SHPORA.net :: PDA

Login:
регистрация

Main
FAQ

гуманитарные науки
естественные науки
математические науки
технические науки
Search:
Title: | Body:

Податки2, видатки, фіскальна політ



Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одини-цю оподаткування



Середня податкова ставка – це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується.



Податкова пільга – зменшення податкових ставок або повне звільнення від податків окремих підприємств або виробництв залежного від їхнього профі-лю, характеру виробленої продукції і виконаних робіт, використовуваної робочої сили, зони розміщення.



До основних факторів, що впливають на формування доходів Державного бюджету України належать:

- стан економічної кон'юнктури;

- недосконалість Податкового законодавства;

- високий рівень тіньової економіки;

- низька фінансова дисципліна усіх суб’єктів господарювання;

- наявність значних (і погано продуманих) пільг в оподаткуванні;

- криміналізація економічної діяльності;

- інфляційні процеси та інше.



Державні видатки - це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб та потреб соціально –економічного розвитку.



Державні видатки включають:

- видатки на товари та послуги, які купуються для держави;

- оплату праці співробітників бюджетних установ;

- нарахування на заробітну плату вищеназваної категорії працівників;

- витрати на відрядження;

- оплату послуг бюджетних установ;

- трансфертні платежі органом державного управління тощо.



Капітальні видатки (видатки розвитку) – це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме:

- капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення;

- фінансування структурної перебудови народного господарства;

- субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.









Фіскальна політика держави - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат, направлених на забезпечення повної зайнятості, рівноважного платіжного балансу та економічного зростання.



Розрізняють стимулюючу та стримуючу фіскальну політику.

Стимулююча фіскальна політика (фіскальна експансія)розподіляється на:

- короткостроковий період – має за мету активізацію економіки з метою виходу з циклічної кризи шляхом зростання державних витрат, зниження податків або комбінує ці заходи;

- довгостроковий період – політика зниження податків з метою розширення пропозиції факторів виробництва і зростання економічного потенціалу.



Стримуюча фіскальна політика (фіскальна рестрикція) має за мету обмеження надмірного циклічного зростання (перегріву) економіки і передбачає зниження державних витрат, збільшення податків або комбінування цих заходів на фазі підйому економічного циклу.

В короткотерміновому періоді заходи стримуючої фіскальної політики дозволяють знизити темпи інфляції ціною зростання безробіття і скорочення витрат на заробітну плату і соціальне страхування.

В довгостроковому періоді збільшення податкового тиску може викликати стійке скорочення сукупної пропозиції і активізацію стагфляції, особливо за умов пропорційного скорочення державних витрат за всіма статтями бюджету, що призводить до значного скорочення державних інвестицій в інфраструктуру ринку праці.



Основні функції фіскальної політики:

- достатнє наповнення державного бюджету шляхом активізації перерозпо-

ділу національного доходу;

- нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;

- стимулювання економічного зростання;

- підтримка високого рівня зайнятості тощо.



Розрізняють недискреційну і дискреційну фіскальну політику.

Недискреційна фіскальна політика базується на дії „вбудованих стабілізаторів” - фінансових процесів, що запускаються „автоматично” при виникненні певної економічної ситуації і забезпечують пристосування еко-номіки до фаз ділової кон'юнктури.

Автоматичні стабілізатори – це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію суб’єктів господарювання на зміни сукупного попиту без прямого втручання уряду. До автоматичних стабілізаторів належать:

- введення в дію підвищених податкових ставок при прогре-сивній системі оподаткування в разі високих темпів інфляції;

- допомога на випадок безробіття, соціальна допомога та інші соціальні трансферти.



Дискреційна фіскальна політика – це політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання.



Основні засоби дискреційної фіскальної політики:

- введення або зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов’язаних з витратами держави;

- зміна програм «трансфертного типу» (виплат з бюджету);

- циклічні зміни рівня податкових ставок, які проводяться урядом та

парламентом.