SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

До великих соцiальних груп, якi вiдiграють надзвичайно важливу роль у суспiльному життi, належить нацiя (на сьогоднi вiдомо на планетi до 1000 рiзноманiтних етнонацiональних спiльнот) — феномен, що все очевиднiше стае центром подiй сучасної свiтової iсторiї, привертаючи до себе небувалий iнтерес. М. Бердяев називав нацiю мистичним органiзмом. Тому дослiдникам важко виявити ознаки, якi б повнiстю виражали природу нацiї та уможливлювали її унiфiковаву дефiнiцiю. Так, французький нацiолог Жозеф Ренан (1829—1892) пояснював, що «нацiя — це душа, духовна засада.. Двi речi, якi є по сутi те саме, творять цю душу. Одна — це спiльне визначення багатої спадщини спогадiв. Друга — це теперiшня згода i бажання жити разом, вияв волi продовжувати та вiдновлювати цю неподiльну спадщину минулого...». Дюркгейм: «Нацiя — це людська спiльнота, члени якої з етнiчних або iсторичних причин хочуть жити пiд спiльними законами, створивши єдину державу.

Австрiйський фiлософ О. Бауер пов’язуе нацiю зi спiльнiстю характеру людей та єднiстю їх iсторичної долi, а вiдомий американський соцiолог Г. Кон — з iнтегративною особливiстю iдей. Дещо iншої точки зору дотримувався вiдомий iталiйський нацiолог С. Манчiяi, який дав чи не найдосконалiшу систематизацiю об’ективних ознак нацiї, видiливши серед них: спiльну територiю; спiльне походження; спiльну мову; спiльнi звичаiї і побут; спiльнi переживання i спiльну iсторичну минувшину; спiльне законодавство та спiльну релiгiю.

Водночас вiн зазначив, що подихом, що оживляє нацiю є внутрiшня ознака — нацiональна самосвiдомiсть — те, що вона створює сама в собi, витворюе iз самої себе працею, зусиллями власної душi.

Усi цi точки зору щодо природи нацiї мають рацiональнi елементи, оскiльки, як свiдчить життя, i космичнi, бiологiчнi, географiчнi, психологiчнi чинники, рiвно як і соцiальнi та особливо духовнi, безумовно позначаються на становленнi нацiї, яка є духовно-бiосоцiальною даннiстю людства. Формуеться вона завдяки східностi кiлькох чинникiв.

1. Географiчний. Кожна нацiя мае географiчнi параметри свого буття, життеву територiю. 2. Антропологiчно-етнiчний.

З. Культурний. Нацiя настiльки постае нацiею, наскiльки вона виявляе культурно-творчу здатнiсть та хист, для нації культура є тим, чим для людини її особовiсть.

4. Iсторячний. Спiльнiсть iсторичних переживань творить духовнi цiнностi нації.

5. Морально-психологiчний. Спiльнiсть природно-клiматичних умов проживания, характер виробничої дiяльностi етносу, перебiг головних подiй його iсторичного шляху, взаемоспiлкування формують спiльнi особливостi психiчного складу.

б. Економiчний. Спiльнiсть виробничих зв’язкiв унiверсального рiвня, спiльнiсть економiчних iнтересiв у твореннi матерiальних цiнностей консолiдують людей, надают їх життю конструктивного динамiзму, сприяють формуванню цiннiсних настанов щодо трудової дiяльностi.

Нацiя — духовно-соцiальний рiзновид стiйкої людської спiльностi, що склалась iсторично на певнiй території (і характеризується глибоким внутрiшнiм вiдчуттям, самоусвдомленням власної належностi до певної етнiчної групи та спiльнiстю мови, культури, побуту й звичаїв, iсторичних переживань, психiчного складу, антропологiчних особливостей, економiчних iнтересiв у твореннi матеріальних цiнностей, територiї («життевого простору»).