SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

заперечувала внутрішню вартість грошей для виправдання псування монет з метою

збільшення доходів казни. Ця теорія повністю сформувалась у ХVІІ - ХVIII ст.,

коли грошовий обіг був наповнений неповноцінними (білонними) монетами. Першими

представниками номіналізму були англійці Дж. Берклі і Дж. Стюарт. Вони вважали,

що, по-перше, гроші створюються державою; по-друге, їх вартість визначається

номіналом; по-третє, сутність грошей зводиться до ідеального масштабу цін.

Наприклад, Дж. Стюарт визначав гроші як масштаб цін з рівними поділами.

Номіналісти повністю відкинули вартісну природу грошей, розглядаючи їх як

технічну зброю обміну. Панівне становище номіналізм зайняв в політекономії в

кінці XIX – на початку XX ст., але, на відміну від раннього номіналізму,

об'єктом його захисту стали не білонні монети, а паперові гроші (казначейські

білети). Найбільш яскраво сутність номіналізму проявилась в теорії грошей

німецького економіста Г. Кнаппа в праці 1905 р. "Державна теорія грошей".

Основні її положення зводились до наступного: гроші – продукт державного

правопорядку, творіння державної влади; гроші – хартальний платіжний засіб,

тобто знаки, наділені державою платіжною силою; основна функція грошей – засіб

платежу. В період економічної кризи 1929-1933 рр. номіналізм отримав подальший

розвиток як теоретична основа для виправдання відмови від золотого стандарту. В

сучасних умовах номіналізм – одна з домінуючих теорій грошей. Так, відомий

американський економіст П. Самуельсон вважає, що гроші є умовними знаками та

розглядає їх як штучну соціальну умовність.Таким чином, всім різновидам

номіналізму характерні одні і ті ж вади: ігнорування товарного походження

грошей, відмова від їх найважливіших функцій, ототожнення грошей з масштабом

цін, ідеальною лічильною одиницею.