SHPORA.net :: PDA | |
Main FAQ гуманитарные науки естественные науки математические науки технические науки Мікроекономічні райони України. Мікроекономічне районування — це науково обґрунтований поділ країни на мікрорайони з мелісами територіальна адміністративної приналежності за критеріями об'єктивного виробничого, соціального, інфраструктурного районутворення. У сучасній Україні налічується 448 міст, 897 селищ міського типу, 28775 сільських населених пунктів. Мікроекономічне районування має два рівні: моноадміністративне і поліадміністративне.Моноадміністративний мікроекономічний район--Центр мікроекономічщго району — мікрополіс з ознаками промислового Центру.Межі мікроекономічпого району — територіально-адміністративний район області. Поліадміністративний мікроекономічний--центр— мікрополіс з ознаками промислово- трапспортного вузла.Межі мікроекономічпого району — два і більше територіально- адміністративні райони області.Територіальна економічна система характеризує територіальний поділ праці, який склався історично на основі наявних тут ресурсів та потреб виробництва продукції. Здебільшого підприємства розміщені на тих ділянках території, де є необхідні мінерально-сировинні ресурси для переробки, джерела енергії, води, праці, споживання тощо. Ознаки моноадміністративного мікроекономічного району (один адміністративний район): спільність території; однорідність природи, господарства і культури; єдиний управлінський орган; власний бюджет; спеціалізація і структура виробництва.Ознаки поліадміністративного мікроекономічного району (два і більше адміністративних райони): спільність території; галузева районотворча роль; внутрігалузевий поділ праці; У наявність промислово-транспортного центру і вузла; соціально-економічне тяжіння території двох і більше районів до промислово-транспортного центру і т. ін.. #39 наукові види раціонального природокористування Однією з форм взаємодії системи «людина природа» є природокористування як сфера господарської діяльності людини..Предметом взаємовідносин системи «людина природа» є атмосфера повітря, водні ресерси, земельні ресурси, надра, біоресурси,відходи. Природокористування- система виробничих відносин людини і природи з метою використання речовини природи для задоволення потреб відтворення виробництва і життя. У економічній літературі сформувалося декілька напрямів дослідження економічних питань природокористування: 1.аналізуються особливості сучасних взаємозв*язків між природою та економікою,роль людини і природи у циз зв*язках. 2.проводиться пошук оптимальних економічних механізмів національного природокористування. Здебільшого еколого-економічна теорія розглядала: -економічну структуру природокористування як сукупність виробничих відносин суспільства -форму дармових благ природи та повне абстрактування від їх економічної а отже вартісної сутності +систему економічних оцінок природних ресурсів +рентнй підхід до економічної оцінки природних ресурсі, що дає змогу враховувати відносну цінність дефіцитних природних ресурсів. Економісти схильні вважати що об*єктом природокористування є два види капіталу: *створений людиною капітал *природний капітал Кожен з названих видів капіталу має свої особливості і значення в системі виробництва. Отже,утворений внаслідок самоорганізуючих процесів у природі, цей капітал відіграє подвійну роль; Бере участь в здійсненні виробничої функції економіки Забезпечує відтворення природи через обмінні процеси енергією і речовиною в межах локальної території. Незріла потреба дослідити проблеми екологічної збалансованості природокористування під кутом зору його просторово- економічної структури . це дасть змогу об*єднати предмет макроекономічних досліджень з відповідними просторово економічними дослідженнями і забезпечить адекватність біофізичних та економічних критеріїв стійкості на меза- та макрорівні. |