SHPORA.net :: PDA | |
Main FAQ гуманитарные науки естественные науки математические науки технические науки Політика самоуправління і ефективності підприємстваФундаментальні основи ринку показують, що економічна сво¬бода виробника і споживача є неодмінним атрибутом початку дії ринкових сил. Економічна свобода потребує лібералізації повед¬інки виробників і споживачів та найголовнішого показника рин¬ку — ціни. Одним із способів лібералізації є зняття контролю за цінами для того, щоб ціни могли вільно коливатися залежно від співвідношення попиту й пропозиції. Другий спосіб лібералізації — це скасування міжнародних торговельних бар'єрів для того, щоб підприємства мали змогу вільно здійснювати експорт¬но-імпортні операції. Але, мабуть, найважливіший момент про¬цесу лібералізації — це надання підприємствам права змінювати профіль своєї діяльності, навіть якщо це призводить до жорсткі¬шої конкуренції у сфері економіки. Сутність політики самоуп¬равління підприємства зводиться до того, що підприємство має мати можливість діяти так, як йому підказують зіставлення світо¬вої ціни на його продукцію з ринковою собівартістю виробницт¬ва. Політика підприємства може мати три сценарії. Три сценарії політики підприємства 1.якщо світова ціна і виробнича собівартість його продукції забезпечують йому мінімальний прибуток, то підприєм¬ство зберігатиме цей стан виробництва і шукатиме шляхів зниження собівартості; 2. якщо світова ціна і собівартість виробництва продукції за¬безпечують йому від'ємну рентабельність, тобто збит¬ковість, воно неминуче проводитиме політику зниження собівартості, зміни виду продукції, зміни профілю вироб¬ництва і т. ін., тобто поки не вийде зі стану збитковості; 3.якщо світова ціна і ринкова собівартість виробництва про¬дукції забезпечують йому достатній прибуток, воно не¬минуче шукатиме можливість здійснення капіталовкладень у розширення виробництва, ринків збуту продукції для зро¬стання його прибутків. Свою економічну політику підприємство формує з оцінки співвідношення ринкових цін і граничних затрат. За ринкових умов підприємство здатне реалізувати свою про¬дукцію тільки за наявності покупців, які з'являються лише в тому разі, якщо продукція підприємства справді має попит на ринку. Підтримувати і розширювати виробництво підприємство може за умов своєї кредитоспроможності та інвестиційної привабливості. Тому політика підприємства з погляду його внутрішньої реорган¬ізації і пристосованості до ринку неодмінно має бути спрямована: по- перше, на створення відділу маркетингу, який проводить аналіз ринку через вивчення ставлення покупців до їхньої про¬дукції; по-друге, на створення ресурсів для здійснення капітало¬вкладень у розширення чи реконструкцію діючих потужностей, запровадження нових технологій, нових видів продукції, підви¬щення рівня гнучкості виробництва тощо;по-третє, на забезпечення нормального функціонування си¬стеми гарантійного та іншого обслуговування і внутрішнього тех¬нічного контролю для скорочення обсягів браку; по-четверте, на поглиблення спеціалізації на випуску кон¬кретного виду продукції і зміцнення позицій на ринку даного виду продукції; по-п'яте, на удосконалення системи внутрішнього бухгал¬терського обліку, який вважають одним із важливих чинників успіху підприємства за ринкових умов; по-шосте, на вдосконалення структури управління підпри¬ємством, через надання більшої свободи дій підрозділу. Підприємствам та ініціаторам підприємництва свобода дій потрібна, тому що у сучасній великій компанії нові ідеї повинні запроваджуватись безперервно: у галузі виробництва, проекту¬вання, обслуговування клієнтів тощо. Нові ідеї іноді виникають на найнижчому рівні виробничої структури, надходячи від робіт¬ників чи менеджерів середньої ланки, відповідальних за конкрет-просто ініціаторів створення нового вироб¬ництва чи послуг. |