фахівці.

Г. Спеснсер
"Вивчення соціології", "Принципи соціології", "Основи соціології","Соціологія як предмет вивчення". Ідея формувалися головним чином під
впливом природничих наук, які в той час дедалі частіше зверталися до ідеї еволюції. Ідея еволюції - центральний пункт вчення Г. Спенсера.
Еволюція - це інтеграція (тобто об'єднання у ціле) речовини, під час якої ця речовина переходить зі стану невизначеної однорідності до стану визначеної зв'язаної різнорідності. Межа, за яку еволюція не може перейти, - це рівновага системи. Порушення рівноваги викликає розпад, з якого починається новий еволюційний процес. Усе існуюче проходить цикл розвитку й
розпаду, а потім і цикл творення нового

Види еволюційних процесів
Г. Спенсер виокремлює три види еволюційних процесів: неорганічний, органічний, що стосується живої природи, і надорганічний, який відбувається у суспільстві. Суспільство є соціальним організмом, подібним до біологічних
систем: воно розвивається за загальними системними принципами
- суспільство у процесі свого розвитку нарощує масу (чисельність населення, матеріальні ресурси тощо);
- зростання маси призводить до ускладнення структури. Щодо суспільства це знаходить свій вияв у зростанні кількості соціальних груп і спільнот, які, своєю чергою, творять соціальні інститути як форми самоорганізації свого життя; таких соціальних інститутів Г. Спенсер налічує п'ять: домашні, обрядові, політичні, церковні, професійно-промислові ;
- ускладнення структури супроводжується диференціацією (розподілом) функцій, які виконуються окремими частинами. Щодо суспільства це означає, що кожний соціальний інститут має свої, притаманні йому функції, які в сукупності забезпечують існування суспільства з його розгалуженою соціальною структурою;
- диференціація функцій веде до поступового посилення взаємозалежності й взаємодії частин. Щодо суспільства це означає чітке розмежування функційрізних соціальних інститутів, розподіл сфер їхнього впливу і відповідальності.
- у біологічному організмі частини підпорядковані цілому. У суспільстві ж ціле існує заради частин, тобто суспільство існує для блага своїх членів. Тут Г. Спенсер порушує, але не вирішує проблему співвідношення людини і суспільства.

Загальний рух еволюції у надорганічному світі, тобто людей, Г. Спенсер бачить як перехід від "малих простих" до "великих складних" агрегатів. Або, інакше, - зміст історичного процесу полягає в поступовому переході від мілітарного до промислового типу суспільств, від механічного примусу до організованого об'єднання на основі спільності інтересів і співробітництва.

Соціальна політика - реформування суспільства за допомогою централізованої держави.

Людина - частка природи, а її природний стан - агресивність. Людина з давніх-давен - дикун і напівтварина, асоціальна істота. Лише в процесі еволюції відбувається її соціалізація (тобто становлення особистості, засвоєння цінностей, норм, установок, взірців поведінки, притаманних певному суспільству) за допомогою соціальних інститутів.