SHPORA.net :: PDA | |
Main FAQ гуманитарные науки естественные науки математические науки технические науки Податки2, видатки, фіскальна політ Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одини-цю оподаткування Середня податкова ставка – це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується. Податкова пільга – зменшення податкових ставок або повне звільнення від податків окремих підприємств або виробництв залежного від їхнього профі-лю, характеру виробленої продукції і виконаних робіт, використовуваної робочої сили, зони розміщення. До основних факторів, що впливають на формування доходів Державного бюджету України належать: - стан економічної кон'юнктури; - недосконалість Податкового законодавства; - високий рівень тіньової економіки; - низька фінансова дисципліна усіх суб’єктів господарювання; - наявність значних (і погано продуманих) пільг в оподаткуванні; - криміналізація економічної діяльності; - інфляційні процеси та інше. Державні видатки - це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб та потреб соціально –економічного розвитку. Державні видатки включають: - видатки на товари та послуги, які купуються для держави; - оплату праці співробітників бюджетних установ; - нарахування на заробітну плату вищеназваної категорії працівників; - витрати на відрядження; - оплату послуг бюджетних установ; - трансфертні платежі органом державного управління тощо. Капітальні видатки (видатки розвитку) – це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: - капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; - фінансування структурної перебудови народного господарства; - субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням. Фіскальна політика держави - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат, направлених на забезпечення повної зайнятості, рівноважного платіжного балансу та економічного зростання. Розрізняють стимулюючу та стримуючу фіскальну політику. Стимулююча фіскальна політика (фіскальна експансія)розподіляється на: - короткостроковий період – має за мету активізацію економіки з метою виходу з циклічної кризи шляхом зростання державних витрат, зниження податків або комбінує ці заходи; - довгостроковий період – політика зниження податків з метою розширення пропозиції факторів виробництва і зростання економічного потенціалу. Стримуюча фіскальна політика (фіскальна рестрикція) має за мету обмеження надмірного циклічного зростання (перегріву) економіки і передбачає зниження державних витрат, збільшення податків або комбінування цих заходів на фазі підйому економічного циклу. В короткотерміновому періоді заходи стримуючої фіскальної політики дозволяють знизити темпи інфляції ціною зростання безробіття і скорочення витрат на заробітну плату і соціальне страхування. В довгостроковому періоді збільшення податкового тиску може викликати стійке скорочення сукупної пропозиції і активізацію стагфляції, особливо за умов пропорційного скорочення державних витрат за всіма статтями бюджету, що призводить до значного скорочення державних інвестицій в інфраструктуру ринку праці. Основні функції фіскальної політики: - достатнє наповнення державного бюджету шляхом активізації перерозпо- ділу національного доходу; - нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм; - стимулювання економічного зростання; - підтримка високого рівня зайнятості тощо. Розрізняють недискреційну і дискреційну фіскальну політику. Недискреційна фіскальна політика базується на дії „вбудованих стабілізаторів” - фінансових процесів, що запускаються „автоматично” при виникненні певної економічної ситуації і забезпечують пристосування еко-номіки до фаз ділової кон'юнктури. Автоматичні стабілізатори – це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію суб’єктів господарювання на зміни сукупного попиту без прямого втручання уряду. До автоматичних стабілізаторів належать: - введення в дію підвищених податкових ставок при прогре-сивній системі оподаткування в разі високих темпів інфляції; - допомога на випадок безробіття, соціальна допомога та інші соціальні трансферти. Дискреційна фіскальна політика – це політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання. Основні засоби дискреційної фіскальної політики: - введення або зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов’язаних з витратами держави; - зміна програм «трансфертного типу» (виплат з бюджету); - циклічні зміни рівня податкових ставок, які проводяться урядом та парламентом. |