SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

В мікроекономіці виділяють такі методи:

1.Спостереження — такий спосіб дослідження, коли дослідник встановлює риси,

властивості i функції об’єкта, не вносячи змін у становище самого об’єкта.

2.Експеримент — це спосiб дослідження, при якому експериментатор-дослiдник

вносить певні зміни у становище об’єкта.

3.Поняття — це етап процесу пізнання, який надає інформацію і про суттєві

властивості об’єкта. Ціна, попит, ринок, споживач i т. н. поняття, якими оперує

мiкроекономiка.

4.Судження — етап процесу пізнання, на якому розкриваються зв’язки між

поняттями. У розкритті цих зв’язків поняття пiднiмається до рівня категорії

науки.

5.Ідея — це форма наукового пізнання, яка втілює в собі як осмислення явищ i

процесів об’єктивної дiйсностi, так i передбачення перспектив тенденцій їх

розвитку а також можливі засоби впливу на цi явища та процеси з метою належного

їх перетворення. Ідеї як спосiб пізнання найчастіше використовує нормативна

мiкроекономiка, яка прагне віднайти умови, за яких iндивiд (домогосподарство),

фірми та суспільство можуть досягти максимальних результатів за певного рівня

витрат.

6.Проблема — це форма наукового пізнання, коли дослідник на основі нагромаджених

суспільством та ним самим знань передбачає можливості наукового відкриття.

проблема відображає суперечність між рівнем знань i дiйснiстю та (або) в

середині самого пізнання. Вона водночас б засобом і методом здобуття нових знань

про об’єкт дослідження.

7.Гіпотеза — це форма та засіб наукового пізнання, за допомогою ярих виникає

один із можливих варіантів вирішення поставленої, наукою проблеми. Гіпотеза може

з часом перетворитися в наукову теорію (якщо буде доведена її істинність) або ж

вона буде замінена іншою гіпотезою, яка з часом має бути або підтвердженою, або

спростованою.

8.Теорія — вища форма органiзацiї наукового знання, яка дає цiлiсне уявлення про

закономiрностi та закони (суттєві структурні, функціональні причинно-наслiдковi

генетичні зв’язки) тієї чи іншої галузі дослідження. На вiдмiну від гіпотези,

теорія є достовірним знанням, сутність якого доведена, перевірена практикою.

9.Абстрагування — це вiдволiкання від несуттєвих рис, властивостей та відношень

об’єкта i зосередження уваги на тих рисах, властивостях відношеннях, які є

суттєвими для вивчення певного процесу чи явища. У результаті абстрагування

створюються iдеальнi образи реального світу, які завжди бiднішi за нього.

10.Узагальнення — метод пізнання, за допомогою якого здійснюється сходження від

одиничних до особливих i загальних ознак та властивостей певної групи чи класу

об’єктів.

11.Iндукцiя — це метод наукового пізнання, коли на основі відомостей про окремий

предмет робиться умовивід про загальне. Наприклад, перше судження:

iндивiдуальний попит— це платоспроможна потреба окремого економічного суб’єкта.

12.Дедукція — метод наукового пізнання, коли на основі знань про загальне

робиться умовивід про окреме. Наприклад, перше судження: всі товари — продукти

працi, призначені для продажу; друге судження: мило — продукт працi, який

продається в магазині. Висновок: мило — це товар.

13.Гіпотетично-дедуктивний метод — це метод наукового дослідження, який

ґрунтується на висуванні гіпотез про причини і явищ, що підлягають дослідженню,

та виведенні із цих гіпотез висновків шляхом дедукції. Якщо отримані результати

вiдповiдають усім фактам, даним у гіпотез, то гіпотеза визначається достовірним

знанням.

14.Аксіоматичний метод – такий метод побудови наукової теорії, за яким деякі

судження приймаються як аксіоми, які не потребують доведення, а всі iншi

умовиводи робляться з цих аксіом за певними логічними правилами.