SHPORA.net :: PDA | |
Main FAQ гуманитарные науки естественные науки математические науки технические науки Попит на гроші 7)Попит на гроші — це така кількість ліквідних активів, яка потрібна в певний час як засіб обігу, платежів та заощаджень (нагромадження) купівельної спроможності. Одне з перших теоретичних пояснень попиту на гроші дала класична кількісна теорія грошей. її представники (Ж. Воден, Д. Юм, Дж. Мілль, Ш.-Л. Монтеск'є, І. Фішер) виходили з того, що кожен акт купівлі-продажу є обміном певної кількості товарів на гроші. Отже, маса грошей в обігу (М) залежить від кількості операцій (Т) в економіці протягом певного періоду часу, ціни типової операції (Р) та швидкості обігу грошей (V): M*V=P*T З часом складності визначення величини Т зумовили заміну її на фізичний обсяг випуску продукції (О), а під Р почали розуміти рівень (індекс) цін: M*V=P*Q Ця рівність відома як рівняння обміну І. Фішера. У його лівій частині — грошова маса з урахуванням швидкості грошового обміну (М х V), а в правій — товарне покриття даної грошової маси, грошовий, або номінальний, ВНП (Р х О). Іншою формою рівняння І. Фішера є так зване кембріджське рівняння: M=k*P*Q, де k=1/V. За М. Фрідменом, поряд з грошима індивід може зберігати своє багатство в інших активах. Вчений розділив активи на три види: облігації, прості акції та товари. Функцію попиту на гроші Md, яку ввів М.Фрідмен в агрегованому вигляді можна записати так: Md=f(P,B,E,p,w,W,u), де P-абсолютний рівень цін; В=f(rb)-сподіваний дохід облігацій; Е= f(rе)-сподіваний дохід на акції; р-темп зростання цін; w- відношення багатства до доходу; W-повний обсяг багатства; u-змінні, які відображають вплив смаків та уподобань економічних агентів на грошовий попит. |