SHPORA.net :: PDA | |
Main FAQ гуманитарные науки естественные науки математические науки технические науки Етапи становлення економічної теорії І етап. Економічна школа меркантилізму. Сформувалась в останній третині ХV ст., в епоху розпаду феодалізму і зародження капіталізму. В цей час над-звичайно загострився інтерес до нагромадження грошей, зростання капіталу. Меркантилісти– вважали, що суспільне багатство зростає в сфері обігу – в торгівлі. Згідно поглядів меркантилістів багатство країни пов’язане з максимальним накопиченням золота і срібла шляхом ефективної зовнішньої торгівлі. Пропонували заходи, які гальмували відтік золота за кордон. Вважали, що золото – гроші по своїй природі. В розвитку меркантилізму розрізняють два етапи: ранній і пізній. Ранньому меркантилізму (остання третина XVст. - початок ХVI ст.) була характерна фетишизація благородних металів як природної форми багатства. Виникнення і примноження багатства пов’язувались з сферою обігу (торгівлею). Відомих економістів: Антуан де Монкретьєн (1575 -1621), Девід Юм (1711 -1776), Вильям Петті (1623-1687). Фізіократія Фізіократи перенесли проблему походження багатства з сфери обігу (торгівлі) в сферу виробництва. Засновником цього напрямку був Франсуа Кене (1694 – 1774). Виводив першість виробництва з принципу еквівалентності обміну. Він робив висновок, що гроші – лише засіб обігу і їхнє нагромадження не є справжнім багатством. Одночасно Кене вважав, що єдиною сферою, яка створює багатство є землеробство. ІІ етап. Друга половина XVII – перша третина ХХ століття. Класична політична економія – напрямок світової економічної думки дру-гої половини ХVII – першої половини ХІХ ст. Засновники класичної політичної економії – В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо виходили з того, що багатство нації створюється в сфері матеріального виробництва, яке включає і сільське господарство, і промисловість. Післякласична політична економія – напрямок економічної теорії, який сформувався в першій половині ХІХ ст. На відміну від класичної політичної економії післякласична основну увагу перенесла на дослідження сфери обігу, на опис поверхневих явищ. Серед відомих прихильників цього напрямку – Сей Жан Батіст, Т.Мальтус. Марксистська політична економія. – Напрямок економічної теорії, який базуючись на класичній політичній економії обґрунтовував теорію розвалу капіталізму і побудову комуністичного суспільства. Засновники К. Маркс, Ф. Енгельс. Економічні теорії ХХ початку ХХІ століття Інституціоналізм – напрямок економічної теорії, який рушійною силою економічного розвитку визначає психологічні та соціально-економічні фактори. Засновниками інституціоналізму є американські науковці Т. Верлен, Д. Коммонс, У. Гамільтон. З сучасних прихильників цього напрямку найбільш відомі Дж. Гелбрейт та Дж. Белл. Інститути – особливі форми суспільного життя – сім’я, домогосподарсто, церква, ринок, підприємство, держава тощо. Кейнсіанство. Засновник – Джон М. Кейнс (1883-1946). Висунув ідею активної регуляторної діяльності держави. Розширення функцій держави необхідні для - боротьби з зростаючим безробіттям; - кризами перевиробництва; - підвищення ефективності використання трудових та природних ресурсів. Монетаризм. Економічна школа в якій визначальну роль в формуванні економічної кон’юнктури в країні відводиться співвідношенню між гро-шовою масою та величиною валового національного продукту. Напрямок заснований чиказьким економістом Мільтоном Фрідменом у середині 50-х років ХХ ст. Неолібералізм – один з напрямків сучасної економічної теорії в якому відстоюється обмежене втручання держави в економіку. Прихильники цього напрямку захищають приватну влас-ність та вільну конкуренцію. |