SHPORA.net :: PDA

Login:
регистрация

Main
FAQ

гуманитарные науки
естественные науки
математические науки
технические науки
Search:
Title: | Body:

Робоча сила, її вартість і ціна, ЗП



4. Робоча сила. Умови перетворення робочої сили в товар.

Робоча сила – сукупність фізичних, інтелектуальних і організаторських здіб-ностей, якими володіє людина і використовує їх в ході виробничої діяльності.

В процесі діяльності робоча сила постійно вдосконалюється – набирається досвіду, знань, отримує освіту тощо.

Вступаючи в сферу виробництва для забезпечення себе засобами існування власник робочої сили може використати один з двох варіантів:

1.Створити власне приватне підприємство і виробляючи товари або послуги пропонувати їх на ринку.

2. Пропонувати свою здатність до праці уже функціонуючим підприємствам, тобто продавати свою робочу силу. В такому разі робоча сила перетворю-

ється в товар.



Умови перетворення робочої сили в товар:

1. Носій робочої сили (людина) – повинен бути юридично вільною особою.

2. Власник робочої сили повинен бути позбавленим засобів виробництва і існування.



5. Вартість і ціна товару робоча сила.

Споживча вартість робочої сили – здатність людини своєю працею створювати новий продукт і нову вартість величина якої більша, ніж вартість самої робочої сили.

Вартість робочої сили – затрати суспільно необхідного робочого часу, по-трібні для відтворення робочої сили. Визначається вартістю товарів та пос-луг, необхідних для забезпечення нормального існування людини в певних соціально-економічних умовах.



На ринку вартість робочої сили проявляється в вигляді заробітної плати.

Заробітна плата - це ціна (грошовий вираз вартості) товару робоча сила.

Вона буде опускатися нижче вартості в тому випадку коли існує надмірна пропозиція робочої сили (безробіття) і отримує тенденцію до зростання, в випадку дефіциту робочої сили.

Сутність заробітної плати розкривається у її функціях:

І. Відтворювальна функція. Заробітна плата повинна бути достатньою для розширеного відтворення робочої сили відповідної професії.

ІІ. Стимулююча функція. Заробітна плата має набути таких форм і систем, які сприяють найбільш повне використання здібностей, знань, досвіду власника робочої сили.

ІІІ. Регулююча функція. Заробітна плата повинна стимулювати розподіл праці між галузями і сферами виробництва, відповідно до інтересів найбільш ефективного розвитку національної економіки.



В плані купівельної спроможності отримуваної заробітної плати розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата – сума грошових знаків, які отримує власник ро бочої сили за виконану роботу.

Реальна заробітна плата – кількість товарів та послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату.



Форми і системи заробітної плати.

Форма заробітної плати – спосіб зв’язку між власністю на робочу силу і результативністю її функціонування. Існує дві основні форми заробітної плати: почасова і відрядна.

Почасова заробітна плата -спосіб оплати робочої сили при якому величини заробітної плати визначається кількістю відпрацьованих годин.

Відрядна заробітна плата – оплата робочої сили в залежності від кількості виробленої продукції.

Система заробітної плати – комплекс умов, який може застосовуватись в будь-якій з форм заробітної плати з метою підвищення ефективності зв’язку між оплатою робочої сили і результативністю її використання.

В сучасних умовах використовуються такі системи: тарифна, преміальна та колективна.

Тарифна система заробітної плати використовує для відображення складно-сті та кваліфікованості праці певні тарифні розряди і ставки, які спрямовані на стимулювання найманих працівників до підвищення якості роботи та кіль-кісного її виміру.

Преміальні системи заробітної плати пов’язують тарифні ставки з застосуванням різних премій і стимулів.

Колективні системи заробітної плати передбачають виплату частини заро-бітної плати з преміального фонду, створюваного шляхом відрахувань від за-гальної вартості продукції при досягненні попередньо узгоджених між адмі-ністрацією і профспілками показників діяльності підприємства.



6. Особливості становища найманої робочої сили в країнах розвинутої економіки.

1. Високі вимоги до якості робочої сили.

2. Попит на робочу силу високої кваліфікації перевищує пропозицію.

3. Високий рівень технологічного захисту робочої сили (безпека праці).

4. Розвинуті соціальні гарантії на випадок втрати працездатності.

5. Широке застосування економічних методів зацікавленості найманих

працівників в високій ефективності роботи підприємства.