SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

1 Китай после 1 мировой

У 1917 р. Китай вступив у Першу світову війну, насамперед спонукуваний бажанням відвоювати загублені провінції, але на Версальській мирній конференції претензії Китаю були відхилені. У липні 1921 р. у Шанхаї була утворена китайська Комуністична партія, одним з лідерів якоі став Мао Цзедун. У 1924 р. партія гоміньдан, позбавлена підтримки західних демократичних держав, була переформована Сунь Ятсеном під керівництвом радянського уряду. За підтримкою російських комуністів, була утворена революційна армія. Сунь Ятсен помер у 1925 р., а національний уряд провінції Гуаньчжоу очолив Чан Кайші. Війська націоналістів рушили на північ, захоплюючи провінцію за провінцією, і в 1927 р. досягли Шанхаю. У квітн 1927 р., після розправи над членами Комуністичної партії, у Нанк н був створений тимчасовий націоналістичний уряд, визнаний західними державами у 1928 р. Президентом країни став Чан Кайші.
Протягом майже 10 рок в Чан Кайші намагався відновити політичну єдність всієї країни, але зіштовхнувся з могутньою опозицією. У 1931 р. Японія захопила
Маньчжурію, і до 1933 р. війська наблизилися до передмість Пекіну.
У 1935 р. Мао Цзедун проголосив себе лідером китайської Комун стичної партії.
Через півроку почалося повномасштабне вторгнення у Китай японських військ.


1а Религия Японии

Буддизм в Япон одна з найбільш поширенех релігій в Японії, послідовники якої складають більше половини населення країни. Єдиної буддистської церкви в Японії не існує. Впродовж півтора тисячолітньої історії буддизму у цій країні сформувалися чисельні буддистські течії і секти, які зосереджували свою увагу на різних аспектах вчення одні на філософії, інші на культурі, треті на медитації, четверті на ритуалі, п'яті на читанні мантр. Відповідно до історичної епохи та особливостей навчання певних шкіл, ті чі інші буддистські секти були популярними серед прошарків населення і вчених, аристократії, самураїв і простого люду.Деякі секти опираються на чернецтво,інші ж активні у соціальній сфері. Буддистські общини різних шкіл часто взаїмодіють одна з одною. Навчання ряду стародавніх шкіл було успадковане новими. Окремі секти сьогодні мають у своєму підпорядкуванні лише невеликі храми. В історії відомо чимало конфліктів між буддистськими общинами, які навіть переростали у
багаторічні збройні війни. Хоча більшість буддистських сект Японії походила від аналогічних сект Кореї й Китаю, вони розвивалися переважно самостійно і тепер суттєво відрізняються від материкових общин. Чимало шкіл раннього буддизму зберєглись лише в Японії, у той час як в Індії або Китаї вони були поглинуті новими течіями. Вивчення буддизму в Японії дозволяє зрозуміти історію буддизму в інших країнах.
Синто - стародавня політеїстична релігія мешканців Японського архіпелагу. В її основі лежать анімістичні, фетишстичні, тотемістичні вірування, які склалися у середовищі різних ентєчнографічних груп Японії. Вона оформилася у релігійну систему під впливом материкової релігійно-філософської думки (буддизму, даосизму, конфуціанства) та зусиль японських політичних кіл.На відміну від світових релігій, Синто не має усталеного "священного письма". Натомість існує цілий ряд кодифікованих книг, так звані "Божественні правила", до якого входять "Кодз к ", "Н хон сьок ", "Кого дзю " та інші, які містять основні положення, опис церемоній та тексти молитов цієї релігії. Об'єктом поклоніння в Синто є боги-духи, що заселяють увесь всесвіт. Вони умовно поділяються на небесних і земних.

2 Танзимат

Танзимат, название реформ в Османской империи с 1839 до начала 70-х гг. 19 в. и самого периода их проведения. Танзимат был вызван кризисом османского феодального общества, социально-экономическими сдвигами в 1-й трети 19 в., усилением национально-освободительной борьбы угнетенных народов Ю.-В. Европы и обострением соперничества европейских держав на Балканах и Ближнем Востоке, угрозой дальнейшего распада Османской империи, 1-й этап Танзимат начался с обнародования (3 ноября 1839) в дворцовом парке Гюльхане султанского рескрипта (хатт-и шерифа), содержавшего программу реформ, которая была подготовлена министром иностранных дел Решид-пашой. Во исполнение Гюльханейского хатт-и шерифа были приняты законы об отмене откупной системы взимания ашара (ушра), уголовный, коммерческий кодексы, закон о создании светских школ и др. Эти меры способствовали некоторому упорядочению административного и государственного управления, судебного дела, развитию светского образования. Однако сопротивление феодальной реакции помешало последовательному и повсеместному осуществлению самого существенного обещания — гарантии неприкосновенности жизни, чести и имущества всех подданных султана и проведению в жизнь некоторых др. реформ. Во время Парижского конгресса 1856 под давлением западных держав был принят (18 февраля 1856) новый рескрипт султана (хатт-и хумаюн), которым начался 2-й этап Танзимат Реформы, проводившиеся с 1856, явились продолжением "гюльханейских" реформ. Они в то же время предусматривали нововведения, которые отвечали главным образом интересам иностранного капитала и инонациональной (нетурецкой) компрадорской буржуазии. Иностранцы получили право владеть землей, ряд концессий на строительство дорог, эксплуатацию недр, портовых и муниципальных предприятий, были учреждены иностранные банки и др.
Танзимат в целом способствовал некоторому ускорению экономического развития Турции, росту турецкой национальной буржуазии, расчистке путей для буржуазного развития Турции, развитию литературы, науки, формированию турецкой интеллигенции.

3 Бабек

Начало восстания
Сблизившись с хуррамитами, боровшимися против власти Арабского халифата, феодальной эксплуатации и ислама, с 816 возглавил это движение и поднял восстание в Азербайджане против арабов, объединив действия ряда отрядов крестьян и ремесленников. К восстанию примкнули многие мелкие землевладельцы. Основная база восставших находилась в крепости Базз (Бадз).
Бабек призывает хуррамитов изгнать арабов, уничтожить ислам и восстановить религию предков — зороастризм. По условленному сигналу сторонники Бабека вырезают в окрестностях Базза всех арабов и их сторонников. После этого восстание распространяется на соседние области.
Вскоре почти весь Азербайджан оказывается в руках хуррамитов. Отсюда восстание перекидывается на север в Арран и на юго-восток в Джабиль и Хорасан. Бабеком за двадцать лет было казнено свыше 200 тысяч человек и около 10 тысяч взято в плен.
После изгнания арабских гарнизонов в руках восставших оказался почти весь Азербайджан и некоторые области Ирана. Количество сторонников Бабека достигало 300 тыс. чел.
Для борьбы с Бабеком Мамун посылает регулярные войска, однако Бабек справиться с ним не получается. Уже в 819—820 впервые проявляется полководческий гений Бабека — имея малочисленные и плохо обученные войска Бабек, используя знание местности и применяя новые тактические приёмы и хитрости партизанской войны, легко выходит победителем.
Война арабов с Византией и борьба с восстанием в Египте (830—833) несколько ослабили борьбу Халифата с повстанцами.
Восстание хуррамитов перекидывается в Исфаган, Фарс и Кухистан, назревают события в Хорасане. В этот спокойный для Бабека период времени он начинает меняться к худшему, проявляя высокомерие к своему окружению и демонстрируя пренебрежение к силе арабского оружия, отказываясь от тактики партизанской войны.

Мутасим
В 833 году халиф Мамун умирает, оставив наследником престола своего брата Мутасима. После заключения мира с Византией халиф Мутасим бросает все силы на подавление восстания. Для этого он реорганизует армию и создаёт наёмное войско, в основном из тюрок. Столицу Мутасим переводит из Багдада в Самарру.
В сражении у Хамадана Бабек терпит сокрушительное поражение. Гибнет около пятидесяти тысяч крестьян, остальные спасаются бегством, многие бегут в пределы Византии. Разгром под Хамаданом сильно подрывает авторитет Бабека — многие крестьяне начинают расходиться по домам. Мутасим приказывает одному из своих эмиров окружить пристанище Бабека.

Афшин
Для завершения компании халиф Мутасим объявляет новый набор войск и командование поручает Гайдару ибн Каусу эль Афшину. Новый полководец с самого начала выбрал тактику медленного затягивания петли вокруг Базза.
Весной 836 года Афшин вступает в Азербайджан. Бабек не решается на сражение в открытом поле и скрывается в крепости. Афшин выжидает, надеясь "выманить" Бабека из крепости.
К концу зимы Мутасим посылает Афшину в подкрепление корпус в девять тысяч тюркских воинов. Положение Бабека ухудшается. Он просит помощи у византийского императора Феофила. Феофил начинает военные действия против Халифата. Войско Афшина штурмует крепость. Бабек просит «аман» — помилования. Афшин даёт согласие на «аман» и посылает гонцов в столицу. Бабек тем временем, переодевшись купцом, бежит в сторону Аррана, надеясь оттуда добраться до Византии.
Афшин, узнав о бегстве Бабека, 26 августа 837 года вступает в крепость и приказывает снести её до основания. Бабек и несколько его соратников пробираются в сторону Византии. В Армении он был схвачен князем Сахлом.
Пленных доставляют в столицу Халифата Самарру, где и кознят.