SHPORA.net :: PDA | |
Main FAQ гуманитарные науки естественные науки математические науки технические науки Державні структури управління регіоном. Система управління регіоном в умовах ринку формується на основах принципів: ефективності і прибутковості функціонування усіх видів капіталу, розміщених у регіоні; гуманізації соціальних відносин у системі виробництва то¬варів і послуг, розподілу, обміну і споживання, захищеності тих, що не працюють.Дотримання цих принципів потребує насамперед обґрунтуван¬ня сутності управління реґіоном, оскільки регіон об'єднує суб'єк¬тів державної влади, суб'єктів місцевого самоврядування і врешті-решт суб'єктів виробництва товарів і послуг. Управління регіоном — система державних, територі¬альних і виробничих структур та їх функцій, завданням яких є забезпечення інституцінних, економічних, соціальних і фі¬нансових умов продуктивного й ефективного виробництва підприємств і організацій окремої територіально-адмініст¬ративної одиниці. Це означає, що моделювання системи управління реґіоном по¬винно виходити з обґрунтування і становлення самостійності уп¬равління індивідуальних виробників, підприємств і корпорацій, які володіють конкретним капіталом і зацікавленні в його ефек¬тивному використанні. Під самостійністю управління конкрет¬ним виробництвом треба розуміти такі правові, фінансові, по¬даткові умови, за яких посилюється виробнича, інвестиційна, то¬варообмінна ініціатива виробників, підноситься стимул до роз¬ширення виробництва, поліпшення якості і конкурентноспромож-ності продукції.Система управління реґіоном в умовах ринку мала би мати такий вигляд : Принциповими в системі управління регіоном є постановка формули: "держава — реґіон — підприємство" чи "підприєм¬ство - регіон — держава". У першій і другій формулах "регіон" є посередньою ланкою між "державою" і "підприємством". Оче¬видно, що питання стоїть так: або спочатку держава моделює систему управління, а потім її реалізацію здійснює через свої міні¬стерські й регіональні структури, доводячи до підприємств або ж держава створює правові, економічні й інші передумови для са¬моуправління підприємств, які, функціонуючи прибутково, ство¬рюють матеріальну і грошову основу для розв'язання регіональ¬них і державних проблем. У першому випадку неминуче формуєть¬ся централізована і директивна система управління, яка обме¬жує підприємницьку ініціативу виробників, що в кінцевому підсумку впливатиме на зниження ефективності їх діяльності і навіть збитковості. Це призводитиме до посилення податкового тиску на їх доходи та банкрутства. У другому випадку формуєть¬ся лібералізована система управління, в якій самі виробники ви¬значають пріоритети виробничої, фінансової, інвестиційної, то¬варообмінної діяльності та згідно із законодавством і нормати¬вами розраховуються з регіональними і державними бюджетами. Отже, структури управління регіоном можна розглядати че¬рез призму трьох рівнів: рівень господарських структур (підприємств, організацій, відомств і т. ін.);рівень регіону (населений пункт, адміністративний район, адміністративна область);рівень країни (законодавча влада, виконавча влада та ін.). Практично ми розглядаємо управління на мікрорівні, мезорівні і макрорівні, кожне з яких має свої конкретні завдання і цілі. Уз¬годженість їх завдань, цілей і дій неминуче приводитиме до пози¬тивних, економічних і соціальних процесів на всіх рівнях госпо¬дарської системи. |