SHPORA.net :: PDA | |
Main FAQ гуманитарные науки естественные науки математические науки технические науки Виробничий підхід до формування бюджетів і економічного зростання .Цей підхід властивий для країн з розвинутою ринковою економікою. Він будується на пріоритеті вимог закону товаровиробництва та диверсифікації підприємницької діяльності у виробничій та неви¬робничій сферах.Сутність виробничого підходу полягає: у зростанні бази прибутків підприємств і доходів працівників, тобто розширенні кількості підприємств, які ефективно пра¬цюють та зростанні кількості працівників з високими гро¬шовими доходами; у зменшенні норм податкових відрахувань із прибутків під¬приємств і доходів працівників.Основною перевагою даного підходу стосовно до попередніх є те, що він забезпечує стимулювальні функції системи грошо¬вих відносин, тобто фінансів загалом. Особливо це важливо для виробничої сфери, яка є основним джерелом грошових надход¬жень до бюджетів. Цей підхід передбачає обов'язкове дотриман¬ня такого принципу: усі підприємства, які розміщенні на тери¬торії регіону (області), повицні всі платежі здійснювати тільки до регіонального (обласного) бюджету з подальшим переданням за встановленими нормативами відповідної частини доходів регіо¬ну до Державного бюджету.Передусім, можливе двояке трактування господарських об'єк¬тів, які беруть участь у формуванні регіонального бюджету. Це має деякі переваги і ось чому: по-перше, участь об'єктів держав¬ної власності, тобто стратегічні підприємства оборонного комп¬лексу, деякі види транспорту і зв'язку у формуванні бюджету регіону (області) не зачепить інтереси Державного бюджету, по-заяк розміри фінансових відрахувань області в Державний бюд¬жет зростуть на пропорційну величину; по-друге, в обласних і районних органів управління з'являється економічна зацікав¬леність у підвищенні кінцевих результатів виробничо-господар¬ської діяльності, розміщених на їхній території підприємств і орга¬нізацій.Відповідно й регіональна політика матиме докорінні зміни: на зміну невтручанню і байдужості прийде конструктивна органі¬заційно-економічна допомога. Ці позитивні результати будуть взаємовигідні, тобто зміцнять і державну власність, і соціально-економічний рівень розвитку регіонів, а це надзвичайно важливі результати, оскільки характеризують реалізацію стратегічних цілей країни.Крім того, у випадку прийняття запропонованої процедури формування бюджетів усіх рівнів відпаде необхідність в реалі¬зації цілого комплексу заходів, передбачених основними прин¬ципами. Йдеться про застосування додаткової системи економіч¬ного стимулювання, тобто різних пільг і субсидій, які забезпечу¬ють підвищення зацікавленості регіонів, у розміщенні і нарощу¬вані виробництв, що мають загальнонаціональне значення.Якщо погодитися з правомірністю запропонованого принципу формування бюджетів, то зовсім по-іншому буде розглядатися і фінансово-бюджетна система регіону. Його фінансові ресурси повинні формуватися за рахунок частини прибутків підприємств, доходів громадян, кредитів тощо.Дохідна частина регіонального бюджету може поповнювати¬ся також за рахунок позик Державного бюджету країни, інших регіонів, а також інвалютних позик. Це принципово важливе по¬ложення потребує додаткового пояснення. Річ у тому, що бюд¬жетний дефіцит є хронічною хворобою економіки України, регіо¬ни всі дотаційні. Практично бюджетний дефіцит — це сумарний дефіцит регіонів. Перед бюджетно-дефіцитними регіонами існу¬ють лише два виходи: по-перше, збільшувати затратність вироб¬ництва, що стримує їх розвиток; по-друге, просити дотації Дер¬жавного бюджету, що знесилює державу.При тому не варто забувати, що дотації та субсидії з Держав¬ного бюджету є безповоротні, що не стимулює регіони залучити всі резерви до свого бюджету та сприяти розвитку виробництва й підприємництва.Очевидно, що такі економічні анахронізми несумісні з прин¬ципами економіки. Вони несумісні ні з економічною свободою виробників, ні з самоуправлінням регіонів, ні з національними інтересами загалом. Тому економічна самостійність підприємств і регіонів у питаннях формування свого бюджету передбачає інва¬ріантність за технічними джерелами його поповнення. |