SHPORA.net :: PDA

Login:
регистрация

Main
FAQ

гуманитарные науки
естественные науки
математические науки
технические науки
Search:
Title: | Body:

Мікроекономічні райони України. Мікроекономічне районування — це науково


обґрунтований поділ країни на мікрорайони з мелісами територіальна

адміністративної приналежності за критеріями об'єктивного виробничого,

соціального, інфраструктурного районутворення. У сучасній Україні налічується

448 міст, 897 селищ міського типу, 28775 сільських населених пунктів.

Мікроекономічне районування має два рівні: моноадміністративне і

поліадміністративне.Моноадміністративний мікроекономічний район--Центр

мікроекономічщго району — мікрополіс з ознаками промислового Центру.Межі

мікроекономічпого району — територіально-адміністративний район області.

Поліадміністративний мікроекономічний--центр— мікрополіс з ознаками промислово-

трапспортного вузла.Межі мікроекономічпого району — два і більше територіально-

адміністративні райони області.Територіальна економічна система характеризує

територіальний поділ праці, який склався історично на основі наявних тут

ресурсів та потреб виробництва продукції. Здебільшого підприємства розміщені на

тих ділянках території, де є необхідні мінерально-сировинні ресурси для

переробки, джерела енергії, води, праці, споживання тощо. Ознаки

моноадміністративного мікроекономічного району (один адміністративний район):

спільність території; однорідність природи, господарства і культури; єдиний

управлінський орган; власний бюджет; спеціалізація і структура

виробництва.Ознаки поліадміністративного мікроекономічного району (два і більше

адміністративних райони): спільність території; галузева районотворча роль;

внутрігалузевий поділ праці; У наявність промислово-транспортного центру і

вузла; соціально-економічне тяжіння території двох і більше районів до

промислово-транспортного центру і т. ін..

#39 наукові види раціонального природокористування Однією з форм взаємодії

системи «людина природа» є природокористування як сфера господарської діяльності

людини..Предметом взаємовідносин системи «людина природа» є атмосфера повітря,

водні ресерси, земельні ресурси, надра, біоресурси,відходи. Природокористування-

система виробничих відносин людини і природи з метою використання речовини

природи для задоволення потреб відтворення виробництва і життя. У економічній

літературі сформувалося декілька напрямів дослідження економічних питань

природокористування: 1.аналізуються особливості сучасних взаємозв*язків між

природою та економікою,роль людини і природи у циз зв*язках. 2.проводиться пошук

оптимальних економічних механізмів національного природокористування.

Здебільшого еколого-економічна теорія розглядала: -економічну структуру

природокористування як сукупність виробничих відносин суспільства -форму

дармових благ природи та повне абстрактування від їх економічної а отже

вартісної сутності +систему економічних оцінок природних ресурсів +рентнй підхід

до економічної оцінки природних ресурсі, що дає змогу враховувати відносну

цінність дефіцитних природних ресурсів. Економісти схильні вважати що об*єктом

природокористування є два види капіталу: *створений людиною капітал *природний

капітал Кожен з названих видів капіталу має свої особливості і значення в

системі виробництва. Отже,утворений внаслідок самоорганізуючих процесів у

природі, цей капітал відіграє подвійну роль; Бере участь в здійсненні виробничої

функції економіки Забезпечує відтворення природи через обмінні процеси енергією

і речовиною в межах локальної території. Незріла потреба дослідити проблеми

екологічної збалансованості природокористування під кутом зору його просторово-

економічної структури . це дасть змогу об*єднати предмет макроекономічних

досліджень з відповідними просторово економічними дослідженнями і забезпечить

адекватність біофізичних та економічних критеріїв стійкості на меза- та

макрорівні.