SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

капіталом, суспільним багатством, а тому розширення кредиту тлумачила як

нагромадження капіталу. Банки тлумачилися не посередниками, а фабриками кредиту,

а надання кредиту - є їх активні операції, первинні відносно пасивних.

Основоположні концепції капіталотворчої теорії сформував англійський економіст

Дж.Ло. Він обґрунтував ідею, що кредит не залежить від процесу відтворення. Йому

належить вирішальна роль в економіці. Щоб розірвати вузькі межі обігу грошей,

Дж.Ло пропонував емітувати в обіг незабезпечені нерозмінні грошові знаки і з їх

допомогою в короткий термін часу збагатити країну. Але, реалізуючи цю ідею на

практиці, Дж.Ло привів свій банк до краху, а саму ідею капіталотворчої теорії

дискредитував. Проте з розвитком кредитної системи ідеї капіталотворчої теорії

відродилися, ідеї Дж.Ло далі розвивали Г.Маклеод, Й.Шумкетер, А.Ган та інші, які

кредит вважали безмежним, а тому безмежним нібито є і капітал та депозити, які

він створює. Інфляційний кредит нібито і є рушійною силою відтворення й

економічного зростання. Аналіз цих та інших концепцій послідовників

капіталотворчої теорії слід сприймати критично. Зокрема: помилковим було

ототожнення Г.Маклеодом категорій кредиту, грошей і капіталу, кредиту і грошей -

з багатством; розміри банківського кредиту визначаються умовами суспільного

відтворення, а не обсягами позичкових операцій банків, як це твердили

прихильники капіталотворчої теорії. Водночас капіталотворча теорія мала і свої

позитивні сторони, її положення: стимулювали розвиток теорії кредиту та

застосування напрацьованих ідей у практиці; Дж.Кейнс та його послідовники ідеї

капіталотворчої теорії застосували для обґрунтування принципів кредитного

регулювання економіки, ліквідації кризи і безробіття за допомогою втручання в

економічні процеси емісійного банку й уряду. Ще й нині деякі економісти

пропонують розширити державне регулювання економіки і побудови регульованої

ринкової економіки на основі капіталотворчої теорії.