SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

В основі мікроекономічного районування є виділення простих, немасштабних

територіально-господарських утворень. Такі не¬великі, територіально єдині

господарські системи називають мікрорайонами. Процес мікроекономічного

районоутворення відбувається об'єктивно за такими напрямами:

Ч>локальним, коли окреме підприємство збільшує свої масштаби за рахунок

здійснення капіталовкладень, збільшення потуж* ностей, кількості зайнятих,

обсягу виробництва продукції, ство¬рення корпорації, об'єднання тощо;

*Ь територіальним, коли підприємства розміщуються по те¬риторії, використовують

спільну виробничу, транспортну та іншу інфраструктуру, працю населення

території, об'єктивно формуються ринки реалізації продукції у малих, середніх і

вели¬ких населених пунктах, центри управління обсягом товарів, капі¬талів і

праці у відповідних населених пунктах, встановлюються мелісі адміністративного

впливу відповідного центру на відповід¬ну територію з урахуванням економічного і

соціального тяжін¬ня навколишніх населених пунктів до їх центрів.

На основі таких критеріїв визначаються межі територіальної господарської

системи, центральному населеному пункту надають функції адміністративного центру

даного мікроекономічно го району.

Мікроекономічне районування — це науково обґрунтови ний поділ країни на

мікрорайони з мелісами територіальна адміністративної приналежності за

критеріями об'єктиб ного виробничого, соціального, інфраструктурного районо-

утворення.

У сучасній Україні налічується 448 міст, 897 селищ міського типу, 28775

сільських населених пунктів. На їх основі виділено 490 моноадміністративних

районів і 121 моноадміністративний район у містах. Мікроекономічне районування

має два рівні: ^>моно адміністративне і полійдміністративне