SHPORA.net :: PDA | |
Main FAQ гуманитарные науки естественные науки математические науки технические науки 71 Сутність і особливості господарського комплеку України Господар¬ський комплекс країни складають: населення і кількість зайнятих в економіці, основний і оборотний капітал, кількість підприємств, галузеві пропорції, обсяг і структура національного продукту. За даними 2005 р. чисельність населення складає 47 млн. осіб, зайнято в економіці 20,5 млн. осіб, кількість суб'єктів Єдиного державного реєстру підприємств — 1,07 млн. одиниць, доходи населення — 370, 6 млрд. грн., оплата праці найманих праців¬ників — 120 млрд. грн., вартість оборотного капіталу — понад 400 млрд. грн., вартість основного капіталу — 999 млрд. гри., валовий внутрішній продукт — 424,7 млрд. грн. Національна економічна система України має галузеву си¬стему організації виробництва та управління. Ф Галузь економіки — сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у си¬стемі територіального поділу праці.Галузева структура економіки відображає процес суспільно¬го поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між ок¬ремими галузями. Це дає змогу аналізувати міжгалузеві пропорції і зв'язки, ефективність і динаміку виробництва. Сфери діяльності та галузі виробництва об'єднують у групи: сфера виробництва: промисловість, сільське господарство, будівництво, де створюють¬ся натуральні цінності; транспорт і зв'язок, обслуговування натурального виробництва, тобто забезпечення доставки матеріальних цінностей споживачам; торгівля, матеріально- технічне постачання, громадське харчуван¬ня, заготівля, тобто продовження процесу виробництва і створен¬ня приросту доданої вартості;сфера послуг: житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування на¬селення; освіта, охорона здоров'я, культура і мистецтво, наука і наукове обслуговування; О органи управління і оборони; кредитування, страхування соціального забезпечення і захист ма¬лозабезпечених. Аналіз галузевої структури економіки дає змогу оптимізува-ти та збалансувати пропорції усієї економіки. # 66. Стабілізація і збалансування розвитку регіонів Спираючись на міжнародний досвід, можна визначити най¬ефективніші варіанти розмежування сфер діяльності між урядом, ^ уряд регулює ринок на основі правових та економічних ме¬тодів; У уряд з регіоном усуває вади ринкової економіки; > уряд не втручається в управління приватних чи коопера¬тивних підприємств і не здійснює вертикального управління га¬лузями економіки * Стабільність і збалансованість регіональної економіки —стан економіки окремої адміністративно-територіальної одиниці, за якого показники виробництва, доходів і цін пе¬ребувають у відносній стабільності, а пропорції праці, ка¬піталу, обміну і споживання в оптимальних співвідношен¬нях і задовольняють потреби підприємств та населення регіону. Центральне державне регулювання повинно сприяти досягнен¬ню балансу взаємних інтересів, тобто створювати передумови, з одного боку, економічного зростання з допомогою ринкових ме¬ханізмів, а з іншого — раціонального та ефективного розподілу ресурсів і доходів. Система державного регулювання в умовах переходу до рин¬ку повинна значно змінюватися, навіть за наявних і обгрунтова¬них пріоритетів центрального державного управління. Насампе¬ред воно повинно чітко розділитися на дві основні сфери діяль¬ності: ■=> на регіональне, яке здійснюється на території окремих регіо¬нів; ■=> на міжрегіональне — на території усього економічного про¬стору країни і за її межами. Державне управління і регулювання економікою як в Україні, так і її регіонах повинно трансформуватися: ^ по-перше, треба пом 'якиїити, а далі звести до мінімуму вер¬тикальне галузеве управління як у сфері матеріального виробницт¬ва, так і у сфері послуг; % по-друге, треба посилювати, а далі перевести на перева¬ження економічних методів управління економікою різного рівня її організації; % по-третє, треба посилювати роль регіональних органів в управлінні процесами економіки на їх території. # 67.Структура економічної політики і її суб'єкти Економічна політика всіх суб'єктів регіо¬нального ринку має бути спрямована на продуктивне і ефектив¬не функціонування насамперед підприємств, що розміщені в ре¬гіоні.Економічна політика як явище притаманна будь-якому спосо¬бові виробництва, її формує і проводить уряд будь-якої країни, виходячи з вимог об'єктивних економічних законів, інтересів ви¬робників, регіонів і нації загалом, тобто національних інтересів. Економічна політика не може бути монополією якогось одного суб'єкта, позаяк кожен з суб'єктів виконує тільки йому відведені функції складеним поділом праці і ніхто, крім нього, краще органі¬зувати і контролювати цей процес не зможе. Відповідно й еконо¬мічна політика мусить бути структурована щодо суб'єктів її проведення і вирішення як часткових, так і національних інте¬ресів. Структуру економічної політики в умовах ринку можна звести в декілька груп: ■> інституційна політика: самоуправління підприємств; управ¬ління і регулювання інститутів регіону в регіоні; управління і регулювання інститутів держави в регіоні; * національна політика: державномовна, етнічномовна; освіт¬ня, культурна; міоісконфесійна, загальнолюдських вартостей національно-громадянського суспільства; ■> ринкова політика: обмеження монополізації; розширення кількості конкурентів; лібералізація підприємництва, цін, зов¬нішньої торгівлі; ■> соціальна політика: грошових доходів і витрат; комуналь¬них послуг; демографічна, розселення, соціального захисту; фінансова політика: грошова, податкова, бюджетна; кре¬дитна, інвестиційна; інноваційна; ■> виробнича політика: відносин власності — приватної і Не¬привітної; структурна — зайнятості: промислова, аграр¬на, інфраструктурна; підприємизації, корпоратизації; Ъ економічна політика: раціонального використання ресурсів; збереження і відтворення довкілля; рекреації. |