SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

Теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами

на їхнє виробництво. Теорія попиту і пропозиції визначає вартість товарів за

співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну.

Теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат

суспільно необхідної праці на їхнє виробництво (Петті, Сміт, Рікардо;

Маркс). Конкретна праця створює в товарі споживчу вартість, а абстрактна —

вартість. Лише витрати живої абстрактної праці найманого працівника

створюють в товарі вартість і додану вартість. Недоліки: єдине джерело

вартості – праця; ототожнення споживчої вартості і корисності; створення

вартості лише у сфері матеріального виробництва.

Теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності

останньої одиниці товару для споживача (Менгер, Вальрас, Візер, Бем-Баверк,

Гессен, Парето). Відповідно до маржиналістських поглядів суб'єктивна

цінність благ залежить від двох факторів: рідкісності, тобто наявного запасу

та ступеня насиченості потреби в них. Людина потребує не в цілому блага, а

його певної кількості. Отже, цінність блага певного виду визначається

корисністю граничного (останнього) екземпляру, що задовольняє найменшу

потребу суб'єкта. Цей стійкий взаємозв'язок між вказаними економічними

явищами отримав у маржиналістів назву закону спадної граничної корисності.