SHPORA.net :: PDA

Login:
регистрация

Main
FAQ

гуманитарные науки
естественные науки
математические науки
технические науки
Search:
Title: | Body:

Ганди

1 Ганди
Ахімса, свадеші, сварадж та сатьяграха — чотири стовпи політичної теорії та практики Ганді. Політичні погляди Махатми нерозривно пов’язані з його релігійними, етичними та філософськими переконаннями.
Ахімса — це ненасильство, відсутність гніву та ненависті.
Свадеші, в дослівному перекладі «вітчизняний», — рух за бойкот іноземних товарів.
Сварадж, у дослівному перекладі «своє правління», означає поступове запровадження в Британській Індії самоврядування аж до здобуття країною цілковитої незалежності.
Серцевиною всієї системи політичних поглядів Ганді була сатьяграха, термін, що походить від слів «сатья» — істина та «аграх» — твердість, «міцно триматися істини».
Сучасні норвезькі гандисти Юган Гальтунг та Арне Несс виділяють ще низку деталізуючих норм:
Отож, «Дотримуйся ахімси в думках та серці».Сатьяграха не переможе доти, доки панує ненависть.
Ідентифікуй себе з тими, заради кого ведеш боротьбу.
Наповни боротьбу позитивним змістом.
Особисто зустрінься з супротивником.
Не суди інших суворіше, ніж самого себе.
Будь схильний до компромісу.
Борися проти справи, а не проти особи, яка за нею стоїть.
Не використовуй слабкостей супротивника.
Не торгуйся.
Будь готовий до самопожертви.
Вживайся у світогляд супротивника.
Не приховуй своїх планів.
Визнавай свої помилки.
Не вдавайся до саботажу.
Віддай перевагу насильству перед боягузтвом.
Ганді розробив «м’які», радикальні та екстремальні форми сатьяграхи.
До м’яких форм належать переговори, арбітраж, агітація, демонстрація та ультиматум.
Для сатьяграхі важливо почати боротьбу з переговорів, бо цим самим він дає усвідомити супротивнику, що готовий до взаєморозуміння. Якщо не вдасться залагодити конфлікт за допомогою переговорів, супротивнику слід запропонувати арбітраж — третейський суд третьої сторонни. Якщо не дали бажаних наслідків перші дві форми, починається агітація та вуличні демонстрації, які врешті закінчуються ультиматумом.
До радикальних форм Ганді зараховував гарталь, страйк і загальний страйк, пікетування, дхарну і гізрат.
Гарталь — припинення роботи на короткий термін, на один день чи кілька годин. Страйк, загальний страйк та пікетування — більш-менш традиційні. Економічний бойкот — довгострокова відмова від придбання британських товарів у Індії. Соціальний бойкот полягає у відмові супротивнику в особистому спілкуванні, допомозі, за винятком тих випадків, коли його життю загрожує небезпека. Дхарна —полягає в тому, що один або кілька протестувальників сідають навпочіпки на вулиці і відмовляються підвестися доти, доки не буде задоволено їхні вимоги. Гізрат полягає в масовій на певний час еміграції з регіону, де супротивник має найбільшу владу .
До екстремальних форм сатьяграхи Ганді відносив голодування, відмову від сплати податків, не-співпрацю, громадянську непокору і паралельне врядування.
Голодуючий відмовляється від їжі, а якщо супротивник не погодиться піти йому назустріч, сатьяграхі голодує до смерті. Не-співпраця, за Ганді, полягає у відмові від почесних титулів та орденів, урядової платні, у бойкоті урядових судів, коли позивачі та відповідачі вдаються до третейського суду, бойкоті державних шкіл та вищих навчальних закладів, законодавчих зборів, тобто відмові голосувати та висувати свої кандидатури на виборах, відмові працювати в міністерствах та департаментах, бойкоті армії та поліції, всіх англійських банків, страхових товариств тощо. Створення паралельних органів урядування — альтернативних державним.
Тріумф та катастрофа
У серпні 1942 року, коли виникла реальна загроза окупації Індії японськими мілітаристами, очолюваний Ганді Індійський національний конгрес ухвалив резолюцію, в якій Ганді вимагав негайного надання незалежності як необхідної умови захисту Індії від японської агресії. 15 березня 1946 року британський прем’єр-лейборист Еттлі оголосив Індію домініоном. Останньою надією британців хоча б частково зберегти свої позиції в Індії стала ставка на протистояння індуїстів та мусульман.
Британці робили все, аби не допустити єдності двох основних релігійних громад країни. 16 серпня 1946 року в Калькутті, а згодом по всій Індії почалася кривава індуїстсько-мусульманська різанина. У міжконфесійних сутичках загинуло не менш ніж 700 тисяч людей, понад шість мільйонів мусульман. Індію було поділено на два домініони — Індійський Союз та Пакистан.
15 серпня 1947 року Індія — країна стала незалежною. Махатма, вбитий крахом своїх ідеалів, демонстративно покинув столицю. Ганді був вбитий 30 січня 1948 індуїстьським екстремістом Годсе.