SHPORA.net :: PDA

Login:
регистрация

Main
FAQ

гуманитарные науки
естественные науки
математические науки
технические науки
Search:
Title: | Body:

Типи політичних режимів та їх характеристика.

Політичний режим - це спосіб функціонування та взаємо-зв' язку основних елементів політичної системи суспільства.
Політичний режим (від франц. regime) - державний суспільний устрій, спосіб правління. Це функціонування політичного життя, що складається внаслідок політичних дій соціальних суб' єктів у системі певних політичних владних інститутів, структур, політичних відносин і взаємодії людини і суспільства.
Будь-який політичний режим визначається, по-перше, процедурами та способами організації владних інститутів та безпосереднім здійсненням влади; по-друге, стилем прийняття суспільно-політичних рішень; по-третє, взаємовідносинами між політичною владою та громадянами (населенням) країни. Суверенність і соціальний зміст політичної системи, політичної організації суспільства, структура влади, способи, методи та засоби її здійснення і характеризують політичний режим суспільства. Якщо в політичному курсі відображена мета суспільства, держави, то в політичному режимі - організаційні засоби та методи їх досягнення.
При протиставленні демократичного політичного режиму недемократичним доцільно розрізняти два основних теоретичних підходи. Перший з них передбачає: а) виділення "чистого типу" режиму політичної демократії через визначення його основних ознак; б) розгляд будь-яких режимів, де відсутня хоча б одна з таких ознак, як недемократичних, з подальшим аналізом різновидів недемократичних режимів.У межах даного підходу може бути запропоноване базове поняття "демократичний політичний режим". Це режим, якому притаманні: виборність найважливіших органів політичної влади (як державних, так і громадських); вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волі більшості громадян; забезпечення широкого кола особистих, громадянських та політичних прав і свобод; юридична рівність громадян; гарантії прав меншості та запобігання сваволі з боку більшості.
Другий підхід до визначення демократичних і недемократичних режимів полягає у виділенні кількох аспектів розгляду демократії при її одночасному протиставленні: а) авторитаризму; б) автократії; в) диктатурі; г) тоталітаризму; д) анархії; є) охлократії. При цьому можна запропонувати такі визначення різних політичних режимів.
Авторитарний політичний режим характеризується тим, що:
1) у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, відвертого диктату;
2) з процесу прийняття та реалізації політичних рішень повністю або в основному вилучено метод знаходження компромісу, взаємного погодження (в ході обговорення) різнихпозицій;
3) органи політичної влади мають дискреційні повноваження, тобто право, виходячи з власного розуміння політичної до цільності, діяти на свій розсуд, у тому числі з порушеннямнорм закону;
4) виконавчі органи наділені широкими законодавчими повноваженнями;
5) обмежена або відсутня сфера застосування принципу гласності у діяльності органів політичної влади;

6) обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, а також юридичні гарантії їх забезпечення.
При цьому слід зазначити, що необґрунтованою є оцінка авторитаризму лише як негативного явища.
Автократичному політичному режиму притаманні: обмеженість кола осіб, що здійснюють найвищу політичну владу, й відповідно відокремленість абсолютної більшості народу від процесу її здійснення; існування єдиного центру реальної політичної влади.
Автократію також не слід оцінювати лише негативно. Програмно організовані соціальні спільноти з правлінням мудрих на благо більшості нерідко вводили і вводять у суспільне життя ті чи інші компоненти автократії. Приклади Сінгапуру та Кувейту тут є одними з найяскравіших.
Тоталітарний політичний режим має такі ознаки:
1) жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема, перетворення людини на додаток до механізмів влади;
2) відсутність легальної опозиції;
3) наявність обов'язкової для всіх офіційної ідеології;
4) нетерпимість до політичного інакомислення;
5) примітивізація політичної культури, всієї сфери гуманітарних знань.
Влада однієї легальної партії (при забороні діяльності всіх інших) не є обов'язковою ознакою тоталітаризму. В деяких країнах з такими режимами немає політичних партій, а в інших кілька легальних партій визнають провідну роль "партії-геге-мона". і—Анархічному політичному режиму притаманні:
1) ерозія або повне руйнування найважливішої загальної ідеї єдиної держави та єдиної політичної системи;
2) взаємна конфронтація або навіть атомізація владних структур, відсутність ефективних форм координації їх дій;
3) втрата найвищими органами політичної влади монополії на організоване застосування збройної сили;
4) відсутність системи ефективного нормативного регулювання суспільних відносин, сваволя сильнішого або спритнішого,відсутність гарантій безпеки населення та представників органів політичної влади.
Охлократичний політичний режим характеризується:
1) некомпетентністю політичної влади, презирливим ставленням до знань і досвіду світової цивілізації, зокрема постійними намаганнями неадекватними реальній ситуації простими засобами і дуже швидко розв'язувати складні проблеми суспільного життя, що потребують для свого вирішення тривалої копіткої праці;
2) відсутністю у представників органів політичної влади реального почуття громадянської відповідальності перед народом своєї країни та світом;
3) апеляціями політичної влади до широких народних масдля підтримки та рекрутуванням значної частини правлячої політичної еліти із "соціальних низів" та "маргінальних верств" суспільства. Представники останніх прагнуть швидко підвищити свій соціальний статус та поліпшити матеріальне становище. Після характеристики цих режимів можна дати докладніші ознаки демократичного політичного режиму. Він являє собою систему таких принципів взаємовідносин політичної влади та суспільства:
Демократія характеризується:
а) виборністю; б) періодичною змінністю; в) підзвітністю (в тому числі юридичною відповідальністю) найвищих посадо вих осіб; г) юридичною рівністю громадян; д) гарантіями прав Меншості та недопущенням сваволі більшості.
3. Демократичний режим означає наявність, але не реалі зацію заздалегідь затвердженої та забезпеченої необхідними ресурсами моделі тимчасового диктаторського устрою та діяльності на випадок надзвичайних обставин.
4. Як протилежність тоталітаризму демократія — це: а) чітке визначення меж можливого втручання держави та різних колективів (корпорацій, общин тощо) у справи особи; б) визнання правомірності та цінності для суспільства плюралізму поглядів та дій, захист прав меншостей (як організованих, так і неорганізованих) на свою самобутність та вплив на соціальні процеси; в) ефективне функціонування механізму обмеження сваволі бюрократичного апарату політичної влади, запобігання поглинанню суспільства державою, партією, церквою або іншими організаціями, що претендують на монопольне знання істини,розуміння блага народу та на виключне або пріоритетне правовизначати долю суспільства.
5. На відміну від анархії демократія передбачає: а) наявність ідеї єдиної (але й плюралістичної) політичної системи; б) певний порядок, законність, передбачуваність та цивілізований характер основних моделей поведінки громадян, державних органів та легальних організацій; в) монополію держави наорганізоване застосування збройної сили.
6. Заперечуючи охлократію, демократичний політичний режим утверджує: а) компетентність, високий професіоналізм посадових осіб (особливо вищих), їх порядність, дисцип лінованість, готовність до безкорисливих дій на благо всього суспільства; б) переважання у суспільстві почуття громадян ської відповідальності його членів, тобто рішучості керування не лише особистими або груповими інтересами;
в) здатність органів політичної влади до обґрунтованого виявлення нагальних потреб розвитку суспільства, вироблення та проведення політики, яка спрямована на погодження інтересів різних соціальних груп.
Далеко не завжди демократичний політичний режим здатний забезпечити здійснення реальної демократизації суспільного життя, і навпаки, формування стабільної та ефективно діючої політичної системи часто потребує введення у перехідний (до такої системи) період низки обмежень політичної демократії, тобто передбачає функціонування певних авторитарних або навіть автократичних інституцій влади.