SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

У період між І та ІІ світовими війнами, а також після ІІ світової війни до 60-х

рр. ХХ ст. значного поширення набуло кейнсіанське економічне вчення. Пропозиції

кейнсіанців слугували основою проведення державної політики грошово-кредитного

регулювання. Це було зумовлено подоланням економічного спаду, депресії,

боротьбою з безробіттям. Коли світова економіка у 70-80 рр ХХ ст. почала

рівномірно розвиватися, а інфляційні процеси стабілізувалися, використовувати у

чистому вигляді рецепти кейнсіанців чи монетаристів стало недоцільно і тому

відбулося взаємопроникнення цих теорій, тобто кейнсіансько-неокласичний синтез.

У ході формування кейнсіансько-неокласичного синтезу ставили за мету: усунути

деякі нечіткі, неоднозначні та суперечливі місця вчення Кейнса, поєднати

макроекономічний аналіз кейнсіанства і мікроекономічний аналіз неокласиків.

Вагомий внесок у розвиток цього синтезу зробив Дж.Тобін. і присвятив свої

дослідження проблемам функціонування фінансових ринків і розвинув теорію Кейнса

аналізом інвестиційної функції. Представники кейнсіансько-неокласичного синтезу

вважали, що економіка є змішаною системою, в якій домінує ринок і приватна

власність, але вона повинна опиратися на державне регулювання. Таке регулювання

повинно відбуватися за допомогою фіскальних і монетарних методів.



59