SHPORA.net :: PDA | |
Main FAQ гуманитарные науки естественные науки математические науки технические науки Підходи і проблеми економічного районуванняПід економічним райо¬ном слід розуміти певну територію, на якій господарське життя загалом чи певна група господарських явищ зв'язана певною за¬кономірністю: коли встановлюють закономірність для цілого гос¬подарського життя даної території, то обґрунтовується якийсь інтегральний район, а коли встановлюється такий зв'язок для певної групи явищ, то мова повинна йти про якийсь спеціальний район.З іншого боку учені дискутують з приводу природно-історич¬ного і економічного районування. Прикладом природно-історич¬ного районування може бути виділення меж території за ознака¬ми кліматичних умов, якісних характеристик ґрунтів тощо. Еко¬номічне районування пропонується здійснювати лише на основі господарських зв'язків. Також є думки щодо змішаного, тобто природно-економічного районування. Своєю чергою є спроби обґрунтувати відмінності в самому економічному районуванні, тобто виділяти генетичні і статичні райони Економічне районування — обґрунтований науковий поділ країни на економічні райони, що сформувалися історично або формуються у процесі розвитку продуктивних сил на основі поділу праці. Територіальне таксонування. Для такої систематизації вико¬ристовують поняття "таксон", тобто якусь територіальну оди¬ницю з тими ознаками, які вивчає дослідник. Своєю чергою таксонування — це методичний прийом, який дає змогу виділити елементи простору з чіткими класифікаційними і типологічними рисами. Виділяють таксони природно-територіальні, економічно-територіальні, адміністративно-територіальні. Природно-територіальні таксони.Найпоширенішими таксонами є >ареал, >зона, >басейн Територіально-економічне таксонування. В основі територі¬ально-економічного таксонування є територіальна структура концентрації і розміщення праці й капіталу. Внаслідок поглиблення поділу праці та концентрації капіталу сформувалися певні види поселень із власними виробничими функ¬ціями, які є елементами територіальної організації виробництва: село, селище — населений пункт чисельністю до 1000 осіб, мікрополіс (мале місто) — населений пункт чисельністю до 50 тис. осіб, -> мезополіс (середнє місто) — населений пункт чисельністю до 500 тис. чол., макрополіс (велике місто) — населений пункт чисельністю 0,6—5 млн. осіб, -> мегаполіс (дуже велике місто) — населений пункт чисельні¬стю 6 — 15 млн. осіб., Територіально- адміністративне таксонування. Природні і економічні територіальні таксони є складовими еле¬ментами складнішої таксономічної одиниці під назвою територі¬ально-адміністративний район (регіон). * Територіально-адміністративний район (регіон) — ча¬стина територіального простору, яка має населений пункт з наданими йому адміністративними функціями, наповне¬на природними і господарськими елементами, що значно відрізняють її від інших територіальних систем і яка ха¬рактеризується єдністю, взаємозумовленістю складових елементів і цілісністю. # 48. Підходи регіонального управління і регулювання …Механізм регіонального управління господарськими і соціаль¬ними процесами має бути адекватний механізмові регіонального розширеного відтворення. Це означає, що регіональна система управління економікою повинна бути сформована за такою ло¬гічною схемою:1.глибоке пізнання і усвідомлення дії об'єктивних економіч¬них законів, розуміння їхніх вимог для пристосування до них функ¬ціонування управлінської системи;2.вимог об'єктивних, економічних і соціальних законів правової бази стимулювання ефективності виробництва, раціонального використання усіх видів ресурсів, соціального захисту незахищених верств населення тощо;3.відповідно до виробничих, соціальних, ринкових, фінансо¬вих, економічних і інших проблем створити адекватні структури регіонального управління, які повинні забезпечити ефективне (функ¬ціонування механізму регіонального розширеного відтворення.Висвітлена логічна схема формування регіональної системи уп¬равління економікою випливає із завдань, що їх має вирішувати регіон через механізм розширеного відтворення, а саме виробницт¬во регіонального продукту для задоволення життєво необхідних потреб населення регіону. Важливим принципом побудови моделі регіонального управ¬ління є розподіл зайнятих і незайнятих за джерелом фінансуван¬ня: з власних прибутків; з бюджету регіону чи держави.Чим більший обсяг створеного регіонального продукту і чим менша частка потрібна для відтворення сфери виробництва, тим більша частина може бути використана для відтворення невироб¬ничої сфери послуг, соціального захисту і підтримки людей, які не працюють. Регіональний капітал — трудовий, основний і оборотний; ♦ регіональний продукт — товари, послуги, роботи; регіональний бюджет — дохідна і витратна частини. Об'єкти управління значною мірою визначають типи управлінських функцій і відповідних структур. 1.регіональний капітал є об'єктом власності, при¬належністю певного суб'єкта. Власник капіталу, особливо при¬ватного, зацікавлений в раціональному використанні оборотно¬го капіталу, ефективному використанні трудового капіталу та оновленні і якісній роботі основного капіталу. Результатом ефек¬тивного використання усіх видів капіталу є самодостатній рівень прибутку і його зростання, що приводитиме до самозростання капіталу. Звісно, що даний об'єкт управління, тобто капітал, потребує самоуправління з боку його суб'єкта.2.регіональний продукт, тобто товари, послуги, ро¬боти, є результатом функціонування приватного і неприватного капіталу й об'єктом інтересу не лише робітників, а й споживачів регіону, які зайняті в управлінні і які незайняті взагалі. Виробник-власник зацікавлений у прибутку, найманий виробник — у заробітній платні, а інші споживачі — у товарах, послугах, робо¬тах, якими задовольняють свої потреби. Власник продукту відчу¬жує його на ринку через продажу, щоб відшкодувати виробничі затрати й отримати чистий дохід а споживач принити свої виробничі чи соціальні потреби. На ринку зустрічають¬ся інтереси виробника і споживача, де вони можуть збігатися або розходитися. На ринку діють вимоги закону товарообміну, що їх повинен урахувати власник капіталу в своїй системі самоуправ¬ління і суб'єкт територіального управління у системі соціально¬го захисту і підтримки малозахищених верств населення. У ру¬хові регіонального продукту від виробника до споживача діє ме¬ханізм ринкового управління, важелі якого в руках як суб'єктів самоуправління, так і органів територіального управління. Узгод¬жені і взаємодоповнювальні дії цих двох суб'єктів і рівнів управ¬ління неминуче сприятимуть реалізації інтересів виробників і спо¬живачів. Йдеться про узгодженість задіяння важелів для стиму¬лювання обсягів, структури і якості товарів, робіт і послуг у сфері виробництва та задіяння важелів для зростання рівня платосп¬роможності споживачів і стимулювання споживчого попиту в регіоні. 3.регіональний бюджет, тобто основний територі¬альний фінансовий документ є інструментом управління відтво¬рення і функціонування сфери послуг і соціального захисту ма¬лозабезпечених верств населення. Формування бюджету, тобто його дохідної частини, пов'язане відносинами зі сферою вироб¬ництва, сферою послуг, власниками різних видів майна, діяль¬ності тощо. Фактично формування дохідної частини бюджету регіону є процес територіальний і пов'язаний з розподілом для бюджету прибутків підприємств, власників капіталу у вигляді податків, платежів за майно та інше. Для вирішення питань відтво¬рення і функціонування сфери послуг, соціальної підтримки не¬зайнятих важливою є проблема розподілу дохідної або витратної частини регіонального бюджету. Це теж процес територіальний і пов'язаний з життєзабезпеченням об'єктів соціальної інфраструк¬тури та відповідним рівнем життя населення молодшого і стар¬шого від працездатного віку. З цього випливає, що регіональний бюджет є об'єктом територіального управління і прямою функ¬цією органу регіонального управління. |