SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

У своєму загальному значенні поняття "влада" означає право і можливість одних веліти, розпоряджатися і керувати іншими; здатність і можливість одних здійснювати свою волю стосовно інших, впливати на їхнє поводження і діяльність, використовуючи при цьому авторитет, право, насильство й інші засоби.
Владу можна класифікувати за різними підставами:
• за сферою реалізації розрізняють економічну і політичну владу;
• відповідно до суб’єктів, що беруть участь у владовідносинах, — державну владу, владу формальних і неформальних об’єднань тощо.
Отже, політична влада — це вироблення і запровадження у життя політичних програм усіма суб’єктами політичної системи, а також різними неформальними угрупованнями.
Політична влада має ряд особливостей. Її відмітними ознаками є:
• верховенство, обов’язковість її рішень для всього суспільства, і всіх інших видів влади;
• загальність, тобто публічність. Це означає, що політична влада діє на основі права від імені всього суспільства;
• легальність у використанні сили й інших засобів володарювання в межах країни;
• моноцентричность, тобто існування загальнодержавного центра (системи владних органів) прийняття рішень;
• найширший спектр використовуваних засобів для завоювання, утримання і реалізації влади.
Розглядаючи це питання, не можна не зупинитися на дуже важливому аспекті, що характеризує якісний аспект політичної влади, а саме — на проблеми демократії. Демократія — одна з найдавніших форм організації політичної влади, складовими якої є три основні якості:
• народовладдя, верховенство народу як джерела влади;
• рівноправність, що характеризує ступінь прав і свобод кожної людини;
• свободи особистості. Демократія щодо політичної влади виступає як відповідний політичний порядок, система взаємних політичних обов’язків влади і народу.
Легітимність влади — це суспільне визнання, довіра і підтримка, які роблять їй суспільство, народ.
У науку поняття "легітимність влади" уперше було введено Максом Вебером. Він виділив три основних джерела (підстави) законності, правомірності політичної влади:
• відповідно до традиції (монархія);
• харизматичний тип (у зв’язку з величезною популярністю і культом особистості политий діяча);
• раціонально-правовий тип — ця влада визнається народом тому, що вона спирається на раціональні, визнані їм закони.
Як і будь-яке відношення, політична влада припускає як мінімум дві сторони. На одній стороні — пануючі (суб’єкт). На іншій стороні — підвладні, підлеглі (об’єкт).
До джерел політичної влади належать: ідея, сила, авторитет, багатство, становище в суспільстві, організація, володіння інформацією.
Серед ресурсів політичної влади можна виділити економічні, соціальні, силові, інформаційні та ін.
Економічні ресурси потрібні і для завоювання влади, і для реалізації її цілей, і для її підтримки.
Силові ресурси виконують функцію забезпечення оборони країни, охорони внутрішнього порядку, у тому числі забезпечення безпеки політичної влади, недопущення яких-небудь намірів на владу з метою її скинення.
Соціальні ресурси. Соціальна політика у великих сучасних західних країнах будується таким чином, що в збереженні існуючої політичної влади зацікавлена більшість населення: тут широка система страхування, високий рівень пенсійного забезпечення, широко розвита система благодійних організацій і т д.
Інформаційні ресурси — це засоби масової інформації.
Основна функція політичної влади — керування, керівництво суспільством у цілому і кожній його сфері. Вона полягає в постійному дозволі протиріччя між необхідністю порядку в суспільстві і різних інтересах різних шарів, національних і інших груп, окремих особистостей.
Друга функція — функція оптимізації самої політичної системи, пристосування її інститутів до цілям, задачам і самій суті тих сил, що прийшли до влади.
Третя функція — забезпечення стабільності в країні.
Існують дві форми політичної влади: індивідуальна і інституалізована.
У системі політичний влади розрізняють три функціональних взаємодіючих її рівні:
• вищий рівень — макрополітична система вищих органів влади;
• середній, чи проміжний рівень — це апарат політичної влади середньої ланки, бюрократія різних рангів;
третій рівень — це мікрорівень політичної влади. Він включає безпосереднє полите спілкування людей, малих груп.