SHPORA.net :: PDA

Login:
регистрация

Main
FAQ

гуманитарные науки
естественные науки
математические науки
технические науки
Search:
Title: | Body:

Погляди економістів на функції грошей


5)Чіткого й такого, щоб визнавалося економістами всіх теоретичних шкіл і

напрямів, визначення сутності грошей не існує. Раціоналістична концепція пояснює

походження грошей як результат угоди між людьми, які переконалися в тому, що для

пересування вартостей в обміні товарів необхідні спеціальні інструменти. Ця ідея

щодо грошей як угоди

безроздільно панувала аж до кінця XVIII ст. Суб’єктивно-психологічний підхід до

походження грошей є присутнім у поглядах і багатьох сучасних західних

економістів. Так, П. Самуельсон визначає гроші як штучну соціальну умовність.

Американський економіст Дж. К. Гелбрейт вважає, що «закріплення грошових функцій

за благородними металами та іншими предметами — продукт угоди між людьми».

Відповідно до еволюційної концепції походження грошей, історія їх виникнення є

результатом розвитку суспільного поділу праці, обміну, товарного виробництва.

Аналіз історичного процесу розвитку обміну і форм вартості дає можливість

зрозуміти, як із загальної маси товарів виокремився один товар, що почав

виконувати роль грошей і спеціальним призначенням якого стала роль загального

еквівалента.

Більшість західних економістів — дослідників питання теорії грошей — виводять їх

сутність з того, які функції виконують гроші. При цьому констатують: грошима

може бути все, що визнається людьми за гроші і виконує їх функції.

Металістична теорія грошей ототожнює їх із благородними металами. Прихильники

цієї

теорії визнають лише ті функції грошей, для виготовлення яких потрібні металеві

гроші: міра вартості, засоби створення багатства і світові гроші.

Основна ідея номіналістичної теорії грошей полягає в тому, що вони не мають

товарної природи, а є умовним знаком, цінність якого визначається державою (або

назвою) і не залежить від металевої субстанції.

Кількісна теорія грошей (заснована ще XVII ст. в Англії і Франції) стверджує, що

вартість грошей обернено пропорційна до їх кількості; за грошима визнається лише

функція засобів обігу.