SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

1. Мета навчальної дисципліни – це підготовка студентів до роботи на виробництві, щодо захисту насаджень від шкідників, хвороб лісу, навчитися організовувати проф. заходи боротьби із шкідливими організмами. Завдання: підготувати, вивчити біоекологічні особливості шкідливих організмів(шкідники та хвороби) способи їх виявлення та методи боротьби зними. Лісозахист це комплексна дисципліна яка включає наступні розділи:

Основи лісової ентомології; Основи лісової фітопатології; Біологія лісових птахів та звірів; Методи, техніка та організація лісозахисту.

Виділяють 2 види шкоди: - фізіологічна, - технічна. Фізіологічну спричиняють шкідники, які пошкоджують кореневу систему, пагони, бруньки, листя, хвою, луб,камбій ростучих дерев. Технічну спричиняють стовбурні шкідники, оскільки вони в деревині проточують соєрідні ходи, а це зменшує якість і сортність деревини.



2.Історія розвитку лісозахисту розпочалась ще в позаминулому столітті. Перші дані про пошкодження лісів і боротьба з шкідниками зявилися ще в 1837 році у лісовому журналі. В 1845-1851рр. був виданий двотомник «О вредних носителях». Велику роль в розвитку основ лісозахисту в Росії відіграли Шевирев, він написав працю «загадка короєдов» і Холодковський засновник кафедри ентомології в Петербурзькому лісовому інституті в 1885 році. Він читав курс ентомології і біології лісових птахів та звірів. Лісозахист отримав високий розвиток за кордоном. Розслідування різних типів проводять наукові дослідження в Болгарії, Польщі, Фінляндії, Швеції, США, Канади й інших держав. Виробнича служба лісозахисту є у всіх соціалістичних, капіталістичних, розвинутих країнах.



3.Вчені довели, що предки комах у минулому мали видовжене червоподібне тіло з парними кінцівками на кожному сегменті (крім першого й останнього). У процесі еволюції комах відбу¬валась диференціація сегментів і окремі групи їх пристосову¬вались до виконання певних функцій. Перші п'ять сегментів злилися і утворили передній відділ тіла — голову, три на¬ступні членики утворюють груди і решта 12 — черевце. Тіло комах складається з трьох відділів: голова, груди і черевце.

Голова

Голова комах має вигляд округлої або трохи плес¬куватої хітинізованої капсули. Дорослі комахи мають на голові двоє великих фасеточних очей, а багато видів—ще й троє простих очей. На голові комах є органи живлення та основні органи чут¬тів — зору, нюху, смаку тощо;

Ротові органи. Різні групи комах мають неоднакові типи ротових органів, які добре пристосовані до певної їжі та способу живлення.

Гризучий ротовий апарат. Цей тип ротових органів властивий більшості шкідників лісу: жукам та їх личинкам, гусеницям, прямокрилим. Він пристосований до живлення твердою їжею (деревина, кора, листя тощо) і складається з верхньої та нижньої губи і двох пар щелеп — верхніх та нижніх.

Колюче-сисний ротовий апарат властивий напівтвер¬докрилим: комарам, деяким мухам тощо. Цей ротовий апарат мають такі відомі шкідливі комахи: підкірний клоп, попелиці, щитівки та ін. Ці комахи живляться соком або тканинами рос¬лин

Сисний ротовий апарат. Він властивий метеликам, які жив¬ляться нектаром.

Хлебтальний, або лижуче-сисний, властивий бджолам та джмілям. Характерною особливістю його є довгий, вкритий волосками язик, що утворився внаслідок зрощення язичків нижньої губи

Вусики. На вусиках у комах містяться органи нюху і почасти дотику. У деяких видів вони виконують також інші функції — у жуків водолюбів, які живуть' у воді, вони призначені для поглинання атмосферного повітря. У самців вусики більш роз¬винені, ніж у самиць.

Розрізняють такі основні типи вусиків: щетинко¬подібні, ниткоподібні, чоткоподібні, пилчасті, гребінчасті, булаво видні, головчасті, веретеноподібні, пластинчасто-булавовидні, колінчасто-гребінчасті, неправильні, перисті, щетинконосні.

ГРУДИ

Груди є другим відділом тіла комахи, вони розташовані після голови.

На грудях розміщені органи пересування комах — ноги та крила, тому цей відділ тіла комах виконує в основному локо¬моторну функцію. Груди складаються з трьох сегментів, які називаються передньо-, середньо- та задньогрудьми. Знизу на кожному сегменті є по одній парі кінцівок, які називаються передні, середні та задні ноги, а на середньо- та задньогрудях є ще й по парі спинних придатків — крил. Для цього відділу тіла комах характерна дуже розвинена система м'язів, які забезпечують роботу ніг і крил.

Крила. Звичайно у вищих комах є дві пари крил, проте деякі види в процесі еволюції втратили одну або обидві пари крил. Так, не мають -крил блохи, постільний клоп, самиці деяких метеликів та ін. Окремі види комах (жужелиці, довгоносики тощо) втратили задні крила, а у видів ряду двокрилих (мухи, комарі, мошки та ін.) задні крила редуковані до маленьких жужалець. У віялокрилих редуковані передні крила. У багатьох комах певною мірою вкорочена одна або обидві пари крил.

Крила комах мають розвинену сітку жилок, по яких у кри¬ла надходить кров та повітря. Також жилки надають крилам жорсткості.

Перетинчасті крила мають мають мухи, комарі, оси. У деяких комах на крилах залишолось всого 1-2 жилки. Метелики є лускокрилими.

Тверді крила дуже хітинізовані, без жилок, вони захищають м'які задні крила та черевце. Та¬кі передні крила у жуків.

Напівтверді верхні крила бувають у клопів. Такі крила характеризуються тим, що від основи приблизно до середини вони тверді, а далі м'які, перетинчасті.

Ноги. Нога комахи складається з тазика, вертлуга, стегна, гомілки і лапки, яка в свою чергу має від одного до п'яти члеників. На кінці гомілки звичайно є одна або дві шпори, а на кінці лапки — кігтики. Тазиком нога прикріплюється до відповідного членика грудей. За допомогою вертлуга стегно рухомо з'єднане з тазиком. Стегно і гомілка — найбільші час¬тини ноги. Бігальні Стрибальні Копальні Хватальні Плавальні Присмоктувальні Збиральні ноги.

Черевце

Третім, останнім відділом тіла, комах є черевце. В ньому розміщені основні внутрішні органи — травлення, виділення, розмноження тощо. Тому черевце виконує головним чином функцію обміну речовин та розмноження. Складається воно з 11 — 12 сегментів (члеників).

За способом прикріплення до задньогрудей розрізняють черевце сидяче, висяче та стебельчасте.

Сидяче черевце з'єднане із задньогрудьми по всій ширині {у жуків, метеликів, пильщиків, клопів).

Бджоли та деякі оси мають висяче черевце, яке з'єднується із задньогрудьми дуже звуженою основою. Це зумовлює рухли¬вість черевця і здатність наносити укол жалом у всіх на¬прямках.

Стебельчасте черевце мають мурашки, деякі оси та наїзники. Основа черевця дуже потоншена і видовжена у вигляді «стеб¬ла», яким і прикріплюється до задньогрудей.



4.Комахи не мають внутрішньго скелета, їх тверда хітинова шкіра виконує роль зовнішнього скелета і надає тілу певної жорсткості, а також захищає внутрішні органи від мех.. пошкоджень, випаровування води та проникнення в організм сторонніх речовин. Шкіра скл. З кутикули – твердого зовн. Шару та гіподерми – шару живих клітин внаслідок діяльності яких утворюється кутикула. Яка скл. З трьох шарів зовнішнього – епікутикули, середнього – екзокутикули, внутрішньго – ендокутикули. Епікутикула – дуже тонкий зовн. Шар шкіри, який скл, з ліпоїдів та воску. Саме тому шкіра комах не змочується водою і захищає тіло комах від втрати води через випаровування. Екзо та ендокутикула становлять переважну частину товщі шкіри. Основною складовою їх є хітин – високомолекулярна азотиста сполука. До їх складу також входять білки,дубильні речовини. Хітин – це міцна стійка речовина, розчинюється тільки у сильних кислотах. Багато видів комах на поверхні шкіри мають різні придатки у вигляді горбиків, борозенок, волосків, шипиків – це вирости кутикули. У комах дуже розвинені мязи, які забезпечують роботу крил, ротових органів, закривання й відкривання дихалець та внутр., органів. Мурашки здатні піднімати вантаж у кілька разів важчий за їх тіло.























































5.Комахи не мають внутрішнього скелета. Тверда хітинова шкіра їх виконує роль зовнішнього скелета і надає тілу певної жорсткості, а також захищає внутрішні органи від механічних пошкоджень, випаровування води та проникнення в організм сторонніх речовин. Шкіра складається з кутикули — твердого зовнішнього ша¬ру та гіподерми — шару живих клітин, внаслідок діяльності яких утворюється кутикула. Кутикула складається з трьох шарів: зовнішнього — епікутикули, середнього — екзокутикули та внутрішнього, що міститься безпосередньо над гіподермою, — ендокутикули. Епікутикула — дуже тонкий зовнішній шар шкіри, який скла¬дається з ліпоїдів та воску. Епікутикула захищає також тіло комах від втрати води через випаровування. Екзо- та ендокутикула становлять переважну частину товщі шкіри. Основною складовою речовиною їх є хітин — високомо-лекулярна азотиста сполука. До їх складу входять також білки, дубильні речовини тощо. Де дуже міцна і стійка речовина, що роз¬чиняється лише в міцних кислотах. Багато видів на поверхні шкіри мають різні придатки — горбики, борозенки, дрібні шипики, які є виростами кутикули. У комах дуже розвинені м'язи, які забезпечують роботу крил, ротових органів, закривання і відкривання дихалець та внутрішніх органів — м'язевого шлунка, клапанів кишечника і кровоносної судини, органів кровообігу. Мурашки здатні під¬німати вантаж, у кілька разів важчий за їх тіло. Блохи стриба¬ють на відстань, яка в багато десятків разів перевищує довжи¬ну їх тіла.

Травна система

Травний тракт комах складається з трьох відділів — передньої, середньої та задньої кишки. До першої з них нале¬жать: глотка, стравохід з його розширеною частиною — волом — та м'язевий шлунок. Середня кишка здебільшого має вигляд трубки з кількома сліпими відростками. Задня кишка склада¬ється з трьох відділів — тонкої, товстої і прямої кишок. Між передньою та середньою кишками міститься кардіальний, а на початку задньої — пілоричний клапани, які регулюють проход¬ження їжі та неперетравлених решток її по кишечнику.

Кровоносна система

Кровоносна система комах незамкнена і омиває всі внутрішні органи. Серце у вигляді трубочки розміщене в черевці.

Кров у комах не має гемоглобіну. Колір її здебільшого жов¬туватий або зеленуватий. У деяких "видів кров отруйна (наривники) або має неприємний запах і використовується для самозахисту.

Дихальна система

Представляє систему трахей, які пронизують тіло комахи. Трахея – це трубка, яка розгалужується і закінчується тонкими трахейними капілярами – трахеолами. Повітря під час вдихання проходить не через рот, а через спеціальні отвори – дихальця. Через дихальця, які за допомогою спеціальних м”язів можуть закриватися, повітря потрапляє в спеціальні трубки – трахеї і трахеоли, а звідти в кінчики тканин, тобто через трахеоли потрапляє кисень пройшовши по трахеях, а звідти цим шляхом виділяється вуглекислий газ.



6. Статевий апарат самиці складається з яєчників, сім'яприймача, яйцепроводів, а також придат-кових залоз. У різних видів в яєчнику є від однієї до кількох сотень яйцевих трубок. В нижній частині яйцеві трубки кожного яєчника сходяться і і' утворюють один яйцепровід, далі обидва яйцепроводи також з'єднуються і дають один непарний яйцепровід. Внутрішні стінки яйцевих трубок вкриті епітелієм. В них утворюються яйця. Дозрілі яйця в нижній частині яйцевих тру¬бок вкриваються шкаралупою і надходять в яйцепровід. Перед відкладанням яєць, коли вони проходять непарним яйцепрово¬дом, з сім'яприймача виходять сперматозоїди і запліднюють їх; а з придаткових залоз виділяється клейка маса, що приклеює яйцекладку до субстрату; наприклад, в івової хвилівки вона цілком вкриває кладку зверху. У живородних мух непарний яй¬цепровід перетворений на матку, де затримуються деякий час яйця, поки з них вилупляться личинки. Статевий апарат самця складається з двох різних за формою сім'яників, які бувають здебільшого у вигляді трубочок, грон, міхурців тощо; іноді вони зливаються в один. Кожний сім'яник переходить в сім'япровід, далі обидва сім'япроводи з'єднуються в один непарний. В нього впадають протоки придаткових залоз. Закінчується він копулятивним органом, який разом з деякими допоміжними придатками входить до складу геніталіїв. Зде¬більшого геніталії самців різних видів комах мають свої особ¬ливості будови. Тому, коли близькі види не розрізняються за зовнішньою будовою тіла, в основу систематики кладуть особли¬вості будови геніталіїв.



Способи розмноження

Комахи розмножуються статевим шляхом. Існує два способи статевого розмноження: двостатевий, коли при спарюванні яйця самиці запліднюються сперматозоїдами самця, і дівочий, коли яйця розвиваються без запліднення (партеногенез). Дівоче розмноження виникло від двостатевого, як спрощене і спостерігається у попелиць та ін.. деякі покоління цих видів зовсім не мають самців. Звичайно, у них розвивається кілька партеногенетичних поколінь, на зміну яким приходять двостатеві покоління. При цьому самиці після спарювання відкладають запліднені яйця. Саме так своєрідно чергується партеногенетичне та статеве покоління. Самиці деяких комах можуть відкладати запліднені та партеногенетичні яйця. Так у бджіл із запліднених яєць розвиваються робочі бджоли та самиці, а з партеногенетичних – трутні (самці).

Досить рідко серед комах (наїзники) зустрічається багатозародкове розмноження, або поліембріонія, під час якого відкладене яйце ділиться на багато частин і з кожної розвивається зародок. Внаслідок цього з одного яйця розвивається багато личинок.

Деяким комахам властиве живородіння. При цьому яйця затримуються в яйцекладі, там з них відроджуються личинки і самка замість відкладення яєць відроджує личинок.

Комахи здатні швидко розмножуватись. Багато видів мають велику плодючість та кілька поколінь за рік. Плодючість – це кількість яєць, що відкладає, або личинок, що відроджує самиця. У різних видів плодючість коливається від одного до кількох тисяч яєць. Навіть у одного виду плодючість дуже змінюється залежно від умов, живлення, районів поширення.



7.Ембріональним розвитком називають розвиток зародка в яйці. Зародок розвивається з ядра та протоплазми, а жовтком він живиться. У різних видів комах період ембріонального розвитку три¬ває від кількох днів до кількох тижнів, а іноді й місяців. Так, наприклад, яйця зеленої дубової листовійки, відкладені влітку, зимують і тільки навесні наступного року з них вилуплюються гусениці. Для ембріонального розвитку їх характерна діапауза (тимчасова затримка розвитку), під час якої яйця перезимову¬ють. У деяких інших видів (непарний та кільчастий шовкопря¬ди) молоді гусениці встигають сформуватись ще восени, але з яєць вони вилуплюються тільки навесні.

У багатьох комах разом з розвитком зародка дещо змінює¬ться колір яєць — вони темнішають і стають сірими, бурими або червонуватими.

Постембріональний розвиток

Розвиток комахи після вилуплення личинки з яйця нази¬вається постембріональним. Протягом цього періоду комахи за¬знають значних змін, які і називають метаморфозом, або пере¬творенням. Розрізняють два основні типи перетворення у ко¬мах— неповне і повне. У розвитку комах, які розвиваються за типом неповного пе¬ретворення, виділяють три фази: яйце, личинку і дорослу комаху (імаго). У них личинка за зовнішнім виглядом схожа на дорос¬лу особину і відрізняється від неї відсутністю крил, розмірами та деякими іншими незначними ознаками. В міру росту личинка кілька .разів линяє. Після кількох линянь у неї з'являються за¬чатки крил. При останньому линянні утворюються повністю роз¬винені крила, і вона після цього стає дорослою комахою.

До першого линяння личинка належить до першого віку, а після кожного наступного линяння, відповідно — до другого, третього і т. д. Вік личинки можна визначити за шириною головної капсули, яка змінюється під час линяння, за кількістю члеників на вусиках (для видів з неповним перетворенням) тощо. Довжина та товщина тіла не можуть бути ознаками ви¬значення віку личинок, тому що вони весь час змінюються. Дорослі комахи не линяють і не ростуть.

У розвитку комах з повним перетворенням протягом всього життєвого циклу виділяють чотири фази — яйце, личинку, ля¬лечку та дорослу комаху. Личинка їх дуже відрізняється від дорослої особини: у неї часто ротові органи іншого типу, інша кількість ніг або вони їх зовсім не мають. У фазі лялечки пов-ністю змінюється будова органів личинки і вона перетворюється в дорослу комаху.

У процесі розвитку комах фазу імаго визначають як фазу розмноження, личинки — як фазу живлення, росту і лялечку — як фазу спокою. У фазі личинки комах відбувається основне живлен¬ня, часто завдаючи при цьому значної шкоди рослинам. Личинки, як правило, рухомі. Лялечка не живиться і не пересувається. Зде¬більшого вона схована в згорнутих листках, підстилці, грунті тощо. У багатьох комах лялечка міститься в коконі, зроблено¬му личинкою з павутиння перед заляльковуванням.

У різних видів комах постембріональний розвиток триває від кількох днів (деякі мухи) до 4—5 років (ковалики), а іноді і довше. У деяких видів при певних умовах настає діапауза, яка триває кілька років.

Багато видів комах після відродження їх з лялечки мають недорозвинену статеву систему і потребують додаткового жив¬лення. Інші дорослі комахи зовсім не живляться (деякі мете¬лики тощо) і у процесі життєдіяльності використовують за¬пасні речовини, які нагромаджують у фазі личинки.

Повний цикл розвитку комах, починаючи з фази яйця і за¬кінчуючи фазою дорослої комахи, називають генерацією.



















8.Життєвий цикл(генерація) – це розвиток комахи від яйця до статево зрілої статі, в більшості шкідників генерація однорічна. У хруща 3 -4 роки, у ковалика 5.

Поліморфізм – це відмінність між особинами одного виду комах, які займають певне місце в сімї.(мурашки, бджоли, терміти)

Статевий диморфізм – відмінність між самцями і самками по величині тіла по типах вусиків, крил і т,д.(жук олень, шовкопряд)

Діапаузи – тимчасова затримка в розвитку комах обов’язкова, необов’язкова.

Обовязкова – властива комахам однорічним циклом розвитку. А необов’язкова наступає при несприятливих умовах навколишнього середовища, нестачі їжі.

+++ Доросла комаха. ●●● яйце - - - личинка(гусениця ) ≈≈≈ Живлення гусениць Θ Θ Θ Θ фаза лялечки.



9. Класифікація комах

Клас комах поділений на два підкласи—нижчі, або первиннобезкрилі, та вищі, або крилаті. В основу поділу на під¬класи покладено будову тіла, наявність крил та деякі особливо¬сті постембріонального розвитку.

Підклас нижчі, або первинно безкрилі, комахи

До цього підкласу належить всього один вид комах, які ніколи не мали крил – щетинохвістки. Це дрібні комахи, які не відіграють великої ролі в житті лісу.

Підклас вищі, або крилаті, комахи

До цього підкласу належать всі види комах, які мають крила, або втратили їх в процесі еволюції. Підклас вищих комах поділяють на 30 рядів, згрупованих у два інфракласи: давньокрилі і новокрилі. До давньокрилих входять два ряди: ряд бабки і ряд одноднівки. Решта 28 рядів належать до другого інфракласу – новокрилі. Їх поділяють на два відділи: з повним перетворенням та з неповним перетворенням.

ВІДДІЛ КОМАХ З НЕПОВНИМ ПЕРЕТВОРЕННЯМ

Ряд бабки (Odonata)Комахи цього ряду мають дві пари крил з сітчастим жилкуванням і велику голову з великими фасеточними очима. Рото¬вий апарат гризучий. Вусики коротші за голову. Лапки тричленні. Перетворення неповне ускладнене. Личинки хижі і живуть у воді. Бабки знищують багато різних комах, зокрема комарів.

Ряд богомоли (Мапtорtеrа)Здебільшого великі комахи, які мають дві цари крил з сіт¬частим жилкуванням, гризучі ротові органи та п'ятичленні лайки. Передні ноги хватальні. Дорослі особини і личинки ведуть хижацький спосіб життя, знищуючи саранових, різних гусениць та інших комах. Богомоли поширені здебільшого в степовій та лісостеповій зонах. Ряд прямокрилі (Orthoptera)Великі та середні за розміром комахи, мають гризучий ротовий апарат та стрибальні задні ноги (крім вовчків). Мають дві пари крил з сітчастим жилкуванням. Передні крила завжди вузькі і шкірясті, а задні – перетинчасті, широкі і складаються віялоподібно. Личинка подібна на дорослу комаху. Ряд поділяють на два підряди: довговусі (коники та цвіркуни) та коротковусі (сарана). Коники складають крила на спині дахоподібно, а цвіркуни – горизонтально. До цього ряду належить родина вовчків, які мають копальні передні ноги. Дуже шкодять лісовому господарству сарана і вовчок.Ряд напівтвердокрилі, або клопи(Нетірtеrа)Невеликі або середні за розміром комахи. Мають колюче-сисний ротовий апарат. Хоботок складається з кількох члеників і відходить від передньої частини голови. Передні крила до половини тверді, а на вершині м'які, перетинчасті; задні — перетинчасті. В стані спокою крила складаються на спині плоско. Багато видів шкодять сільсь-когосподарським, а деякі лісовим культурам, наприклад, сосно¬вий підкоровий клоп. До цього ж відділу належать і інші ряди — таргани, палочники, пухоїди



10.ВІДДІЛ КОМАХ З ПОВНИМ ПЕРЕТВОРЕННЯМ

Ряд твердокрилі, або жуки (Соlеорtеrа)Комахи з цього ряду мають тверді передні крила (надкрила), і гризучий ротовий апарат. Задні крила перетинчасті. У личинок три пари грудних ніг, бувають безногі, лялечка відкрита. Дужечисленний ряд поділяють на два підряди — м'ясоїдні та всеїдні.

Підряд м”ясоїдні жуки (Adephaga)

Підряд всеїдні жуки (Poluphaga)

Ряд перетинчастокрилі (Нутепоptеrа)До цього ряду належать комахи, які мають перетинчасті крила зневеликою кількістю поперечних жилок на_них. Задні крила менші за передні. Голова направлена щелепами вниз. Ротовий апарат гризучий або хлебтальний. Лапки п'ятичленні.

Численний, ряд перетинчастокрилих ділять на два підряди: сидячочеревні та стебельчасті.

Підряд сидячочеревні (Symphuta)

Підряд стебельчасті (Аросrіtа)

Ряд двокрилі (Dірtеrа)Комахи мають лише одну пару крил, задні крила недороз¬винені і мають вигляд маленьких дзумчалець; деякі види зов¬сім безкрилі. Ротові органи колюче-сисні або лизальні. Дуже численний ряд поділяють на підряди довговусих та короткову-сих. У представників коротковусих вусики складаються з трьох члеників (щетинконесучі), у довговусих вони мають більше чо¬тирьох члеників.До підряду довговусих належать родини комарів, довгоногів, галиць.До підряду коротковусих належать родини сліпців, справжніх мух, тахін, ктирів, дзюрчало, оводів тощо. Деякі види пошкоджують рослини. Тахіни паразитують на різних комах, знищуючи багато шкідливих.

Ряд лускокрилі (Lеріdорtеrа)Крила і частково тіло вкрите, лусками. На крилах небагато жилок, особливо поперечних. Самиці деяких видів безкрилі. Ротові органи сисні. Личинкам метеликів (гусениці) властивий гризучий ротовий апарат, крім _трьох пар., грудних ніг мають вони ще від двох до п'яти пар несправжніх на черевці. Ряд дуже численний — включає кілька десятків родин. Багато видів ду¬же шкодять рослинам. .

Родина склівки. Метелики з прозорими крилами без лусок. Гусениці гризуть ходи в пагонах та деревині. Дуже шкодять.

Родина червиці. Великі або середнього розміру метелики з опушеним тілом. Хоботок не розвинений. Гусениці гризуть ходи в гілках та стовбурах плодових і лісових дерев. Дуже шкодять, особливо червиця в'їдлива, яка пошкоджує плодові та лісові дерева.

Родина листовійки. Гусениці пошкоджують листя і плоди лісових та плодових порід.

Родина коконопряди. Шкодять лісовим та плодовим культурам.



11. Класифікація комах за групами шкідливості

Всі шкідливі комахи по шкідливості поділяються на такі групи:

Шкідники плодів та насіння. Утруднюють відновлення лісу, пошкоджуючи насіння основних деревних порід на 70-90%, особливо в не урожайні роки. Їх виявляють по екскрементах, круглих і овальних льотних отворах, по об’їдених лусочках і насінню.

Сюди відносять таких шкідників:

- на хвойних породах: шишкова вогнівка, шишкова листовійка, модринова муха.

- на листяних породах: жолудевий довгоносик, жолудева плодожерка, ясеновий довгоносик, кленовий довгоносик.

Кореневі шкідники. Завдають великої шкоди в розсадниках, на лісових культурах до їх зімкнення, підгризають кореневу систему сіянців і садженців.До цієї групи відносять: травневі хрущі (східний і західний), червневий хрущ, мармуровий хрущ, вовчок, ковалики, чорниші.

Шкідники молодняків. Пошкоджують кору, камбій, пагони. Негативно впливають на ріст і стан лісових культур, приводячи до викривлення стовбурів, пагонів, гілок, зменшують приріст і нерідко призводять до їх відмирання.Сюди відносяться: пагонов”юни, малий і великий соснові довгоносики, сосновий підкоровий клоп, попелиці, щитівки, листоїди, кокциди.

Хвоє- та листогризучі шкідники. Небезпечні види, при одноразовому об’їданні листя втрачається 30-50% приросту або 3-3,5 м. куб/га. Основні особливості цієї групи шкідників: відкритий спосіб життя, живлення гусениць хвоєю або листям, відсутність живлення у дорослих комах, висока плодючість, кучність відкладання яєць.До цієї групи належать родини: шовкопрядові, п’ядуни, пильщики, совки, хвилівки.

Стовбурні шкідники. Значне заселення насаджень короїдами, вусачами, златками, червицями, склівками, рогохвостими призводить до всихання дерев. Личинки і гусениці точать ходи в деревині і тим самим завдають технічної шкоди. Виявляють їх по льотних отворах, буровій муці, ходах, обломаних пагонах, всихаючих деревах.

Технічні шкідники. Виявляють по льотних отворах (круглі – шашелі, овальні – вусачі), по буровій муці, по характерному звуку і по присутності великої кількості жуків на вікнах весною.Представники: вусачі, шашелі, деревогризи.





































12.Екологія комах

Усі живі організми на будь-якій невеликій ділянці землі, наприклад, ділянці лісу, лук чи степу, є невід'ємною складовою частиною комплексу організмів (біоценозу). Вони перебувають у тісному зв'язку і діють як між собою, так і з навколишньою неживою природою. Для кожного живого організму всі інші тварини і рослини, а також кліматичні та водно-грунтові умови даної ділянки місцевості становлять навколишнє середовище. Екологія вивчає взаємовідносини живих організмів з навколиш¬нім середовищем. Навколишнє середовище— це комплекс окремих, факторів живої та неживої природи, взаємозв'язаних в дії на кожний вид або окремий організм. Щоб краще зрозуміти спільний вплив їх на розвиток комах, доцільно спочатку розглянути дію кож¬ного фактора окремо. Всі умови зовнішнього середовища можна поділити на такі групи факторів:

1. Абіотичні фактори, або фактори неживої природи. Це — температура, вологість повітря, опади, світло, вітер, рельєф тощо.

2. Гідро-едафічні фактори. До них належать фізичні та хі¬мічні властивості грунтів, а також вода як середовище життя водяних комах.

3. Біотичні фактори, або фактори живої природи (їжа, тро¬фічні зв'язки і природні вороги шкідливих комах).

4. Антропічні фактори – це господарська діяльність люди¬ни, спрямована, на зміну природних умов даної місцевості.

На земній кулі нараховується більше 1 млн. комах в різних умовах середовища. Воді, землі, лісі, і пов’язані тісно з факторами навколишнього середовища

Ареал- це область поширення певного виду.



13. Типи пошкоджень деревних порід комахами

Комахи шкодять деревам та чагарникам здебільшого під час Живлення та відкладання яєць. В останньому випадку вони проточують ходи в лубі та деревині, роблять уколи або надрізи в тканинах рослин яйцекладом.

Пошкодження розрізняють залежно від типу ротового апа¬рату комах. Комахи з гризучими ротовими органами завдають таких типів пошкоджень:

- об'їдання хвої, листя та бру¬ньок, які почали розвиватися;

- скелетувавня листків; 3) скру¬чування листків;

- мінування;

- виїдання лунок на корі паго¬нів та гілочок;

- виїдання бруньок всередині;

- проточування ходів під корою, в деревині, пагонах та коренях;

- виїдання плодів та насіння;

- об'їдання та виїдання бутонів, суцвіть;

- перегризання стебел одно-, дворічних сіянців та саджанців;

- підгризання коріння.

Пошкоджень першого типу завдають різні гусениці, личинки трачів, хрущі під час додаткового живлення, шпанська мушка та ін.

Прогнозування масового розмноження

В практиці лісозахисту широко використовують короткостроковий прогноз, рідше – довгостроковий. Перший сладають за даними детального обстеження на весну наступного року. Визначають ймовірну чисельність шкідника і, головне, ступінь загрози, яку він являє для на¬саджень. Для цього користуються таблицею критичних по¬казників щільності шкідників, складеною А. І. Іллінським. Найлегше це зробити для тих видів, що зимують у фазі гусениць, як наприклад, сосновий шовкопряд. В да¬ному разі зимуючі гусениці будуть весною пошкоджувати хвою. Щільність їх відома з даних осіннього обстеження, прогноз полягає у внесенні корективи на їх перезимівлю. Рано навесні роблять контрольний облік для уточнення, прогнозу.

Така ж процедура проводиться і для видів, які зимують у фазі яйця, але можливість помилки тут більша. Точність прогнозу в цьому разі буде залежати від того, чи врахована при прогнозуванні зараженість яєць яйцеїдами. Зрідка бу¬вають випадки вимерзання яєць. Контрольний облік перезимувавших яєць допоможе скоректувати прогноз. Найважче прогнозувати щільність шкідника і загрозу насадженням, коли він зимує у фазі лялечки. Складаючи восени прогноз, треба враховувати не тільки зараженість лялечок паразитами, а й плодючість самок, для чого ля¬лечок при обстеженні зважують. Загалом короткостроковий прогноз здебільшого буває задовільним. Він потрібний для обгрунтованого плануван¬ні заходів боротьби на весну наступного року. При цьому винищувальні заходи призначають при загрозі пошко¬дження 30...40 % хвої (крім модрини) та 50 % листя. Вра¬ховують також вік і цінність насаджень, фазу спалаху розмноження тощо. Значно складнішим є довгостроковий прогноз розмно¬ження шкідників — на 1...3 роки. На нього впливає бага¬то мінливих факторів (наприклад, погодні умови в період живлення гусениць особливо молодших віків). Так, по¬сушливість 2—3-х років звичайно створює сприятливі умо¬ви для виникнення спалахів розмноження шкідників.



14. Загальна характеристика групи

Шкідники плодів та насіння складають специфічну екологічну групу комах, личинки яких розвиваються за рахунок репродуктивних органів деревних порід – генеративних бруньок, зав”язі, шишок, плодів і насіння. До цієї групи шкідників, належать комахи різних рядів та родин (метелики, жуки, перетинчастокрилі і двокрилі).

Карпофагів можна розділити на слідуючі групи: шкідники насіння, шкідники шишок, шкідники шишок і насіння, шкідники плодів, шкідники генеративних органів. Більшість шкідників є монофагами і олігофагами. Ряд видів проходить додаткове живлення на листках, зав”язі, квітках. Шкідники плодів та насіння мають ряд характерних рис. Всі вони в період живлення личинок ведуть прихований спосіб життя і лише деякі з них здатні переходити із одних плодів в інші. Життєвий цикл більшості цих комах тісно пов'язаний з плодоношенням кормової породи. Вони присутні тільки в тих насадженнях, які ступили в фазу плодоношення. При цьому чим стабільніше і регулярніше плодоносять насадження, тим стійкіше і сильніше пошкоджуються плоди і насіння. Шкідники плодів та насіння завдають великої шкоди лісовому господарству. Пошкоджуючи насіння основних лісових порід на 70-90%, вони утруднюють відновлення лісів. Через це на півночі лісосіки часто пустують і заболочуються, а зібране лісництвом насіння значною мірою непридатне. Дуже велика кількість насіння (інколи до 100%) пошкоджується у неврожайні роки, зокрема на насіннєвих плантаціях, де створюється сприятливий мікроклімат для їх розвитку. Додаткове живлення проводять на шишках, суцвіттях, зав”язях, та насінних листках.

Шишкова вогнівка (Dioristria abietella)

Пошкоджує шишки і насіння ялини, модрини, ялиці, сосни. Останньої — на насіннєвих плантаціях. Не пошкоджує шишки сосни кримської, сосни Банкса.

Метелик з розмахом крил до ЗО мм. Передні крила вузькі, сірі або темно-сірі. Навіть коричневі з 2 поперечними білими лініями з темними облямівками та білою серпоподібною маленькою плямою. Задні крила білуваті. Гусениці остан-нього віку до 2 см, темно-коричнева, іноді майже чорна з поздовжніми червоно-бурими смугами на спині і боках^ Лялечка світло-бура в світло-сірому коконі.

Біологія. Метелики літають в сутінках в червні:липні після закриття лусок шишок ялини і модрини. Яйця відкладають на шишки ближче до їх основи. Че-рез 7—10 днів, уже в кінці червня, з’являються перші гусениці. Вони вгризаються в шишку, пошкоджуючи насіннєві луски, не зачіпаючи стрижня і значну частину насіння. Шишка частково буріє, на ній накопичуються екскременти гусениць темно-бурого кольору, скріплені павутиною. Молоді шишки викривлюються, ду¬же пошкоджені — розсипаються. Значна частина пошкоджених ялинових шишок опадає в кінці літа та восени. У вересні з них вилазять гусениці, які зимують в підстилці на глибині 5 см в сірувато-білому плескуватому коконі. Залялькову¬ються в червні. Генерація 1-річна. Проти шкідників плодів та насіння використовують фосфамід(Бі-58, «рогорн»). Контрактний інсектицид використовується при оприскуванні 1-2% концентрації. Для оприскування використовують ручні оприскувачі. 1-2 літри на дерево. На га 400-500м. Якщо площа 30-40 га викор.авіацію. в соснових насадженнях проти шишкової смолівки проводять у квітні-травні.

Шишкова смолівка(pissodes validirostres)

Жук 6-7,5 мм червоно бурий з двома світлими смужками поперек надкрил, ноги іржаво-червоні, личинка – біла,безнога, зігнута, з темною головою. Лялечка – біла, відкритого типу. Яйця - янтарно-жовті, напівпрозорі. Жуки починають літ в травні. Спочатку вони проходять додаткове живлення на 1 річних мололих шиках, викликаючи своїми уколами смоло виділення, тому що голова витягнута в голвотрубку. Потім – паруються. На шишку від 1 до 4 яєць, через 3 тижня з яєць вилуплюються личинки, які виточують середину шишки, живляться личинки 1,5 місяця, заляльковуються в середині шишок, під осінь зявляються молоді жуки, які вигризають в шишці круглі льотні отвори. Вони спускаються влісову підстилку, або тріщини стовбура і там зимують, генерація 1 рік, поширені в ареалі сосни зв, Заходи: струшування та знищення заселених смолі вкою шишок. Також в період живлення оприскують дереав інсектицидами РОГОР і Декус.





































15. Ялинова шишкова листовійка (Laspeyresia strobilella)

Невеликий метелик з розмахом крил до 1,5 см. Передні крила коричневі з по¬перечними ламаними свинцевого кольору лініями.

Гусениця 10—13 мм, білувата з коричневою головою, слаборозвинутими_ногами. Лялечка 5—9 мм, спочатку коричнева, а згодом чорна. Листовійка широко поширена в ялинових лісах і є шкідником різних видів яли¬ни в Україні в Карпатах.

Біологія. Літ починається з середини травня і продовжується до середини червня. Спарювання і відкладання яєць завжди співпа¬дає з періодом запилення суцвіть. Коли шишки верхівками опускаються донизу, літ закінчується. Яйця відкладають на нижню поверхню лусок. Через 4—6 днів відрод¬жуються гусениці. В цей час луски закриваються і шишки обертаються вершинка¬ми вниз відносно несучих гілок. Гусениці проточують ходи уздовж стрижня шишки і пошкоджують при цьому насіння. Екскременти оронуються в, кольору іржі. Чо¬тири гусениці можуть пошкодити все насіння в шишці. За дуже високого заселен¬ня шишки всихають уже в липні. Гусениці зимують в стрижні шишок і весною (квітень) там же заляльковуються. Генерація 1-річна. Пошкоджені шишки не відрізняються від здорових. Екскременти залиша¬ються всередині шишок. В умовах оронуються вого господарства ялинову шишкову листовійку слід віднести до найбільш небезпечних шкідників ялини.

Заходи захисту. Після танення снігу зібрати всі опалі шишки і спалити.

Модринова муха (Chortophila Lasiomma laricicola)

Один з найбільш небезпечних шкідників насіння різних видів модрини. У неврожайні роки пошкоджує до .95% насіння. Поширена скрізь у природних і штучних модринових лісах України. Муха 5—6 мм, чорна, тіло покрите сіруватим нальотом (зовні нагадує кімнатну муху). У самця очі на лобі дуже зближені, у са¬миці вони розставлені ширше, лобна смужка між ними червонувато-жовта. Ноги чорні. Крила бурувато-сірі. Личинка завдовжки 6—7.мм, малорухома, жовтувато-біла.

Біологія. Муха літає в кінці травня— червні. Яйця завжди відкладає на шиш-ки після закриття їх лусок. Личинки вилуплюються через 7—10 днів, прогриза-ють в шишці спіральний хід навколо стрижня і пошкоджують насіння в напрям-ку від основи шишки до її вершини. Всередині насінини екскременти світло-коричневого кольору зібрані в грудочки. Одної личинки достатньо, щоб знищити в шишці до 50—80 % насіння. В липні личинки покидають шишки, оронуються в підстилці або поверхневому шарі ґрунту, де і зимують у пупарях. Залялькову¬ються навесні. Частина особин має діапаузу, що триває до 3 років. Пошкоджені шишки мало відрізняються зовні від здорових (іноді мають викрив¬лення, повільніше ростуть).

Проти шкідників плодів та насіння використовують фосфамід(Бі-58, «рогорн»). Контрактний інсектицид використовується при оприскуванні 1-2% концентрації. Для оприскування використовують ручні оприскувачі. 1-2 літри на дерево. На га 400-500м. Якщо площа 30-40 га викор.авіацію.

Оприскування проводять після цвітіння, коли шишки ще не опустилися до низу.



16. Плодожерка дубова сіра (Laspeyresia splendana)

В Україні поширена повсюдно, де росте дуб. Пошкоджує дуб, бук, каштан, ліщину.

Метелик з розмахом крил до 20 мм. Передні крила попелясто-сірі, побли¬зу зовнішнього краю крила жовтувата пляма, яка від внутрішнього боку крила відмежована бурувато-чорною смужкою. Задні крила сірі.

Гусениця останнього віку завдовжки 1,5 см, білувата з жовто-бурою головою і бородавками на тілі. На бородавках волоски.

Біологія. Метелики літають в червні-липні, звичайно, вноччі. Яйця відкладають на плюску жолудів. Гусениці вгризаються всередину жолудя, де і живляться сім'ядолями до вересня. Пошкоджені жолуді заповнені екскрементами, схожими на насіння маку. Жолуді зморщуються і вже в серпні-вересні опадають. Гусениця прогризає в оболонці жолудя овальний отвір і переповзає у підстилку або тріщи¬ну кори біля кореневої шийки, влаштовує білий кокон, де й зимує. Залялько¬вується весною.



Жолудевий довгоносик (Сurculio glandium)

В окремих масивах в неврожайні роки у зріджених чистих дубових насаджен¬нях та на насіннєвих плантаціях пошкоджує більше 90% жолудів.

Жук 5—8 мм завдовжки ромбічної форми, з довгою, тонкою, трохи зігнутою головотрубкою (у самиці вона довша за тіло), коричнево-чорний, з неясними світлими поперечними смужками на надкрилах. Личинка серпоподібно зігнута, біла, з жовто-бурою головою, м”ясиста.

Жуки виходять з місць зимівлі у травні і літають до липня. Поїдають бруньки і ніжні листочки дуба. Перевагу віддають чоловічим суцвіттям, а в липні, коли жолуді виходять з плюски, жуки накопичу¬ються на дубах (це головним чином рання форма дуба звичайного), де і живлять¬ся молодими жолудями, роблячи в них тонкі, глибокі "уколи". В другій половині липня, коли жолуді досягають половини нормальної величини у вигризені ямки самки починають відкладати яйця по 1—5 штук. Це триває і на початку серпня. Дуже пошкоджені під час додаткового живлення жолуді не дозрівають і вже в липні опадають. Личинки проточують у сім'ядолях ходи, щільно заповнюючи їх екскрементами у вигляді бурої маси. В жолуді одночасно можуть живитись 2—5 личинок. Пошкоджені жолуді в серпні опадають. Закінчивши живлення, личин¬ки вигризають в оболонці жолудя круглий отвір, заглиблюються в ґрунт на 10— 20 см і заляльковуються (частина личинок в стані діапаузи зимує). При ранньо¬весняних розкопках під кронами дуба можна виявити до 200 особин довгоносика "на одну яму (1x1x0,4). В кінці серпня відроджуються молоді жуки, які або вихо¬дять на поверхню, або залишаються в ґрунті. Зимують другий раз і деякіжуки по¬передньої генерації. Таким чином, частина популяції розвивається протягом од¬ного року, а інша частина має 2-річну генерацію.

Проти шкідників плодів та насіння використовують фосфамід(Бі-58, «рогорн»). Контрактний інсектицид використовується при оприскуванні 1-2% концентрації. Для оприскування використовують ручні оприскувачі. 1-2 літри на дерево. На га 400-500м. Якщо площа 30-40 га викор.авіацію.

Оприскування проводять у червні-липні. Коли жуки проходять процес додаткового живлення.



17. Загальна характеристика групи

Шкідники коріння — одна з найбільш поширених і шкідливих груп комах, з якими доводиться боротися лісоводам більшості лісництв нашої країни. Ці шкідники завдають великої шкоди у розсадниках, молодих культурах до зімкнення їх. Зустрічаються вони і в старших насадженнях, але за цих умов шкодять значно менше. До шкідників коріння належать личинки хрущів, дротяники, капустянка, несправжні дротяники, гусениці підгризаючих со¬вок, личинки деяких довгоносиків тощо. Найбільш поширені і шкідливі серед них є личинки хрущів. Інші шкідники шкодять переважно в розсадниках. Найбільше шкодять лісовим культурам личинки хрущів у несприятливих лісорослинних умовах і особливо на ІІ-ІІІ році росту.

Травневий східний (лісовий) хрущ (Melontha hippocastani)

Жук 2 — 1,14 дюймы завдовжки, з червоно-бурими надкрилами, чорними або бурими передньоспинкою, пігідієм та ногами, має, чорне блискуче черевце з білими трикутними плямами по боках. Пігідій круто загинається вниз і закінчується тонким відрост¬ком, який у самця на вершині має невелике розширення у ви¬гляді ґудзика. Булава вусиків у самця складається з семи дов¬гих, а у самиці:—з шести коротких пластинок .

Личинка має три пари ніг, тіло її дугоподібно зігнуте. На анальному етерніті є два поздовжні майже паралельних рядки конічних шипиків (25 — ЗО шт. в рядку). Рядки розміщені май¬же впритул один до одного і приблизно на половину довжини виступають з поля, зайнятого гачкуватими щетинками . Анальний отвір у вигляді поперечної щілини. Личинки першого віку мають ширину голови 2,5 мм, другого віку — 4 мм, а тре¬тього — 6,5 мм.

Східний травневий хрущ дуже поширений у нашій країні

Жуки літають увечері в травні і частково в червні, на півдні починають літати в останній декаді квітня. Взагалі початок льо¬ту збігається з розпукуванням бруньок на березі. Самиці вилітають з грунту на кілька днів пізніше від самців, тому спочат¬ку самці зустрічаються частіше. Перші самці вилітають з грунту, коли температура його на глибині 10 см досягає 9,6°, а самиці — 13°. Масовий літ та відкладання яєць починаються, коли співвід-ношення самиць до самців становить 1:1. В цей час доцільно розпочинати хімічну боротьбу з жуками. Масовий літ продовжується близько двох тижнів. Під час додаткового живлення жуки об'їдають листя на березі, дубі, кленах, тополях, плодових та інших листяних породах, а також хвою модрини. Особливо великої шкоди завдає шкідник на окремих ділянках листяних порід, які зустрічаються серед хвой¬них масивів. На таких ділянках збираються для живлення жуки з всього масиву і часто об'їдають все листя на деревах.

Західний травневий (польовий) хрущ (Melontha melolontha)

Жук 2,2 — 3,1 см завдовжки, від східного хруща відрізня¬ється формою пігідія — відросток на ньому довший та ширший, загинається полого і на вершині не має розширення.

Личинка така сама, як і личинка східного хруща.

В західних областях України західний хрущ має чотирирічну генерацію. Літ починається на 7—10 днів. пізніше, ніж у східного. Під час додаткового живлення жуки об'їдають листя дуба, берези, верби, бука тощо. На лег¬ких грунтах поселяється під покривом насаджень, а на суглин¬кових та чорноземних грунтах — на полях, у розсадниках, ви¬рубках, на молодих культурах. Західний хрущ поширений на Україні разом з східним, але в соснових лісових масивах на легких грунтах чисельно переважає східний, а в листяних — західний. За даними досліджень, в Молдавії має трирічну гене¬рацію.

Заходи боротьби з шкідниками кореневої системи Всі заходи повинні базуватися на основі даних обстеження ґрунту на предмет заселення його шкідникамиСамий кращих період для розкопок — кінець літа, коли старші личинки встигають уже пе¬ретворитися в лялечок і жуків. Визначається ступінь загрози для культур, розсадника і, що теж важливо, який літ хрущів буде в наступному році. Під. час обстеження викопують ями з прямовисними стінками шириною і довжиною їм. Глибина ям повинна бути така, в межах якої під час розкопок знаходяться ли¬чинки.



18. Мармуровий хрущ (Рolyphylla jullo)

Жук до 2,6 — 3,6 см завдовжки. Передні гомілки у самця з двома, а у самиці з трьома зубцями на зовнішньому краю (рис. 71). Булава вусиків у самця складається з семи великих, а самиці з п'яти невеликих пластинок. Надкрила смоляно-чорні, бурі або червонувато-бурі, мають характерний мармуровий малюнок з білих плям.

Личинка довжиною до 7,5 см за зовнішнім виглядом нагадує личинку травневого хруща, але на анальному етерніті у неї є два коротких поздовж¬ніх рядки дрібних шипиків (по 6— 9 шт.) серед гачкуватих щетинок (рис! 70). Шипики злегка нахилені всередину і помітно дрібніші щетинок. Останнє дихальце найменше. Анальна, щілина поперечна. У личиніки першого віку ширина головної капсули стано¬вить 2,75 мм, другого — 5,25, третьо¬го — 8,5 мм. У личинок другого і особливо першого віку дрібні шипики малопомітні. Щоб побачити їх, тре¬ба дивитись вздовж поверхні аналь¬ного стерніта ззаду наперед.

Літають жуки увечері до настання темноти, вдень вони сидять на поодиноких соснах або на деревах, що ростуть на узліссях і об'їдають хвою. Частина жуків заривається в землю. Під час додаткового живлення при масовому льоті жуки значно пошкод¬жують хвою, особливо на Поліссі.

Після запліднення самиці відкладають яйця в грунт непода¬лік від кормових дерев. Для нього вони зариваються в землю і на глибині 10-30 см. відкладають поодинці яйця через кілька сантиметрів одне від одного, вміщуючи кожне в окрему камеру (печерку). Яйця білуваті, овальні, 3,5 — 4 мм завдовжки. Одна самиця відкладає 30—40 яєць. Личинка довжиною до 7,5 см за зовнішнім виглядом нагадує личинку травневого хруща, але на анальному етерніті у неї є два коротких поздовж¬ніх рядки дрібних шипиків (по 6— 9 шт.) серед гачкуватих щетинок . Шипики злегка нахилені всередину і помітно дрібніші щетинок. Останнє дихальце найменше. Анальна, щілина поперечна. У личинки першого віку ширина головної капсули стано¬вить 2,75 мм, другого — 5,25, третьо¬го — 8,5 мм. У личинок другого і особливо першого віку дрібні шипики малопомітні. Щоб побачити їх, тре¬ба дивитись вздовж поверхні аналь¬ного стерніта ззаду наперед.

Червневий хрущ(Amphimelon saltitialis)

Жук 1,9 см бурувато жовтий, блискучий, зверху в жовтуватих волосках. Личинка 4-5см, подібна до личинок травневого хруща, анальний отвір трьохпроменевий. Цей хрущ поширений майже повсюди, жуки літають в червні місяці та впершій пол., липня після заходу сонця до настання темноти. Живляться листям, на день ховаються в грунт. Самки відкладають яйця в грунт на зарослі бурянами грунти, дуже ущільнені. В липні серпні зявляються личинки, які живляться подібно до інших хрущів, в травні личинки заляльковуються в грунті на глибину 15-20см. Фаза лялечки триває0,5 місяця. Генерація два роки. Заходи:знищення бурянів та розпушення грунту в міжряддях.



19. Вовчок звичайний (капустянка) (Gryllotalpa gryllotapla ).

Доросла комаха до 5 см, червонувато-бура або сірувато-бура з копальними пе¬редніми ногами, з вкороченими верхніми та добре розвинутими нижніми крила¬ми. Самці можуть літати. На кінці черевця дві довгих церки. Личинка схожа на дорослу комаху, але безкрила, або недорозвинутими крилами. Поширений в Ук¬раїні повсюдно. Завдає великої шкоди, підгризаючи корені в розсадниках, моло¬дих посадках особливо тоді, коли вони закладені на вологих ґрунтах або поблизу боліт та водоймищ.

Біологія. Зимує вовчок в землі на глибині до 1 метра. Навесні з'являється на поверхні ґрунту і після спарювання у травні-червні влаштовує в ґрунті на глибині 10—20 см гніздо, в яке відкладає 300—600 яєць. Через 10—15 днів із яєць вилуп¬люються личинки, які спочатку живуть разом, а згодом розповзаються. Дорослі комахи і личинки риють ходи в ґрунті поблизу його поверхні, при цьому дуже пошкоджуючи корені сходів та молодих сіянців. Ходи добре помітні — у вигляді зрихлених дещо виступаючих смужок поверхні ґрунту. Розвиток личинок триває 13—14 місяців, тобто генерація 2-річна(є випадки 1- і 3-річної). Зимують вони в" тих же місцях де і дорослі вовчки попереднього року.

Родина ковалики (Elateridae)

Жуки цієї родини мають видовжено-овальне, слабо випукле тіло з маленькою головою. Передньоспинка з витягнутими і загостреними задніми боковими кута¬ми. Передньогруди з коміром, що прикриває рот зверху. Між кулеподібними тази¬ками передніх ніг є відросток, котрий направлений назад і входить в виїмку середньогрудей. Цей відросток виконує роль пружини при підстрибуванні жука. Впавши на спину жук підстрибує і перевертаючись стає на ноги. При цьому видає звук, що нагадує цокання (звідки і назва родини). Вдень ведуть потайний спосіб життя (ховаються під комочки землі, рослинні рештки і інше).

Личинки жовті, вузькі, довгі, циліндричної або напівциліндричної форми, хітинізовані, з 3 парами ніг однакової довжини. За свій зовнішній, вигляд вони одержали назву дротяни¬ків. Кінець тіла конічно загострений або роздвоєний Літають жуки в травні-червні в вечірню пору . Багато з них в цей час додатково живиться на пагонах, листях та хвої деревних порід. Самки відкла¬дають яйця в ґрунт, де і відбувається весь подальший їх розвиток. Плодовитість самок коливається від 100 до 300 яєць. Відкладаються вони групами. Яйця молочно-білі, овальні. В період свого розвитку вони розбухають і суттєво збільшуються в розмірах. Стадія яйця продовжується до 30 днів. Личинки з моменту відроджен¬ня розвиваються довго — від 3 до 5 років. Заляльковуються в середині літа на гли¬бині 8—20 см. У пошуках сприятливих умов личинки рухаються в ґрунті в верти¬кальному і горизонтальному напрямках. У різні сезони року вони скопичуються в поверхневому горизонті або на глибині 60—80 см і глибше. Влітку горизонтальні переміщення частіше всього відбуваються із сухих місць в більш вологі. Це можна спостерігати в розсадниках при наявності літнього поливу.

В поліській та лісостеповій зонах дротяників більше, а в степовій частині України їх менше, але шкода від них буває більш помітна. Тут вони інтенсивніше жив¬ляться і рослини скоріше гинуть при нестачі вологи в ґрунті. Ковалики наносять значну шкоду в розсадниках, полезахисних смугах, особливо гніздових посівах ду¬ба. Личинки їх (дротяники) пошкоджують висіяне насіння, коріння тощо.

Родина чорниші (Tenebrionidae)

Жуки мають тверді покриви тіла, майже завжди забарвлені в чорний колір, за що і одержали назву. Передньоспинка з гострим боковим краєм, надкрила дрібно¬зернисті з блискучими горбочками, що зрослися вздовж шва. Крил немає, тому жуки літати не можуть.

Личинки нагадують дротяників, але відрізняються тим, що передня пара ніг довша середніх і задніх. Голова випукла. На відмінну від ли¬чинок коваликів вони одержали назву несправжні дротяники, або псевдодротяники. Чорниші — характерні мешканці лісостепової і степової частини України. Вони теплолюбиві, добре пристосовані до життя в посушливих умовах. Жуки живляться бур'янами (лобода, спориш, молочай тощо) Личинки пошкоджують корені і частини рослин, розміщених біля поверхні ґрунту. Від висіяного насіння вони можуть залишити лише оболонку. За способом життя чорниші відрізняються від коваликів більш коротким циклом розвитку. Жуки рухаються повільно, охоче збираються під різними рослинними рештками, грудочками землі, купками виполотого бур'яну тощо. Жуки живуть у більшості 2 роки, в той час як стадія ли¬чинки коротка і продовжується 2 — 15 місяців. Біологія у більшості чорнишів подібна. Жуки з'являються навесні з першими теплими днями, пошкоджують сіянці до жовтня місяця. Найбільш рухомі вони в ранні і вечірні години. Спарювання і відкладання яєць відбувається в травні-червні. У деяких видів (кукуруд¬зяний чорниш) парування молодих жуків відбувається у липні. Всього самка відкладає за два роки 200—300 яєць. Зимують личинки і жуки, у частини видів — тільки жуки. Генерація 1-річна, у деяких більше року.

Заходи боротьби з шкідниками кореневої системи Всі заходи повинні базуватися на основі даних обстеження ґрунту на предмет заселення його шкідниками. Розкопки обов'язково потрібно робити щорічно на тих місцях, які прийдеться засаджувати або засівати наступному році. Самий кращих період для розкопок — кінець літа, коли старші личинки встигають уже пе¬ретворитися в лялечок і жуків. Визначається ступінь загрози для культур, розсадника і, що теж важливо, який літ хрущів буде в наступному році. Під. час обстеження викопують ями з прямовисними стінками шириною і довжиною їм. Глибина ям повинна бути така, в межах якої під час розкопок знаходяться ли¬чинки. В кінці літа це, як правило, 30—40 см. Під час викопування ям весь грунт, що виймається, кладуть на підстилку і перетирають між долонями, вибираючи ли-чинки, лялечки, жуки хрущів та інших комах; дані записують у відповідний жур¬нал. Окремо потрібно відмічати і збирати хворі і мертві особини. Головну увагу слід звернути на вірне визначення виду личинок і їх віку. На ділянці, що вибрана під розсадник, детальне обстеження проводять з викопкою 10 ям на 1 га, а на пло¬щах під лісові культури викопують три ями на 1 га. Зразу ж після огляду всього ґрунту по кожній ямі визначають вік личинок, і дані записують у відповідну відомість. Вік визначають по ширині головної капсули.

































20.Великий сосновий довгоносик (Hylobius abietis L.)

Жук 10 — 14 мм завдовжки з відносно короткою масивною головотрубкою, темно-бурий, надкрила з трьома нерівними попе¬речними смужками з жовтуватих лусок. Передньоспинка вужча від надкрил. Вусики прикріплені поблизу вершини головотрубки.

Личинка безнога, трохи зігнута, біла з бурувато-жовтою го¬ловою.

Довгоносик поширений у соснових і частково в ялинових лі¬сах СРСР. Має дворічну генерацію. Зимують дорослі жуки в підстилці. У другій половині квітня—травні, коли середньодо¬бова температура повітря досягає 9°, жуки починають додатко¬ве живлення, вигризаючи на молодих сосенках соковиту кору і луб невеликими площинками. Пошкоджують також травневі па¬гони, хвою та бруньки. При температурі 13—15° літають. Яйця відкладають на корені та кореневі лапи свіжих пеньків сосни, ялини та інших хвойних порід. Живляться жуки і відкладають яйця протягом травня — червня.

Біологію довгоносика докладно вивчала Н. 3. Харитонова в Брянській області. За її даними, жуки літають увечері та вночі, а вдень ховаються в підстилку або грунт. Самиці відкла¬дають до 50 яєць (одне-два за день). Живуть жуки до трьох років і щороку відкладають яйця. Для жуків характерний нега-тивний фото- та термотаксис, тому вони активні вночі. Фаза яйця триває близько двох тижнів.

Личинки прогризають поздовжні ходи під корою у верхньому шарі деревини коренів, від чого останні стають ребристими. Ходи заповнені дрібною порохнею. Закінчивши живлення, у жовтні личинка влаштсзує в кінці ходу овальну лялечкову камеру, за¬глиблюючи її в деревину та заповнюючи тонкими білими скі¬почками деревини, в якій зимує, а в червні наступного року заляльковується.

Частина їх вилітає, а решта зимує в лялечкових камерах. Отвори для вильоту жуків кругли Довгоносик дуже шкодить одно-, дворічним культурам, висад-женим на свіжих вирубках або поблизу них. Жуки, розмножив¬шись на коренях пеньків, пошкоджують саджанці та підрост сос¬ни і ялини.

Для боротьби застосовують отруєні принади з свіжої ялинової або соснової кори. Цю кору обприскують емульсією амбушу 0,02 л/м2. при цьому кору кладуть лубом до землі та щільно придавлюють її гілками, камінням тощо.

Підкорового клопа знищують повзики, підкоришники, дятли, а кладки яєць його—хижі кліщі, павуки, верблюдка, личинка золо¬тоочки, яйцеїди. В окремі роки в деяких лісгоспах клопи масово гинули від білої мускардини.

Лісогосподарські заходи боротьби з клопом полягають у створенні стійких культур.

Підкоровий сосновий клоп (Aradus cinnamomeus Panz.)

Дорослі клопи 3,5—5 мм завдовжки, коричневі, тіло плеску¬вате, пристосоване до життя під лусками кори; ротовий апарат колюче-сисний, має вигляд щетинок, які втроє довші від тіла. Є три форми дорослих клопів: довгокрилі самиці з добре роз¬виненими крилами, короткокрилі самиці, які мають лише зачат¬кові верхні крила, і самці, у яких є тільки верхні крила (рис. 77). Здатні літати тільки довгокрилі самиці.

Личинки червоно-бурі. На відміну від дорослих комах у них немає крил І розміри тіла менші.

Сосновий підкоровий клоп — небезпечний шкідник молодих соснових насаджень.. Спалахи його масового розмноження відомі , в багатьох областях — від поліської до степової зони. Пошире¬ний він у соснових молодих насадженнях майже скрізь.

У підкорового клопа дворічна генерація. Зимують дорослі клопи в підстилці та в щілинах кори окоренкової частини сосен. Навесні, ще до того, як зовсім розтане сніг, вони піднімаються на стовбури і починають живитися, спарюватися, a черeз 7 — 10 днів відкладати яйця, продовжуючи відкладати їх до червня. Довгокрилі самиці після спаровування розлітаються і заселяють . нові ділянки молодих насаджень. Самиці відкладають по кілька яєць за день, потім живляться два —три дні і знову відкла¬дають яйця і т. д. Одна самиця відкладає 16 — 28 яєць (Тропін, 1949), розміщуючи їх у тріщинах кори під лусками по одному або по два-три.

Спочатку вони білуваті, згодом стають рожевими і буро-червоними. Розвиток яєць триває три-чотири тижні.

Личинки вилуплюються з яєць у травні — червні. Живуть вони під лусками кори на стовбурах і гілках сосенок, висисаючи соки з лубу, камбію та верхнього шару деревини до осені. З на¬станням заморозків вони опускаються в підстилку та окоренкову частину сосен. У підстилці личинки, як і дорослі клопи, скуп-чуються у радіусі 10 — 20 см навколо дерева, а далі чисельність їх дуже зменшується (окремі особини зустрічаються на відстані 40—50 см від дерева). Частина клопів, особливо в південних областях залишається зимувати на стовбурах сосенок 'на висоті 1 —1,5 м і вище. Навесні наступного року, як тільки розтане сніг, личинки вилазять на стовбури і продовжують живлення. Після, останнього линяння в червні — липні вони перетворюються в до¬рослих клопів, які живляться до осені і тільки після перези¬мівлі починають розмножуватися. В багатьох лісгоспах України підкоровий клоп відкладає яйця в непарні роки, а в парні зустрічаються лише поодинокі кладки.



21. Зимуючий пагонов'юн (Rhyacionia-Evetria buoliana Schff.)

Невеликий метелик з розмахом крил до 2,5 см. Передні крила оранжево-бурі з поперечними свинцевими смужками, задні — сірі. Гусениця до 2,2 см завдовжки, коричнева, з чорною головою та чорним щитком на потилиці. Лялечка довжиною до 1,3 см, на кінці черевця зверху має 9 зубчиків та 5 щетинок.

Метелики літають в червні. Літ триває більше місяця. Самки відкла¬дають яйця по 1—2 або по кілька в ряд, переважно на зелену кору та хвоїнки мо¬лодих пагонів у верхній частині крони дерев. Гусениці вилуплюються через 5—10 днів, залишаючи помітними шкарлупки від яєць. Спочатку вони мінують основи хвоїнок, розміщених поблизу бруньок. Під'їдені хвоїнки буріють, звисають вниз, а з часом відпа¬дають, Одна гусениця може пошкодити декілька пар шпильок. Після цього мо¬лоді гусениці піднімаються цо пагону до бруньок і між ними з павутини та жи¬виці роблять закриту з усіх сторін завісу, під прикриттям якої вони вгризаються в бокові бруньки, які ще формуються. Спочатку пошкоджують їх вершину, а зго¬дом іоснову тому бруньки стають твердими, загостреними. В цих бруньках гусе¬ниці живляться до осені, ростуть повільно. В них же і зимують.

Після перезимівлі гусениці відновлюють живитися в інших бруньках, покидаючи пошкоджені, а потім пошкоджують і нижню частину пагонів, що розвива¬ються. В цей час вони наносять найбільшу шкоду. Якщо пониклі пагони не відми-рають, то вершини їх продовжують рости, але вже загинаючись вгору. При пошкодженні кількома гусеницями пагони, як правило, відмирають. Заміна центрального пагона боковими викликає багатовершинність. Закінчивши живлення, гусениця заляльковується в основі пошкодженого пагона у колисочці, яка вистелена білою павутиною. Генерація 1-річна Несприятливими для зиму¬ючого пагонов'юна є зимові морози з температурою -30°С і нижче. Однак холодостійкість гусениць різко понижується, якщо сильні морози наступають після відлиг.

Літній пагонов'юн(Rhyacienia=Evetria duplana Hb.)

Метелик з розмахом крил до 1,5 см. Передні крила бурі, з поперечними світло-сірими лініями на вершині з золотистим відтінком. Задні крила сірі. Гусениця до і 1,5 см завдовжки, жовто-рожева, з бурою головою та бурим щитком на потилиці. Лялечка на кінці черевця має вісім зубчиків та шість гачкуватих щетинок.

Метелики літають з середини квітня до середини травня. Яйця відкладають на пагони та хвоїнки сосни починаючи з 3-річного віку. Через 2—3 неділі в другій половині травня (коли цвіте черемха) вилуплюються гусениці, які переповзають на молоді пагони, вгризаються в їх серцевину і роблять ходи у напрямку від верхівки до основи. Пошкоджена частина пагона відмирає і загинається, непошкоджена залишається зеленою. Часто в одному пагоні буває по кілька особин гусениць. За період живлення гусениці встигають пошкодити 2—3 пагони. В червні вони закінчують живлення, і в липні у тріщинах кори окоренкової частини сосен заляльковуються в сірому коконі. Зимує лялечка. Генерація 1-річна.



22. Попелиці (Aphididae)

Для попелиця характерний різко виражений поліморфізм, серед них є крилаті і безкрилі форми, партеногенетичні та двостатеві покоління. Розмножуються живородінням або відкладанням яєць, у них відбувається посезонна зміна кормових рослин. Дорослі шкідники та личинки висмоктують соки з листків а також бруньок, пагонів, коренів. Листя покриваються цукристими виділеннями на яких пізніше поселяються сажисті грибки. В результаті порушується фотосинтез, і листя передчасно опадає. Солодкі виділення приваблюють мурашок, які будують своє житло тут же під деревами, роблячи глибокі ходи вздовж кореневої системи. В засушливий період дерева від цього часто засихають. У випадках пошкодження коріння утвор, гали що мають вигляд пухирів(строката дубова, липова, березово пагонова попелиця)

Горіхотворки(cynipidae) дрібні комахи з ряду перетинчастокрилих, пошкоджують листя різних рослин, часто їх бруньки. При цьому створюються різного виду гали, у деревах зменшується приріст і вони стають об’єктами стовбурних шкідників.



23.До групи хвоє- та листогризучих шкідників належать представники двох рядів: ряд лускокрилих і перетинчастокрилих (пильщики).

Хвоє- та листогризучі шкідники живляться тканинами хвої та листя в стадії гусениці та ведуть відкритий спосіб життя, тому є доступними для ентомофагів.

Дорослі особини цієї групи використовують нектар квіток, деякі з них не живляться взагалі. в основному доросла комаха живе за рахунок тих резервних поживних речовин, які були нагромаджені в жировому тілі гусениці.

Для всіх хвоє- та листогризучих шкідників характерна дуже висока плодючість і кучність відкладання яєць.

Пошкодження хвої та листя цими шкідниками веде до зниження поточного приросту деревини в насадженнях. При повторному об’їданні більшість хвойних порід гине. Листяні породи більш стійкіші, тому що вони здатні відновлювати листя із сплячих бруньок.









24.Сосновий шовкопряд (Dendrolimus ріпі L.)

Метелики з розмахом крил 5,5—9 см, забарвленням нага¬дують соснову кору. На передніх крилах три поперечні темні лінії, часто також коричнева поперечна смуга, поблизу середи¬ни крила біла невелика пляма у вигляді півмісяця. Задні крила бурі. Яйця спочатку сизувато-зелені, а потім сірі, з одного боку мають чоірнуїцяточку і схожі на дрібне конопляне насіння.

Гусениці до 9 см завдовжки, волохаті, сірого або бурувато-сірого кольору. На спині позаду голови дві поперечні темно-сині волосяні смужки, а на решті сегментів темні підковоподібні плями." У деяких дорослих гусениць верхня половина тіла має сріблясте забарвлення.

Лялечка 2,5—4 см завдовжки, коричнева, передній кінець і спина часто чорні матові. Кінець черевця вкритий дріб¬ними рудими гачкуватими щетинками. Лялечка в світло-сірому коконі.

Поширений в ареалі сосни звичайної. Дуже часто осередки масового розмноження його зустрічаються в центральних та східних районах Пблісся та східних лісостепових районах Ук¬раїни, а також у Білорусії.

Метелики, починаючи з другої половини червня, літають увечері та вночі до перших чисел серпня. Після парування са¬миці відкладають яйця на хвою, рідше на гілки, купками. Одна самиця відкладає до 300—400 яєць. Через два-три тижні вилуп¬люються гусениці, які спочатку об'їдають хвоїнки з боків, а після линяння з'їдають її цілком. Гусениці живляться до настання заморозків. Здебільшого в кінці жовтня (на Поліссі) гусениці першого — третього віку злазять з дерев і влаштову¬ються на перезимівлю під шаром підстилки, згорнувшись кру¬жечком. Навесні, зразу після танення снігу, вони піднімаються в крони, де об'їдають хвою до червня місяця.

У червні гусениці заляльковуються в кронах дерев, зрідка в тріщинах кори. Перші метелики вилітають у другій поло¬вині червня. Фаза лялечки триває два-три тижні. Генерація на Україні і в центральних областях країни однорічна, а в пів¬нічних районах — дворічна (гусениці зимують двічі).

Сосновий шовкопряд — один з найбільш поширених і небез¬печних шкідників сосни звичайної. Осередки його, як правило, виникають у чистих соснових насадженнях, створених на піща¬них староорних землях.

Менше розмножується сосновий шовкопряд у змішаних насадженнях, у складі яких є береза, дуб, а також підлісок. У таких лісостанах первинні осередки соснового шовкопряда звичайно не виникають. Багато • ентомофагів знищують соснового шовкопряда на різних фазах його розвитку (особливо яйцеїди теленомус та трихограма). Гусениці соснового шовкопряда мають отруйні волосинки, тому їх поїдають тільки деякі птахи. Багато гусениць знищує зозуля. Яйця соснового шовкопряда знищують повзики та сини¬ці, а метеликів під час льоту вночі ловлять дрімлюги та летючі миші.

Хімічні методи боротьби проти соснового шовкопряда засто¬совують у першій половині квітня, як тільки гусениці перепов¬зуть після перезимівлі в крони, або в кінці серпня — на початку вересня відразу після вилуплення їх з яєць.

Сибірський шовкопряд (Dendrolimus sibiricus Tschtv.)

Метелики з розмахом крил 5—10 см дуже подібні до сосно¬вого шовкопряда. Забарвленням нагадують кору модрини.

Гусениця до 11 см завдовжки, волохата, позаду голови має дві чогЗно-сині волосяні поперечні смуги. Верхній бік гусениці здебільшого сріблястий з кількома чорними цятками на кожному сегменті.

Яйця трохи дрібніші і світліші, ніж у соснового шовкопряда (більший поперечник їх близько 2 мм).

Лялечка довжиною до 5 см, чорно-бура, передній кінець і го¬лова майже чорні, на тергіті останнього членика щіточка з гач¬куватих щетинок. Кокон бурувато-сірий.

Сибірський шовкопряд поширений в ареалах модрини си¬бірської, Сукачова та даурської.

Має дворічну генерацію. Метелики літають з кінця червня до початку серпня. Яйця відкладають на хвою та гілочки. Гу¬сениці починають вилуплюватися з яєць з середини липня. До осені вони пошкоджують хвою і, перелинявши двічі, сповзають на перезимівлю під підстилку. Навесні вони переповзають у кро¬ни і дуже пошкоджують хвою, зимують вдруге переважно у V віці.

Заходи: багато ентомофагів знищують їх на різних стадіях розвитку. Хімічний метод боротьби проводять в 1-шій половині квітня а також в кінці серпня на поч., вересня.



25. Родина п'ядуни (Geometridae) Сосновий п'ядун (Bupalus piniarius L.)

Метелик з розмахом крил до 4 см. У самця крила по краях темно-бурі, а в середній частині і біля основи дві-три великі білуваті або жовтувато-білі плями, які на задніх крилах перети- наються двома тонкими поперечними темними смужками. У са¬миць рисунок на крилах такий самий, як у самців, але загаль¬ний фон їх зверху рудий, а знизу сріблястий з чорними цятками.

Яйця довгасті, зверху і знизу плескуваті (у вигляді цеглинок з закругленими кутами), блідо-зелені; перед вилупленням гусе¬ниць білуваті. Відкладені вздовж хвоїнок.

Гусениця до 3 см завдовжки, зелена з трьома поздовжніми білими смужками,' які продовжуються і на голові, та жовтува¬тою смугою по боках тіла. Голова зелена. Має три пари ніг на грудних сегментах та дві пари на кінці черевця. Саме тому під час пересування характерно вигинає вгору середню частину тіла.

Лялечка довжиною до 1,5 см, жовтувато-бура, блискуча.

Сосновий п'ядун має однорічну генерацію, поширений у сос¬нових лісах СРСР. Зимують лялечки. Метелики літають вдень з кінця травня по червень (політ їх зигзагоподібний). З відкла¬дених яєць у середині червня починають вилуплятися гусениці, які_спочатку вигризають хвоїнки з боків, а дорослі з'їдають повністю. Живляться гусениці до заморозків. У вересні—жовтні заляльковуються під шаром підстилки або у верхньому шарі грунту без кокона.

Масові розмноження соснового п'ядуна бувають здебільшого в жерливникових та середньовічних насадженнях сосни. Зрідка п'ядун зустрічається також на кедрі сибірському та ялині.

Раніше для боротьби з п'ядуном, як і з сосновою совкою, згрібали підстилку. Тепер цей спосіб боротьби не застосовують.

Родина совки (Noctuidae)Соснова совка (Panolis flammea Schiff.)

Метелик з розмахом крил до 3,5 см. Передні крила червонувато-бурі. Задні крила буруваті. Спочатку яйця блідо-зелені, потім сіруваті, а перед вилуп-люванням ..гусениць фіолетово-бурі. Гусениця до 5 см завдовжки, зелена з п'ятьма білими поз¬довжніми лініями та червоною смугою на боках; голова чер-воно-бура. Лялечка до двох сантиметрів завдовжки, червоно-бура. Соснова совка дуже поширена в соснових лісах СРСР. Зиму¬ють лялечки. Метелики літають рано навесні — в квітні. Метелики літають з настанням сутінку та вночі. Яйця відкладають вздовж хвоїнок рядами. Молоді гусениці спочатку вгризаються в хвоїнки, які тільки почали розвиватись (іноді в бруньки), а по¬тім об'їдають молоду хвою і нарешті стару. З першої декади липня, а на півдні в кінці червня гусениці заляльковуються без коконів під шаром підстилки та у верхньому горизонті грунту. Спалахи масового розмноження соснової совки спостеріга¬лися в багатьох областях країни. Соснова совка — один з найнебезпечніших шкідників сосни на Україні, тому за розмноженням її слід вести систематичний нагляд. В минулому для боротьби з сосновою совкою згрібали підстилку в осередках відразу після заляльковування гусениць. При цьому значна частина лялечок гинула.

Заходи: створення мішаних насаджень, введення грунтопокращуючих порід, підсів юпину багаторічного, пізні форми дуба(не змішувати з ранньою). Проводити доглядові рубання в залежності від віку дотримання правил санітарного мінімуму.

Приваблення ентомофагів методом підсіву. Приваблення і охорона птахів, виготовлення шпаківень, підгодівля. Застосування біологічних та вірусних препаратів, а також поєднанням декількох методів-інтегрований для кращих результатів.



26. Непарний шовкопряд(окнеріа діспар) родина хвилівки.

Самка має розмах крил до 8 см. Крила білі або жовтувато білі. На передніх крилах 3-4темні лінії самець має розмах крил до 4 см. Яйця буро рожеві, самка відкладає великими купками в тріщини кори окоренкованої част, дерев і вкриває бурувато жовтим пушком яєць від 300до1200 яєць. Яйця зимують. Гусениця до 7 см волохата, сіра. Лялечка до 4см. Темно бура. Поширений в листяних лісах, генерація 1 рік, дуб, плодові дерева березу, граб тополю.хвоя модрини, сосни. Летає ввечері та вночі в липні та серпні. На весні вилуплюються гусенята, з першими листочками дуба. Знищують ентомофаги, наїзники, яйцеїди.

Золотогуз(еупроктіс чосороє) Родина хвилівки. Метелик має розмах крил до 4 см самка на кінці черевця має пучок золотистих а самець бурих волосків. Яйця жовтуваті або жовтувато бурі, самка відкладає їх на нижньому боці листків довгастими купками і вкриває пушком з черевця. Гусениця до 4 см, волохата темнобура. Лялечка 1.8см темнобура. Знаходиться в рідкому павутинному плетиві. Поширений в ареалі дуба зв. Плодові дерева, генерація 1 рік. Метелики літають з 2 пол червня та липня увечері та вночі, у середині липня вилуплюються гусенята, які скелетують листя до осені, а потім з 3-5 пошкоджених листків обплетених павутиною влаштовують гіздо в кроні. Зимують по 2 тис в купі. Рано на весні із гнізда вилазять гусенята і продовжують живлення, спочатку пошкоджують бруньки а потім листя. В червні липні гусенята заляльковуються в кронах, фаза лялечки 15-20 днів. зАХОДИ. Синичка 80%кубел знищує, обрізати й спалювати павутинні гнізда.

Кільчастий шовкопряд (мала сома неустріа) Родина коконопряди, метелик має розмах крил 4.4см передні крила мінливі по забарвленню від жовтого до червоно бурого. Гусениця до 5 см, волохата, лялечка 2.5см в салатовому коконі коричнева. Поширений в листяних лісах має 1річну генерацію метелики літають ввечері та вночі, самки після парування відкладають яйця на 2-3річні пагони у вигляді кільця, 200-400шт. яйця зимують на весні вкінці квітня з яєць вилуплюються гусененята. Вони живляться до червня потім заляльковуються в кронах. Фаза лялечки близько 2 тижні. Гусенята живляться дубом, кленом, яблунею, березою. ЗАХОДИ: обрізування яйцекладок пізно восени або ранньою весною і їх знищення. Знищують ентомофаги(наїзники)



27.Зелена дубова листовійка(тортрікс вірі дана)

Метелик з розмахом крил до 2,5см гусениця брудно зелена, лялечка майже чорна, метелики літають увечері та вночі на початку червня, в кінці травня. Вдень сидять на нижній стороні листків в еиджній частині крони. На пагонах, в траві. Самка відкладає яйця на 2-4річні пагони кладки покриває гострим щитков виділеннями статевих залоз всього 100 яєць які зимують. Гусениці з’являються в кінці квітня на початку травня, генерація 1 річна.

Зимовий п’ядун (опероптера брущата)

Самиця 0.8см завдовжки сіра з зачатковими крильцями,які коротші за половину тіла. Самець з крилами до 3см. Передні крила світлосірі. Яйця дрібні покриті твердою оболонкою, гусениця до 2см завдовжки зелена, лялечка до 1 см довжини, жовтобура, самці літають восени в жовтні, листопаді в сутінки та вночі. Самки не літають. Після спарювання вони переповзають в крону і відкладають яйця поодиноко або невеликими купками по 10-15 шт під лишайники. Загалом 400шт. яйця зимують витримують -26градусів. Рано навесні на початку розпускання бруньок вилуплюються гусененята, які пошкоджують бруньки, живуть відкрито, генерація 1 річна. Обрізування яйцекладок, підвищення стійкості насаджень. Заходи: створення мішаних насаджень, введення грунтопокращуючих порід, підсів юпину багаторічного, пізні форми дуба(не змішувати з ранньою). Проводити доглядові рубання в залежності від віку дотримання правил санітарного мінімуму.

Приваблення ентомофагів методом підсіву. Приваблення і охорона птахів, виготовлення шпаківень, підгодівля. Застосування біологічних та вірусних препаратів, а також поєднанням декількох методів-інтегрований для кращих результатів.



28. Родина хвилівки (Orgyidae) Шовкопряд-монашка (Ocneria monacha L.

Метелик з розмахом крил до 5,5 см. Передні крила строкатого забарвлення білуваті з чотирма поперечними чорними зубчатими лініями, а задні — сірі; на спині є дві-три невеликі темні плями, черевце хоча б частково має рожеве забарвлення. При масовому розмноженні зу¬стрічаються метелики і темнішого забарвлення.

Яйця круглі, спочатку рожеві, згодом буруваті.

Гусениця до 5 см завдовжки, сіра, вкрита волохатими боро¬давками; позаду голови чорна пляма, від якої вздовж спини назад Іде темна смуга, яка, далі роздвоюючись, охоплює велику білувату пляму. На дев'ятому і десятому сегментах є по одній червоній бородавці. .

Лялечка до 2,5 см завдовжки, жовто-бронзова, блискуча з рідкими жмутиками волосків.

Монашка має однорічну генерацію. Метелики літають з се¬редини липня по серпень включно увечері та вночі. Яйця від¬кладають по кілька штук або невеликими купками в тріщини кори на ялині- майже по всьому стовбуру, а на сосні тільки в комлевій частині (найчастіше біля самої кореневої шийки). Гусениці розвиваються восени, але вилуплюються з яєць на¬весні—в* кінці квітня.. Через два-три дні вони переповзають у крони і живляться там до кінця червня—першої половини липня. Заляльковуються серед хвої або на стовбурах у тріщинах кори без коконів. Лялечки прикріплюються до дерева кількома павутинками. Фаза лялечки триває близько двох тижнів.

Монашка при масовому розмноженні завдає великої шкоди ялиновим лісам, які нерідко усихають. Вона є небезпечним шкідником і соснових насаджень. На Україні зустрічаються осередки її в соснових насадженнях, створених на староорних землях. Крім цих порід гусениці, живляться хвоєю смереки та модрини, а також листям бука, осики, берези та ін. У таких насадженнях монашка масово не розмножується.

Звичайний сосновий пильщик

(Diprion ріпі L.)

Заселяє чисті насадження сосни звичайної та сосни Банкса — 10—25 років, що ростуть на підвищених ділянках рельєфу з піщаними ґрунтами, і в першу чергу їх узлісся.

Самиці до 10 мм завдовжки, тіло коренасте, груди чорні, а черевце буру-вато-жовте з чорним пояском посередині. Яйцеклад у самки у вигляді пилочки,. Самець до 7 мм, чорний з перистими вусиками. Личинка до ЗО мм, зеленувато-жовта з буруватою головою. Над кожною ногою на черевці є дві чорні цяточки у вигляді крапки та коми. Лялечка в бурому або бурувато-сірому коконі бочко-подібної форми довжиною 7—12 мм.

Біологія. Перше покоління літає навесні, коли настає стійка тепла погода. Са¬миці відкладають яйця на хвою минулого року в надрізи, зроблені яйцекладом вздовж бокової сторони хвоїнки, до 15 шт. в кожну хвоїнку (загальна плодовитість 80—100 яєць).

Молоді личинки починають з'являтися з середини травня. Вони живляться до середини — кінця червня групами по 50—60 особин і об'їдають стару хвою з боків. Якщо їх потурбують, во¬ни різко піднімають голови і Передню частину тіла. У зв'язку з тим, що залишена нез'їденою центральна жилка згодом підсихає і стає світлою. Пошкоджені місця стають помітними на зеленому фоні крони. Дорослі личинки з'їдають хвоїнки повністю. Закінчивши живлення, вони заляльковуються в коконах на деревах се¬ред хвої, на траві підстилці тощо.

Рудий сосновий пильщик (Neodiprion sertiffer Goffr.)

Живе в насадженнях сосни звичайної II—III класів віку, що ростуть на підвищених ділянках рельєфа (особливо їх південно-східні експозиції).

Тіло тонше, ніж у звичайного пильщика. Самиця руда, до 8 мм, самець чорний. Личинка до 25 мм, сіро-зелена, з чорною головою. Лялечка в жовтувато-золотистому коконі розміром 8—10 мм.

Імаго літає в серпні-вересні. Самиця відкладає яйця, розміщуючи кожне в обособлені пропили вздовж бокового краю хвоїнок. При цьому не покри¬ває їх виділеннями залоз. В місцях, де відкладені яйця, помітні лише потовщення і пожовтіння. В кожній хвоїнці відкладається до 12 яєць. З яєць, які перезимува-ли, в травні вилуплюються личинки. Вони живуть групами по 10—30 особин і спочатку не пошкоджують центральну жилку хвоїнок. На зеленому фоні крони ці місця мають вигляд світлої плями. Потурбовані личинки різко реагують, підніма¬ючи передню частину тіла. В липні личинки спускаються в підстилку і утворюють золотисто-жовті бочкоподібні кокони, де перетворюються в лялечки. В коконі ли¬чинка буває проходить стан діапаузи, що продовжується 1—2 роки. В цей період значна частина коконів може бути знищена дротяниками, паразитичними комаха¬ми, мишами, хворобами. Генерація у рудого пильщика 1-річна. Але у Криму буває, що у частини діапаузуючих лялечок стан спокою може закінчитись навесні, і тоді імаго може вилетіти у травні, а не восени. Із відкладених у травні яєць виходять личинки, які закінчують розвиток наприкінці червня і перетворю¬ються в лялечок що впадають у літню діапаузу. Частина цих лялечок зимують, а інші перетворюються в імаго, які у вересні відкладають зимуюючі яйця.

Нагляд. Середина червня — за пошкодженнями, за колоніями личинок та їх екскрементами. Облік чисельності. Середина серпня — облік коконів в підстилці з визначенням кількості самок на їм2 підстилки (дерево). Контрольні обліки —вес¬ною, заносячи модельні гілки в приміщення і аналізуючи яйця, які перезимували.

Спеціальні захисні заходи: згрібання підстилки; застосування Вірін-Діпріон — препарата ядерного поліедрозу. Норма витрати 0,2 л/га (титр не менше 1 млрд. поліедрів у 1 мл.).











































































29. Загальна характеристика групи

До групи стовбурних шкідників належать ті види, личинки яких живляться і розвиваються в ходах, які вони проточують у тканин, їх стовбурів, гілок, коріння дерев, саме тому розвиток їх більше залежить від фізіологічного стану дерева. Стовбурні шкідники заселяють ослаблені дерева. Це - результат пристосувань, які виробились у процесі еволюції кожного виду. Іноді дерева, які заселяються стовбурними шкідниками, ще не мають достатніх зовнішніх ознак ослаблення, проте детальні дослідження свідчать, що життєві функції у них помітно порушені.

Здорові дерева стійкі проти стовбурних шкідників. У них при пошкодженні лубу і деревини інтенсивно виділяться живиця, яка містить токсичні для комах речовини - ефірні олії (терпени). У листяних порід аналогічне значення мають дубильні речовини, ефірні олії, алкалоїди, які містяться в соку здорових дерев. В ослаблених дерев живиця та сік виділяються повільно і містять мало ефірних олій та дубильних речовин. Саме через це зменшується їх стійкість проти шкідників.

Про захисну дію живиці лісоводи знали давно. Так, для спорудження будівель вибирали смолисту деревину, яка не пошкоджувалась домовими грибами та шашелем. Лісничі для визначення життєздатності сосен, призначених до санітарного рубання, робили на стовбурах маленькі зарубки. Якщо через невеликий проміжок часу ранка вкривалась живицею, то дерево вважалось життєздатним.

Стовбурні шкідники виявляють в лісі ослаблені або звалені дерева і швидко скупчуються на них. За даними досліджень, короїди, наприклад, виявляють хвойні дерева за запахом. Ослаблення життєдіяльності дерева звичайно супроводжується зміною складу та концентрації терпенів живиці, що в свою чергу впливає на виділення їх парів в атмосферу. Вважають, що в ослаблених деревах дуже змінюється також проникність покривних тканин, тому більше парів проникає через кору в навколишнє повітря. Короїди, які знаходяться неподалік від цього місця, своїми органами чуттів сприймають цю первинну "інформацію" ослабленого дерева і летять до нього. Доведено, що короїди, починаючи живитися на цьому дереві, виділяють феромони, які є джерелом вторинної інформації для інших короїдів. Дія феромонів проявляється на більшій відстані, ніж терпенів, тому за короткий час на цьому дереві поселяється багато короїдів. В цьому полягає "ефект першопоселенців".

Виявляють стовбурних шкідників за такими ознаками: по льотних отворах, по буровій муці, по обламаних паї омах, по ходах, по засиханню дерев, тобто суховершинності.

Причин послаблення дерев і насаджень дуже багато: лісові пожежі, несприятливі природні умови, пошкодження хвоє- та листогризучими, кореневими шкідниками, ураження хворобами, неправильне ведення лісового господарства (низька агротехніка створення насаджень, невдалий вибір способу посадки культур та типів їх змішування, неправильні способи рубань, надмірне випасання худоби тощо).

Стовбурні шкідники завдають лісам великої шкоди (фізіологічної і технічної) . Значне заселення насаджень короїдами, вусачами, златками спричинює всихання дерев. Багато з них точать ходи глибоко в стовбурах, знецінюючи деревину. Соснові лубоїди під час додаткового живлення вгризаються в пагони, проточують ходи в них, внаслідок чого пагони обламує вітер, що ослаблює дерева. Деякі стовбурні шкідники при додатковому живленні здатні нападати навіть на здорові дерева, помітно цим ослаблюючи їх, інші переносять збудників хвороб лісових порід тощо.

Крім постійних факторів ослаблення лісів, є і тимчасові посушливість окремих років, коливання рівня ґрунтових вод тощо. В дуже посушливі роки ослаблюються певною мірою всі насадження, зокрема ті, що ростуть в несприятливих умовах, і ті, які мають поверхневу або уражену опеньком кореневу систему. Якщо в лісі в цей час є багато стовбурних шкідників, вони заселяють тимчасово ослаблені дерева і призводять до їх загибелі на значних площах. Якщо шкідників небагато, то з настанням року з достатньою кількістю опадів насадження видужують і будь-які ознаки їх ослаблення зникають.

Стовбурні шкідники - численна група, до якої належить багато видів шкідників різних рядів і родин (з ряду твердокрилих - короїди, вусачі, златки; з ряду перетинчастокрилих - рогохвости; з лускокрилих - склівки та червиці).



30.Ряд Твердокрилі (Coleoptera) Родина короїди (Ipidae)

На території України поширені близько 100 видів короїдів. Це дрібні жуки довжиною тіла від 1 до 9 мм (найбільший з них - великий ялиновий лубоїд - досягає 8-9 мм). Короїди мають циліндричну форму тіла. Колір жуків коричневий, бурий або чорний. Під шкірястими надкрилами добре розвинені перетинчасті крила, за допомогою яких жуки літають. Короїди мають колінчасто-булавовидні вусики, розширені передні гомілки та чотиричленні лапки.

Яйця білі, малі. Личинки м'ясисті безногі, білуваті, з серповидно вигнутим тілом, вкриті маленькими волосками, мають темну голову.

Лялечка білого кольору, відкритого типу.

Родину поділяють на три підродини - заболонники, лубоїди та короїди. В основу поділу покладено морфологічну будову тіла.

Заболонники - відрізняються формою черевця, яке косо зрізане від задніх ніг до вершини надкрил (задній кінець тіла нагадує долото).

У лубоїдів задній кінець тіла випуклий і заокруглений.

Короїди мають на задній частині надкрил заглибину із зубчиками та горбиками по краях (тачка), якою жуки видаляють з ходів порохню. Кількість зубчиків і форма їх у різних видів різна.

Особливості будови тіла короїдів тісно пов'яні з їх способом життя -вони проводять його під корою стовбурів і гілок дерев, прогризаючи ходи. У кожного виду хід має певну форму. Ходи бувають прості і складні. Прості складаються із одного каналу, який прогризається самкою і називається маточним ходом. Вони бувають поздовжні і поперечні. Складні ходи мають декілька каналів і поділяються на зіркові з нахилом до поздовжнього і поперечного напрямку, променеві і східчасті (мал.2).

Літ жуків починається весною і триває до середини літа.

Короїди в період розмноження створюють сім'ю. Лубоїди і заболонники (моногамну) сім'ю, яка складається із самки і самця, а короїди (полігамну) сім'ю, яка складається із одного самця і декількох самок.

У моногамних короїдів самка прогризає на дереві вхідний канал, який розширює у шлюбну камеру, сюди до неї приходить самець. Після парування самка прогризає маточний хід і обабіч ходу відкладає яйця у дрібні заглиблення - яйцеві камери, в кожну з яких відкладає одне яйце, покриваючи їх буровим борошном. Личинки, що вилуплюються з яєць проточують личинкові ходи. Вони поступово розширюються по мірі росту личинок і закінчуються лялечковими колисочками, в яких заляльковуються личинки перетворюючись в дорослих жуків, які прогризають круглі льотні отвори і вилітають для додаткового живлення або на зимівлю.

У полігамних короїдів вхідний канал прогризає самець. Під корою він будує неправильної форми порожнину - шлюбну камеру, в яку послідовно проникають самки. Після парування кожна самка починає прогризати свій маточний хід і відкладати яйця. Маточні ходи відходять від шлюбної камери в різних напрямках.

Літ і відкладання яєць у короїдів триває близько місяця, фаза яйця -10-14 днів, фаза личинки - 15-20 днів, лялечки - 10-14 днів. Весь життєвий цикл завершується за 1,5-2 місяці, потім наступає період додаткового живлення, яке необхідне для повного розвитку статевої системи.

Молоді жуки короїдів додатково живляться здебільшого під корою ослаблених дерев, а деякі види - на тонких гілочках і навіть у серцевині пагонів. Ходи, які вигризають короїди під корою при додатковому живленні, безформні і називають їх мінованими.

Жуки деяких видів після відкладання яєць знову живляться (відновлювальне живлення), а потім повторно відкладають яйця, що дає початок так званому сестринському поколінню.



Малий сосновий лубоїд, або малий лісовий садівник

(Blastophagus тіпоr)

Жук 3,5...4,0 мм завдовжки, смоляно-чорний з червоно-бурими надкрилами, на яких між борозенками розміщено по одному поздовжньому ряду дрібних горбочків. Тіло блискуче і вкрите рідкими волосками. Маточний хід поперечний і нагадує фігурну дужку. Личинкові ходи відносно короткі, закінчуються лялечковою колисочкою в деревині на глибині 5... 10мм.

Малий сосновий лубоїд поширений у хвойних лісах. Має однорічну генерацію. На Поліссі України жуки, літають у другій половині квітня, в північних та гірських лісах — у травні. В кінці червня, а на півночі в липні з лялечок з'являються молоді жуки, які через кілька днів вилітають і починають додатково живитися, вгризаючись у серцевину пагонів, де й живляться до пізньої осені. Пошкоджені жуками пагони обламуються вітром, крони дерев стають ніби підстрижені, через що його й звуть садівником або стригуном.

Малий сосновий лубоїд заселяє ослаблені та повалені дерева сосни, рідше модрини, ялини та кедра. Поселяється у верхній частині стовбурів під тонкою корою, на вершинах дерев та товстих гілках. Зимують жуки в серцевині пагонів, обламаних вітром, та в підстилці біля кореневих шийок сосен.

Заходи боротьби. Вирубування свіжозаселених дерев, обкоровування деревини хвойних порід, збирання і спалювання на землі опалих пагонів.



























31.Poдина вусачі (Сerambycidae)

На земній кулі назаховується близько 17 тис. видів вусачів, в нас 1500 видів. Вусачі живляться рослинам і причому велика частина їх живе за рахунок дерев і чагарників.

Розміри жуків ко иваються від 2 -60 мм. Тіло продовгувате, час о вкрите волосками. Жуки мають довгі і вусики, які у деяких представник в цієї родини довші тіла в декілька разів , Всім вусачам ластива здатність закидати вусики за спину, тобто загинати їх назад чого не можуть робити інші жуки. Більшість вусачів здатні видавати скрипучий звук при терті середньогрудей із лередньогрудьми.

Личинки вусачів мають невеликі, але добре пристосовані для гризіння деревини щелепи. З їх допомогою вони пророблюють в ній довгі і широкі ходи. Дорослі личинки циліндричні, білуваті або жовтуваті, м'ясисті, безногі або мають недорозвинені грудні ноги. Передньогруди ширші, ніж останні членики тіла. Голова темно-коричнева, хітинізована, велика, видовжена. Черевні сегменти мають мозолевидті виступи - за їх допомогою личинка пересувається в ходах, які вона робить у деревині.

Літ жуків проходить в різний час і дуже розтягнутий, так як умови розвитку їх у дереві дуже змінюються і залежать від його стану, віку, а також складу окремих тканин, які ідуть на живлення личинок. Ряд видів літає рано весною, більшість в червні - липні, у деяких вусачів літ затягується до кінця серпня.

Самки відкладають білі продовгувато-овальні яйця в тріщини або щілини кори і деревини або в заглибини, які вигризають в корі (насічки). Розвиток яйця триває 10-20 днів. Вилуплені із яєць личинки починають гризти в лубі ходи.

Ходи більшості личинок забиті буровою мукою перемішаною із екскрементами

Личинка зимує 1-2 рази і весною заляльковується. Тривалість її розвитку може змінюватися в залежності від стану деревини і умов живлення. Перед заляльковуванням личинка майже завжди будує колисочку, тобто розширює кінець ходу. Розвиток лялечки триває 10-20 днів. Генерація у багатьох видів однорічна, у інших триває 2-3 роки.

Після вильоту молоді жуки багатьох видів проходять дадаткове живлення соковитим лубом молодих пагонів в кронах (чорні вусачі), вигризають тканини листя (осикові скрипуні ) або живляться пилком квіток (переважна більшість видів).

Вусачі значно погіршують технічні властивості деревини, проточуючи ходи, вони сильно знижують її copтність.

Чорний сосновий вусач (Monochamus galloprovincialis)

Жуки 1,1...2,8 см завдовжки, чорні з бронзовим або сірувато-бронзовим відтінком. Надкрила вкриті дрібними світлими волосинками (у вигляді плям і цяточок). Передньогруди з гострим зубцем і поздовжньою рудою смужкою по боках. Вусики у самця вдвоє довші, а у самки трохи довші порівняно з тілом.

Личинка довжиною до 4 см, білувата, безнога, головна капсула довгаста. Мозолі на тергітах черевця мають по два концентричних ряди дрібних горбочків у вигляді еліпса. Анальний отвір трипроменевий з коротким поздовжнім променем. Дихальця дрібні, такого самого кольору, як і тіло.

Чорний сосновий вусач дуже поширений у соснових лісах. Жуки літають, починаючи з червня, протягом літа. Під час додаткового живлення жуки вигризають лунками кору на двох- і трьохрічних пагонах, які здебільшого згодом обламуються вітром. Для відкладання яєць самки вигризають у корі невеликі поперечні щілини. Через пів¬тора — два тижні з яєць вилуплюються личинки, які спочатку вигризають ходи в лубі, пізніше наполовину заглиблюють їх у заболонь. Наприкінці літа (серпень) личинки розширюють ходи під корою у вигляді невеликих площинок, потім заглиблюють їх повністю в деревину. Через отвори в корі вони викидають назовні порохню, яка нагадує довгасту тирсу. Ходи глибокі (10...20 см). Личинка зимує в деревині. Для заляльковування вона вигризає поблизу поверхні стовбура лялечкову колисочку. Через півтора — два тижні з'являються молоді жуки, що вигризають у деревині та корі круглі льотні отвори діаметром 0,5...0,8 см, через які вони вилітають. Генерація в лісостепових та поліських районах однорічна, в північних областях — дворічна.

Чорний сосновий вусач розмножується у вогнищах кореневої губки і хвоєгризучих шкідників, на згарищах, сосняках, які сильно ослаблені засухою або підкоровим сосновим клопом, в місцях лісозаготівель та на складах деревини.

Завдає дуже великої технічної шкоди, проточуючи ходи в деревині. Крім сосни, пошкоджує кедр, а в мішаних насадженнях інші хвойні породи. Шкідник заселяє стовбур, вершини і гілки дерев.

Заходи боротьби. Своєчасне проведення санітарних рубань, обкоровування заготовленої деревини, вирубування свіжо заселених



32. Родина златки ( Buprestidae)

Златки - жуки рідної величини від 3-80 мм. Тіло куків плескувата, продовгувате, звужена до кінця, з металічним блиском і яскраво забарвленими твердими надкрилами. Голова маленька, ноги короткі, вусики пильчасті. Форма тіла і добре розвинені задні крила сприяють швидким польотам златок і їх поширенню по території.

Жуки світло- і теплолюбні. Вони інтенсивно літають у теплі сонячні дні (червні-липні), спарюються і відкладають яйця тільки при яскравому сонячному світлі, зустрічаються переважно на ліссзих узліссях, на штабелях дров і інших добре прогрітих місцях.

Самки відкладають яйця в тріщини і щілини кори різних деревних порід, переважно з південної сторони стовбурів.

Личинки златок продовгуваті, безногі, білі або жовтувато-білі, мають дуже розширені передньогруди.

Личинки прогризають плоскі, сильно звивисті, поступово розширені ходи, щільно заповнюючи їх будовою мукою в корі, лубу або деревині.

Личинки зимують 1-2 рази і весною заляльковуються в лялечкових колисочках в корі або заболоні ча незначній глибині, із лялечок через 2-3 тижні виходять молоді жуки, вони прогризають льотний отвір у формі еліпса. Після вильоту молоді жуки багатьох видів проходять додаткове живлення на квітках і листках, генерація у златок 1 -2-річна.

Для свого розмноження златки вибирають зріджені, добре прогріті насадження - узлісся, полехахисні смуги посадки без бокового затінення, другого ярусу і підліску.

Синя соснова златкаа(Phaenops суапеа)

Жук до 1,2 см завдовжки, має досить плескувате тіло, знизу блискуче зелене, а зверху тeмно-синє або фіслетово-синє. Личинка довжиною до 2,5 см, жовтувато-біла, з розширеними плескуватими передньогрудьми. Синя златка дуже поширена в хвойних лісах повсюдно. На Україні вона має однорічну генерацію.

Жуки літають в червні — липні вдень, особливо в сонячну погоду. Самка відкладає яйця у тріщини кори нижньої і середньої частин стовбурів з товстою та перехідною корою. Через 3-5 днів вилуплюються личинки, вони прогризають під корою звивисті ходи, які майже не зачіпають заболоні. Личинки зимують в ходах. Навесні вони продовжують живитися і у верхньому шарі деревини роблять лялечкові колисочки. В кінці травня - червні личинки заляльковуються, фаза лялечки триває 10-15 днів, під товстою корою лялечкові колисочки містяться здебільшого в корі. Отвори для вильоту жуків мають форму двоопуклої лінзи.

Синя соснова златка заселяє ослаблені або звалені дерева сосни різного віку. Може заселяти навіть не дуже ослаблені дерева із зрідженою кроною і жовтіючими кінчиками хвоїнок у віці 20-80 років. Особливо інтенсивно жуки розмножуються у вогнищах кореневої губки і після пожежі, соснових культурах після двохрічної весняної засухи. Заселення починається з південної сторони дерева від висоти 1-1,5 м і охоплює всю середню частину стовбура до початку крони.

Крім сосни ця златка заселяє особливо в мішаних з сосною насадженнях, також модрину, ялину та кедр.

Заходи боротьби. Дотримуватись правил санітарного мінімуму в лісах, вирубувати ослаблені і свіжозаселені дерева, проводити обкоровування хвойної деревини, на початку льоту жуків. Створювати мішані насадження.

Чотирицяткова златка (Antltaxia quadripunctata)

Жук від 4 до 8 мм завдовжки, чорно - бронзового кольору, з чотирма помітними ямками. Личинка довжиною до 1,8 см, білувата, передньогруди розширені і плескуваті. Чотирицяткова златка поширена в хвойних лісах повсюдно.

Златка має дворічну генерацію, а в Лісостепу можлива однорічна. Жуки літають з травня до липня. Спочатку вони додатково живляться на різних квітах (зокрема на жовтих квітах кульбаби та інших складноцвітих), а потім відкладають яйця в тріщини кори, переважно, у верхній та середній частині стовбурів та на гілках. Личинки точать здебільшого поперечні ходи, які глибоко карбуються на заболоні і заповнені порохнею. Заляльковуються в лялечкових колисочках, які вигризають у верхньому шарі деревини.

Златка заселяє ослаблені дерева, а також лісоматеріали. Найчастіше оселяється на ялині та сосні, зустрічається на модрині та інших хвойних породах.

Заходи боротьби. Такі ж як і проти інших златок.









































33. Ряд перетинчастокрклі (Hymenoptera Родина рогохвости (Siricidae)

Рогохвости мають довге циліндричне тіло, ззаду загострене. По зовнішньому вигляду ці перетинчасокрилі комахи нагадують пильщиків, але відрізняються від них насамперед більшою величиною, самки 4,5 см завдовжки, самці значно менші. Самка на кінці черевця має довгий голкодібний яйцеклад "бурав", за допомогою якого вона просвердлює шар кори і деревини на глибину до 20 мм. В кожний прокол самка відкладає до 4 яєць, а загальна її плодючість становить 200-215 яєць. Тичинки білуваті, циліндричні, злегка S-подібно зігнуті, з трьома парами грудних ніг і з гострим конусоподібним відростком або шипиком на задньому кінці черевця. Личинки проточують в деревині круглі в поперечному розрізі ходи, туго забиті пиловидною буровою мукою. Личинки заляльковуються в кінці ходу переважно на глибині 1-2 см. Дорослий рогохвіст прогризає правильний круглий льотний отвір і виходить назовні. Літають рогохвости з червня до вересня. Генерація 1-2-річна. Додаткового живлення не проходять. Всі рогохвости наносять технічну шкоду. Заселяють ослаблені та шалені дерева, багато видів дуже активні і можугь нападати на здорові дерева, вибираючи стовбури з механічними пошкодженнями.

Великий хвойний рогохвіст (Sirex gigas)

Доросла комаха до 4 см завдовжки. Самка чорна, черевце жовте з широким чорним пояском, самець менший, чорний, з рудим черевцем, основа і верхівка його темного забарвлення. Вусики та ноги у самки та самця жовті і тільки задні ноги у самця темні. Личинка довжиною до 4 см, біла, має три пари дрібних ніг, на кінці черевця є хітиновий шип. Великий рогохвіст поширений у хвойних лісах України. У соснових лісах зустрічається рідко. Генерація дворічна, проте в сухій деревині може затягуватись ще на один — два роки. Літають рогохвости з другої половини червня до початку вересня. За допомогою довгого яйцекладу самка просвердлює кору та деревину і відкладає кілька сот яєць в глиб стовбура на 1,0...1,5 см по декілька штук з одне місце. Личинки проточують свої ходи тільки в деревині, вони ніколи не бувають під корою. Ходи завжди круглі, дуже щільно забиті дрібною порохнею однакового з деревиною кольору, глибиною 8.. 10 см, напрямлені здебільшого вздовж стовбура в заболоні та верхньому шарі ядра, поступово розширюються і дося-гають діаметра 6 мм. Частина з них заглиблюється в стовбур до 17 см. Перед заляльковуванням личинки направляють ходи до поверхні-стовбура і роблять лялечкові камери під корою (1...2 см). Дорослий рогохвіст після виходу з лялечки вигризає круглий отвір діаметром 4...8 мм для вилітання. Шкідник заселяє ослаблені та звалені дерева ялини, ялиці та інших хвойних порід і є небезпечним технічним шкідником деревини. Заходи боротьби. Вирубування ослаблених дерев, вивезення заготовленої деревини далеко за межі лісу до виходу або до початку льоту дорослих комах, обкоровування деревини. Створення мішаних насаджень з густим підліском.

Малий, або синій, рогохвіст (Paururus juvencus) Самка до 3 см завдовжки, темно-синя, черевце з фіолетовим відтінком, ноги і основа вусиків червоно-жовті. Самець менший, черевце у нього червонувате з темними двома чорними сегментами. Личинка довжиною до 3,2 см, як і у попереднього виду. Малий рогохвіст поширений у хвойних лісах. Має однорічну генерацію, а в північних областях — дворічну. Дорослі комахи літають з липня до початку вересня. Яйця відкладають, як і попередній вид, до 300...400 штук. Ходи личинок теж схожі на ходи личинок великого рогохвоста і закінчуються біля поверхні стовбура лялечковими камерами. Отвори для вильоту круглі, діаметром 3...6 мм. малий рогохвіст заселяє ослаблені та звалені дерева, іноді навіть малоослаблені, переважно сосни, а в горах — ялини. Може пошкоджувати й інші хвойні породи. Він - небезпечний технічний шкідник деревини, завдає також певної фізіологічної шкоди. Заходи боротьби. Такі ж, як і проти рогохвоста хвойного великого.



34. Червиця в'їдлива (древесниця) (Zeuzera pyrina )

Великий метелик, білий з численними дрібними плямами сталево-синього кольору між жилками, а по краях крил — на кінцях жилок. На спині є такого самого кольору 3 пари круглих плям, а зверху на черевці — поперечні смуги. Самка з розмахом крил до 7 см, самець — до 5 см. У самця вусики від основи до половини пір'ясті, що відрізняє його від самки, у якої вони ниткоподібні.

Яйця овальної форми, довжиною трохи більше 1 мм, жовті.

Гусениця довжиною до 6 см, гола, жовтувато-біла з чорною або чорно-бурою блискучою головою та невеликими чорними бородавочками на тілі.

Лялечка довжиною до 4 см, жовтувато-бура, з поперечними рядами зубчиків на тергітах черевця, на лобі з одним загостреним зубцем.

Червиця в'їдлива поширена в листяних лісах, особливо ясеневих в степовій зоні.

Генерація дворічна. Метелики малорухливі, відкладають яйця з другої половини червня до середини серпня поодинці на пагони, бруньки, в пазухах листків і на їх черешки. Одна самиця відкладає в середньому трохи більше 1000 яєць. Фаза яйця триває близько двох тижнів.Після виходу з яйця гусениця найчастіше пошкоджує на ясені спочатку черешок листка, а потім пагін, проточуючи всередині його хід (на інших породах черешки листків не пошкоджує). Згодом вола переповзає на товщі гілочки і стовбур і прогризає в них нові ходи, очищаючи їх від екскрементів, які висипаються через отвір у корі. В поперечному розрізі ходи круглі. Гусениця зимує двічі. Останній хід проточує в стовбурі. Влітку (в кінці травня - червні) вона заляльковується у верхній його частині, без кокона, відгороджуючи лялечкову колисочку від нижньої частини ходу перегородкою. Фаза лялечки триває близько двох тижнів. Перед вильотом метелика лялечка руйнує зубцем перегородку, пересувається по ходу до отвору в корі і частково висовується з нього. Метелик вилітає, а шкіра л-лечки ще деякий час залишається в отворі.

Пошкоджені червицею дерева легко пізнати по всиханню верхніх половинок листків у серпні —- вересні (на ясені), па червоточині тa бурих екскрементах круглої форми, що висипаються з ходів у стовбурі. Під корою таких дерев можна бачити чималі площинки, а іноді і поперечні ходи біля отворів для вильоту, вигризені у верхньому шарі заболоні.

Червиця заселяє в першу чергу ослаблені ясенозі насадження в плакорних умовах степової зони, а також яблуню та грушу в садах.

Пошкоджує також в'язові, рідше клен, дуб та інші листяні породи. При невеликій щільності заселення на деревах у перші роки всихають тільки окремі гілки, зменшується приріст, а при сильній — спочатку всихають вершини, а згодом відмирає все дерево. Стовбури таких дерев настільки сточені ходами гусениць, що придатні лише на дрова. На Україні червиця призвела до загибелі ясенових насаджень у степу на значних площах. Найбільше потерпіли порослеві лісостани другої та наступних генерацій. У полезахисних смугах, де кращі умови зволоження грунту, ясен менше терпить від шкідника. Мало пошкоджуються ним ясеневі насадження у заплавах річок та на зрошуваних землях.

Причиною масового заселення ясенових насаджень у степових районах є нестійкість цієї породи в таких умовах, де він на гранспірацію витрачає набагато більше, води, ніж дуб та інші породи. Ного коренева система розміщена в поверхневому шарі грунту, який кожного літа дуже пересихає. Крім того, він має ажурну крону і тому пропускає багато світла під покрив, що спричинює задернілість грунту. Через це дерева ясена терплять від нестачі вологи, що зумовлює їх ослаблення. У лісостеповій зоні насадження, в складі яких є до 20...25 % ясена звичайного, досить стійкі проти шкідників. Чисті ясенові лісостани або культури, у складі яких більше 40 % ясена, теж пошкоджуються червицею, лубоїдами і всихають. Ясен зелений трохи стійкіший у степовій зоні, ніж звичайний, але теж не досить пристосований до посуогливих умов її лісостеповій зоні в складі насаджень ясена повинно бути до 20%. Найбільш стійкі проти червиці за таких умов дубові насадження з домішкою клена польового та гледичії з підліском із скумпії, клена татарського, жимолості, бірючини тощо. Дуб більш стійкий проти шкідників у степових умовах, 5о має глибоку сореневу систему, густу-крону і менше витрачає води на транспірацію.

Заходи боротьби. Дуже пошкоджені дерева слід призначати до санітарних рубань, а дуже зріджені насадження — вирубувати су¬цільно. Санітарні рубання важливо проводити з той період, коли молоді гусениці шкодять у пагонах, бо дорослі в стовбурах можуть закінчити розвиток і на зрубаних деревах. Червиця може бути завезена з садивним матеріалом, тому слід дотримуватись правил внутрішнього карантину.

В плодових садах проти червиці в'їдливої можна застосовувати хімічний метод боротьби.



35. До цієї групи шкідників належать види, що поселяються на відмерлій дере¬вині після окорування, а також ті, які пошкоджують деревину в будівлях, на складах, меблі та інші вироби з деревини. Вони одержали свою назву завдяки технічній шкоді, яку вони завдають у вигляді "червоточин". Останні можуть бути поверхневими (до 3 мм), неглибокими (до 15 мм) та глибокими (більше 15 мм). Неглибока і глибока червоточини порушують цілісність деревини і при великій кількості ходів різко зменшують її механічно-технічні властивості. Часто сортність лісоматеріалів зменшується через гриби симбіотичні з комахами. До складу групи входять жуки із родини вусачів, точильників (шашелів), деревогризів та ін. Головна їх біологічна особливість полягає в тому, що майже всі стадії їх розвитку відбуваються всередині деревини. Дорослі комахи вилітають із неї тільки для спарювання та відкладання яєць. Іноді це трапляється в ходах у дере¬вині, де їх покоління змінюють одне одного на протязі багатьох років. Друга їх особливість — спроможність розвиватись у відносно сухій і стабільно-вологій де¬ревині (до 10—12%). Третьою особливістю є відносно низька плодовитість імаго, та невеликий радіус розльоту.

Пошкодження виявляється за наявності льотних отворів, з яких сиплеться по-рохня, коли постукати по пошкоджених місцях або за характерними звуками, подібними на тікання годинника. Під час вильоту навесні деякі жуки можуть скопи чуватися на віконних рамах.



36. Чорний (сірий) домовий вусач (Hylotrupes bajulus L.)

В Україні поширений повсюдно.

Жук плескатий, завдовжки до 20 мм. Вусики не довші половини тіла, яке пок¬рите сірим пушком. Передньоспинка кругла з 2-ма блискучими горбочками. У са¬миці на кінці тіла помітний невеликий яйцеклад. Личинка завдовжки до 2,5 см з 3-ма парами дрібних ніг, білувата, з буро-жовтою головою, на якій по боках по вертикалі розміщені по три чорних вічка. Жуки літають протягом літа. Самка відкладає яйця в тріщини деревини. Личинки вигризають в деревині уздовж во¬локон звивисті овальні ходи завширшки до 7—8 мм, які щільно заповнені білою порохнею. Розвиток вусача триває від трьох до чотирьох років. Заляльковуються личинки в кінці ходів. Жук прогризає для вильоту отвір діаметром до 8 мм. Дуже пошкоджує заболонну частину деревини хвойних порід дерев, які зростали на родючих ґрунтах. Псує в будівлях неоштукатурену деревину, дерев'яні мости, те- леграфні стовпи до 2—3 метрів над поверхнею землі, деревину на складах.

Не обкорені лісоматеріали різних порід на складах, деревину в будівлях, якщо на ній залишилась частково не знята кора, Жуки зверху фіолетово-металевого кольору, а знизу рудувато-бурі. Генерація 1—2-річна.

Заходи захисту деревини від технічних шкідників. Заходи проводять безпосе¬редньо для захисту деревини від шкідників, а також знищення їх у деревині. Щоб запобігти заселенню деревини шкідниками на складах, потрібно тримати їх тери¬торію в чистоті. Відходи деревини, неліквідну деревину слід обов'язково видаля¬ти зі складу. Лісоматеріали осінньо-зимової заготівлі необхідно обробляти в кінці квітня, використовуючи для цього піретроїдні препарати з нормою витрати робо¬чого складу 5 л на їм3 0,1—0,5 % (за діючою речовиною). Під час будівництва стіни будівель слід оштукатурити з обох боків.

Коротковусий вусач

Жук до 1,2-2,2 см завдовжки, чорний, з короткими вусиками. Передньоспинка майже куляста, надкрила з двома поздовжнімиребрами.

Личинка довжиною до 3,5 см, жовтувато-біла, з трьома парами ніг. Поширений у соснових лісах повсюдно. Зустрічається також у насадженнях інших хвойних порід. Генерація від 2 до 4 років.

Жуки літають увечері з червня до серпня на лісосіках або в насадженнях, пошкоджених лісовими пожежами. Самка відкладає на коріння та кореневі «лапи» близько 150 яєць. Личинки проточують спочатку в корі, а потім під корою коренів ходи, які згодом заглиблюють у деревину. Всі ходи в коренях направлені до кореневої шийки дерева, а іноді вони проникають навіть у нижню частину стов¬бура (0,2...0,7 м від землі). Там, де закінчується хід, личинки заляльковуються поблизу поверхні стовбура, ходи забиті порохнею, в поперечному розрізі овальні. Отвори для вильоту жуків до 7 мм у діаметрі, майже круглі або у вигляді неправильного овала.

Коротковусий вусач заселяє переважно коріння соснових пеньків на зрубах, а також дерев, пошкоджених пожежами, або ослаблених з інших причин.

Заходи боротьби. Своєчасно вирубувати ослаблені дерева, спалювати порубочні рештки на пеньках зрубаних дерев. Заготовлену весною і літом деревину своєчвасно обкоровувати.



37. Меблевий точильник (шашіль) (Anobium реnctatum)

Заселяє кімнатні дерев'яні меблі, рами картин тощо. Жуки завдовжки до 3— 4 мм. На надкрилах 10 рядів крапкових борозенок. Передньоспинка з бугорками. Літають імаго в травні-червні (в приміщеннях можна побачити на віконних рамах). Самки відкладають яйця в щілини і старі льотні отвори з нижньої частини меблевої поверхні. Личинки вигризають безсистемні поздовжні ходи переважно в частині весняного прирісного кільця хвойних порід. Молоді жуки вигризають для вильоту круглі отвори діаметром до 2 мм. Генерація 1—3 роки.

Домовий точильник (шашіль)(A. pertinax L.)

Жук більший за меблевий шашіль, завдовжки до 5 мм, червоно-бурого кольору. Небезпечний шкідник деревини в будівлях. Найчастіше заселяє торцеві частини кровель, брусів, стін, балок, що періодично зволожуються. В першу чергу заселяє і пошкоджує заболонну частину деревини. Літає в травні-червні. Самки відкладають яйця в тріщини деревини, в старі вильотні отвори в корі. Личинки проточу¬ють поздовжні ходи, заповнюючи їх бурою порохнею. Заляльковуються біля по¬верхні деревини в спеціально вигризеній лялечковій колисочці. Молоді жуки для вильоту прогризають округлі отвори діаметром до 3 мм. Генерація, в залежності від сухості деревини, від двох до трьох років.



38. Всі ентомофаги діляться на хижих та паразитичних. Хижі зразу вбивають свою жертву і вживають її цілком або частками. Паразитичні види живуть за ра¬хунок інших комах (живителів) протягом тривалого часу, бо пов'язані з ними своїми життєвими циклами іноді до кількох місяців. При цьому паразити здебільшого живляться жировим тілом або гемолімфою живителя, не пошкоджу¬ючи нервової системи та інших його важливих внутрішніх органів. Тільки в са¬мий останній момент розвитку паразита живитель гине. Відношення між ними одержали назву господар-паразит.

За ступенем спеціалізації ентомофаги поділяють на монофагів, олігофагів та поліфагіє. Монофаги живляться за рахунок одного виду живителя (або близьких видів одного роду). Олігофаги паразитують на кількох видах і родах однієї роди¬ни. Поліфаги можуть живитися комахами, що належать до різних родин. Серед паразитичних видів є:

- яйцеїди, які відкладають свої яйця в яйця комахи-живителя, де їх личинки живляться і заляльковуються;

- їздці, або наїзники, які паразитують на личинках і лялечках.

Хижі комахи. Широкою відомістю користуються хижі жуки красотіли із роди¬ни жужелиць (Carabidae). В лісах України живуть красотіли: великий (Calosoma sycophanta L.), малий (С. inguisitor L.), кримська жужелиця та ін. Вони поїдають , гусениць та лялечок багатьох лускокрилих

Корисні, в лісах також кокцинеліди (Coccinellidae), або "божі корівки", сонечка. їх надкрила яскраво зафарбовані, з чорними крапками (плямами). Кількість тжм на надкрилах — один із діагностичних ознак. Так, відрізняються двадцяпгик- -рапкове, п'ятпикрапкове, двокрапкове сонечка, соснове сонечко (Harmonia guadripunctata Pont.) та ін. Яйця самки відкладають купка-ми (5—20 штук), прикріплюючи їх до листків. Личинки живляться тією ж їжею, І що і дорослі комахи. Вони дуже ненаситні, живляться попелицями, щитівками^ тощо. Зимують дорослі жуки в підстилці, дуплах.

Значну кількість стовбурових шкідників знищують хижі жуки з родини пістряків (Cleridae), карапузиків (Histeridae), плоскотілок (Cucujidae), короткона-дкрилів (Staphylinidae). Серед них виділяється мурахожук (Thanasimus formicarius v L.) із родини пістряків. Жук і личинки живуть під корою в ходах короїдів, яких і винищують. Жук своїм забарвленням нагадує мурашку Серед сітчастокрилих найбільш поширена золотоочка звичайна (Chrisopa carnea Steph.). Відкладає яйця групами, але кожне яйце на довгій тонкій ніжці. Комахи з ніжним зеленуватим тілом, переливчастим двокольром пар однаково розвинутих крил. Очі виблискують золотом. Живляться попелицями, щитівками, кліщами, яйцями різних комах. Цінними лісовими хижаками є верблюдки . Найбільш поширена верблюдка тонковуса (Rhaphidia ophiopsis Schum.). Зимують личинки в основі стовбурів дерев між шарами відмерлої кори. Для живлення заповзають в ходи короїдів, під луски кори, де живляться яйцями підкорового клопа та ін.

Першість серед ентомофагів з родини перетинчастокрилих належать мураш-кам. Є багато видів мурашок, серед яких зустрічаються корисні і шкідливі. , Найбільш ефективні на Поліссі та в Лісостепу України руда лісова мурашка (Formica rufa L.), та мала, або голоспинна мурашка (F. polictema Forst.) . В Карпатах поширена волохата мурашка (F. lugubris Zett.). Всі пере¬раховані мурашки придатні для переселення. Мурахи — суспільні комахи. У мурашниках є багаточисельні ходи і камери, які йдуть в глибину до 2 м і створюють підземну частину гнізда. У кожного виду рудих мурашок свої особливості побудови гнізда.



39. Хвороба це складний патологічний процес, який виникає під впливом умов навколишнього середовища і проявляється в порушенні фізіологічних функцій і анатомоморфологічних змін уражених органів або й всієї рослини. Призводить до відмирання окремих частин, ослаблення, зменшення продуктивності або й загибелі рослини. Причинами виникнення хвороб є умови навколишнього середовища і живі мікроорганізми. Хвороби поділяються на інфекційні і неінфекційні. Неінфекційні виникають без участі фітопатогенних організмів, а під впливом несприятливих умов навколишнього середовища. Вони не заразні, не передаються. Причини: недостатня або надмірна зволоженість, недостатня або надмірна к-ть макро і мікроелем в грунті, високі та низькі температури, пошкодження птахами, комахами або тваринами, газом і димом.

Інфекційні хвороби викликаються живими мікроорганізмами, вони є заразними. Передаються за допомогою вітру, людини, тварин і т.д.



40. Розвиток інфекційного захворювання порівняно складний процес взаємодії рослини і збудника хвороби в умовах зовнішнього середовища. Хвороба може виникати при наявності 3 основних факторів: патогенна організму(збудника хвороби) рослини господаря, зовнішнього середовища яке сприяє розвитку хвороби.

Розвиток хвороби – довгий патологічни прцес. Етапи: зараження-початкова фаза при якому збудник хвороби перебуває в стійкому паразитичному контакті з рослиною. Інкубаційний період який охоплює ряд процесів між зараженням і появою перших ознак хвороби. Хвороба – х-ця відповідною реакцією рослини і проявом перших чітких симптомів на тому чи іншому органі рослини і приводить до його загибелі або ОДУЖАННЯ.

















41. До фізіологічих належать порушення водного балансу, вуглеводневого і білкового балансу. У заражених рослин порушується транспірація, фотосинтез, змінюється енергія дихання. При інфекційних хворобах рослин різко порушуються хімічний стан клітин, змінюється кислотність клітинного соку і сисна сила клітин, проходить нагромадження в рослинах пігментів і отруйних продуктів обміну речовин, порушується баланс ростових речовин. Як результат цих порушень може бути різні відхилення від норми росту і розвитку рослин. Загальне зниження їх продуктивності, відмирання окремих органів, або й всієї рослини. До анатомоморфологічних змін належать явища гіпертрофії, гіперплазії, некрозу і мацерації. Гіпертрофія виникає в рослин під дією розширення клітин за рахунок бактерій, гіперплазія виникає в живих клітинах за рахунок їх інтенсивного поділу під дією бактерій. В обох випадках утвор. Пухлини. Некроз – ураження і швидке відмирання кори камбію і зовнішніх шарів деревини під дією грибів з класу сумчастих і незавершених. Всі некрози приводять до повного засихання деревних порід. Мацерація – руйнування тканин рослин під дією грибів, бактерій з утворенням гнилей. Гнилі плодів та насіння, (кореневі і стовбурні гнилі).

42. Майже на всіх деревних породах зустрічається те чи інше захворювання. Всі хвороби об’єднують у 8 груп: Деформація – відбувається зміна нормальної форми органів під дією збудників: грибів, вірусів, бактерій. Деформовані органи мають форму мішко видних утворень, форму серпа. Сосновий вертун. Іржа – викликається іржастими грибами з класу базидіальних. Проявляється в тому що на листках і хвої утвор жовтооранжеві подушечки, які представляють собою споро ношення гриба. Дрібні грибні нальти(на листках клена і дуба) на поверхні листків утвор білий наліт(борошниста роса дуба). Тверде переродження, муміфікація жолудів дуба, насіння берези. Пери цьому типі хвороби уражені плоди та насіння зберігають свою форму а ле їх тканини пронизуються грибницею і видозмінюються. Некрози. Ненормальні виділення(смолотечі…). Гнилі зм’якшення і розпадання окремих ділянок або органів рослин під дією збудників. Ракові пухлини – утворення на гілках і стовбурах ран або пухлин які викликаються збудниками.

43. Найбільшу небезпеку для лісів становить масове поширення спор грибів яке може охоплювати великі території при інтенсивному зараженні, такі явища наз, грибними епіфітотіями. Для виникнення їх необхідне скупчення на одній території великої к-ті нестійких форм чи видів дерев. Наявність агресивного збудника, відповідні умови навколишнього середовища. У виникненні епіфітотій крім природних умов велику роль відіграє господарська діяльність людини, внаслідок порушення правил в експлуатації чи доглядів за лісом невідповідного створення лісових культур та невдалої агротехніки їх вирощування. Епіфітотії кореневої губки виникають в чистих соснових культурах які створюються на староорних землях, цитоспороз тополі виникає на бідних та сухих грунтах.

44. Імунітет – висока ступінь стійкості рослин до хвороб. А низька наз, схильністю до хвороби. Розрізняють два види. Природній та набутий. Природній передається по спадковості, яке насіння такі й сіянці. Штучний – властивість рослин набувати стійкість внаслідок уже перенесеної хвороби, а також під впливом догляду, обробкою хімікатами і тд. І т.п…..

45. Гриби належать до нищих безхлорофільних організмів, нездатних самостійно синтезувати органічні речовини свого тіла. Їх відносять до окремого царства живої природи і нараховують більше 100тис видів. Гриби дуже різноманітні по розмірах формі, будові,значеннб в природі і житті людини. Крім їстівних і отруйних виділяють великих трутовиків які ростуть на стовбурах дерев, і мікроскопічні гриби, які псують продукти і викликають хвороби рослин і тварин. Вегетативне тіло гриба скл, з гіфів або ниток, розростаючись і сплітаючись між собою утв. грибницю або міцелій. В залежності від будови міцелію гриби поділяються на вищі і нищі. Нищим грибам властивий одноклітинний міцелій. Вищим – багатоклітинний. Клітина гриба складається оболонка, цитоплазма, ядро, вакуоля, рибосома. Немає пластид Виділяють такі видозміни: плівка(борошниста роса дуба) шнури – утворюються паралельно розміщеними гіфами(домові гриби) Ризоморфи – це також шнуровидне сплетіння гіфів, але нагадує тонке коріння деревних порід(опеньок). Склереції – щільні тверді сплетіння гіфів грибниці зазвичай темного кольору(муміфікація).

46. гриби розмножуються вегетативним(частинками міцелію), і репродуктивним – спорами. Виділяють безстатевий і статевий. Безстатеве – відбувається в грибів за допомогою спор які утвор без запліднення. Це розмноження виникає у грибів декілька разів за вегетаційний період. І через це рослини можуть повторно заражатись на значні території. При безстатевому утворюються зооспори спорангієспори і конідії. Зооспори рухливі спори, які мають джгутики і властиві видам які живуть у водному середовищі, спорангієспори - нерухливі спори, які знаходяться у куле видних вмістилищах спорангіях. Конідії спори які утворюються на кінцях розгалужених гіфів в спец вмістилищах – конідієносцях. Статевий спосіб – злиття чоловічих і жіночих статевих гамет. В нищих грибів відбувається ізогамія коли зливаються дві однакові за формою але різні за статевим відношенням. При гетерогамії зливаються різні за розміром рухливі статеві клітини. Оогамія – злиття двох різних за розміром і формою статевих клітин.

47

48.Бактерії –це нищі живі одноклітинні безхлорофільні організми які мають ультра мікроскопічну будову. За формою бактерії є круглі паличко видні звивисті (вібріони та спірили). Рух бактерії відбувається за допомогою джгутиків або війок, для свого живлення бактерії використовують готові органічні речовини. Розмноження шляхом простого поділу у сприятливих уовах він відбувається через кожні 20 хвилин. Живлення осмотичним шляхом вбираючи поверхнею свого тіла поживні речовини з навколишнього середовища. Для живлення необхідні кисень вуглець азот водень та інші. Розповсюджуються за допомогою вітру, води, комах. Хвороби збудниками яких є бактерії називаються бактеріозами. Розрізняють такі типи бактеріальних хвороб: плямистості, опал, гнилизна, в’янення, водянка, пухлини. Водянка –жовтія хвоя та листки на стовбурах утвор темні плями з кори виділяється бура рідина. Пухлини –розвивається в результаті ненормального розростання тканин стовбурів та гілок під дією бактерій. Опал –уражені органи мають вигляд обпалених вогнем.

49. вони мають ультрамікроскопічну велину не мають клітинною будови і складаються з нуклеїнових кислот ДНК і РНК і білкової оболонки. Живуть і розмножуються тільки живих клітинах господаря. Вони бувають: круглі, кулясті, паличко видні. Мають різну стійкість по відношенні до умов навколишнього середовища. Розмножуються поділом білка і нуклеїнових кислот, поширюються комахами з колючо-сисним ротовим апаратом.

50.Серед вищих квіткових рослин є невелика к-сть видів які мають жити на інших рослин викликаючи у них патологічні явища. Ці види відносяться в основному до таких родин ремне-квіткові або омелові.

51.

52. у створенні високопродуктивних стійких насаджень важливу роль відіграє якість насіння з якого вирощується садивний матеріал або створюються лісові насадження. Якість насіння часто знижується в наслідок ураження різними мікроорганізмами та хворобами. Найчастіше насіння уражається грибами. Гриби знижують схожість насіння а це в свою чергу веде до дезорганізації лісовідновлення, затримки закладення лісових розсадників та створення лісових культур із зараженим насінням можна занести на розсадник інфекцію яка уражає сходи і садивний матеріал ураження насіння грибами може відбуватися під час цвітіння росту плодів та насіння їх достиганні на дереві і особливо при збиранні транспортуванні і зберіганні.

53.Мумифікація насіння берези-Склеротінія бету ля.-Сбудники з класу сумчастих, гриб розвивається на різних видах берези. Спори переносяться вітром уражаючи завязь. Спочатку міцелій гриба проникає в середину насіння далі проходить в крилатку утворюючи на ній чорний склероцій. Склероцій-це є щільні сплетіння гіфів грибниці темного кольору. Склероції зимують на опалому насінні а весною проростають утворюючи плодові тіла апотеції.На їх поверхні містяться сумки із сумко спорами. Сумкоспори розносяться вітром і потрапляють на сережки. Муміфіковане насіння-темніше і важче.

Мумифікація жолудів дуба-Строматінія псевдо тубероза. Сбудники з класу сумчастих. Спори проникають насімя долі жолудя, утворуються грибниці врезультаті чого утворується жовто оранжеві плями згодом вони розростаються і стають сірими згодом чорніють і муміфікуються. Муміфіковані жолуді більші в об’ємі вони передчасно опадають. Із таких жолудів на наступний рік виростають плодові тіла апотеції. На них містяться спори, сумко спори заражають свіжо опалі жолуді.

Заходи боротьби-насіння й жолуді слід очищати від зараженого методом відвіюванням. Слід просушувати жолуді до втрати 8%вологи. Оберігати жолудів від пошкоджень зберігати при температури 0-5градусів.

Іржа шишок ялини-зекопсора паді. Збудник з класу базидіальних. Хвороба має складний тип розвитку, 3-типи спор: ецидіоспори, уредоспори, телейтоспори. Ецидіоспори гриба розвивається на внутришній стороні шишок у вигляді бурих кульок. Уражені шишки темні із ширше розкритими лусками насіннє не утворюють уражає проміжного господара черемхи. Заходи бор.-вирубування черемхи спалювання опалих шишок.

54.Біла гниль жолудів-насімядолях утворюються сіро-чорні плями, при підвищеній волозі на них розвивається пишна біла плівка грибниці. Заражаються жолуді влісі але хвороба розвивається при неправильному зберіганні при підвищеній температури. Цитоспороз жолудів-міцелій гриба вкриває жолудь після чого утвор. біла борошниста плівка. Гриб є сапрофітом. Суха гниль-на сім’ядолях зявляються темні плями які перетворюються в язви. У вологому середовищі на них утворуються жувтоваті плівки міцелію. Пліснявіння плодів та насіння-характеризується появою на насінні грибниці і споро ношень гриба у вигляді пухнастих нальотів викликають сапрофітні гриби.Інтенсивний розвиток хвороби виникає при неправильному зберіганні у вологих умовах. Заходи бородіби-необхідно заготовляти насіння тільки в здорових насадженнях. Потрібно оберігати від пошкоджень самозігрівання, замерзання. Можна протруювати приміщення ТНДТ формаліном.







55.Загальна характеристика хвороб посадкового матеріалу. Найчастіше зустрічаються Хвороби Шютте, іржі борошнистої роси, плямистості. тВилягання сіянців. Гриб із класу незавершених. Це хвороба 2місячних сіянців.Зовнішні ознаки виявлення на стовбуцях виникає темніше забарвлення,перетяжка гриба. Вона задушує сіянці, які падають,в’януть, стовбурють. Коли витягнути рослину видно, що бічні корінці відмерли, а витягується лише центральний корінець. Серед хвойних уражає сіянці сосни, ялини, модрини. Серед листяних тополя, осика, клен, ясен. Втрати від вилягання дуже великі. Загибель в межах 15-20%.У вологі весни може доходити до 80-90%. Заходи бордьби дотримуватись агротехнічних вимог при вирощуванні садивного матеріалу, дотримуватись сівозмін. Протруювати насіння перед висівом 0,15% розчином КМО марганцівки. Сіянці, що вилягли слід негайно знищувати, а решту посівів оприскати 0,3% розчином марганцівки.

56. Хвороба типу шютте. Сніжне шютте фасі дум інфестанс. Збудник із класу сумчастих. Виявляється весною після танення снігу. Хвоя вражених сосен вкривається сірим нальотом грибниці, який швидко зникає. Хвоя сіріє стає матовою, але не опадає. Плодові тіла апотеції які мають вигляд нерівно розкиданих крапочок. Під осінь апотеції розкриваються розривають епідерміс. Спори дозрівають восени і плоди заражають хвою сосни. Шютте модрини меріа ларікіс. Збудник із класу незавершених, уражає модрину сибірську і даурську до 30 років. Зараження відбувається весною спорами. На початку травня на хвоїнках зявляються червоні плями. Поступово вся хвоя буріє і опадає. На ній зявляються споро ношення гриба у вигляді дрібних блискучих краплинок. Споро ношення розміщується поодиноко або групами знизу хвоїнок. Для виявлення хвороби хвоїнки занурюють 2% рожчин марганцівки- споро ношення стає помітним. Зараження відбувається все літо.Заходи- вирубування уражених гілок, дерев, хім. Протруювання.

57.Борошниста роса дуба.Мікрошера алфітоідес хвороба походить із пн.америки в україні зявилася в 1909р. Хвороба викликається сумчастими грибами , уражається ним також сг культури, лк культури. На листках утворюється білий борошнистий наліт,який складається із міцелію і спороношень гриба. Хвороба найкраще розвивається в теплу зволожену погоду. Завдає найбільшої шкоди культурам віком до 5р. В червні на листках зявляються плями білого кольору. В другій половині літа на поверхні міцелію утворюються плодові тіла клейстотеції у вигляді чорних крапок. Вони зимують на опалих листках і пагонах. При уражені даною хворобою порушуються: фотосинтез дихання листки буріють і опадають. Заходи боротьби: створення мішаних насаджень , знищення опалого листя. Проводити хімічні методи боротьби при зачатках хвороби 0,5% розчином колоідної сірки.

58. Чорна плямистість лисиків клена Фітізма акерінум. З будник із класу сумчастих. На початку літа зявляються на листках свіжі плями які згодом збільшуютьсяі жовтіють. Потім на цих плямах зявляються чорні крапочки і до осені утворюють округлу чорну пляму по краях якої жовта смужка. В товщі чорної плями виростають плодові тіла апотеції які дозрівають лише на наступний рік під час розвитку нових листків. Заходи боротьби: знищення опалого листя, оприскуваня 1%розчином бордоської рідини при початкових ознаках хвороби.

59.Сосновий вертун. Мелампсора пінітороза. Збудник з класу базедіальних грибів, пошкоджує сіянці в лісових розсадниках,а також молоді культури до 15р. Викривлює стовбурці сіянців у вигляді S. Хвороба має складний цикл розвиткуЕцидіо спори розвивається на пагонах сосни, проміжним господарем є осика і тополя біла. На листках якої утворюється уредо і телейто спори. Зараження відбувається підлусочками кори. В результаті дії грибниці уражається луб і камбій, вигинаються пагони. В суху погоду хвороба може не розвиватися. Виявляють хворобу по викревлених пагонах, по ецидіях.

Заходи боротьби-знищення проміжного господаря, здійснення оприскування сіянців розчином бордоської рідини.

60.Іржа хвої сосни-селеспоріум сенеціоніс. Збудники з класу базедіальних. Проміжним господарем хвороби є травянисті рослини осот польовий.Жовті міхороплідні ецидії безладно розташовані на обох сторонах хвоїнок. При дозріванні оболонка ецидій розривається і висипається оранжевий ецидіо спори, вони зараджають травянисті рослини. Після зимівлі на рештках уражених рослин телейто спори приростають бази діями які знову заражають хвою сосни. Заходи боротьби-викошування проміжного господаря. На ранніх ознаках хвороби здійснювати оприскування 1-2% розчином бордоської рідини.

Іржа модрини і берези-мелампсорідіум бетулюс. Збудники з класу базадіальних грибів. Ецидіоспори розвиваються на хвої модрини у вигляді жовтих подушечок. Уредо-спори ітелейто спори розвиваються на листях берези. Уредо спори зявляються літом на нижній стороні листків берези у вигляді оранжевих подушечок, а телейто спори в кінці літа на верхній стороні листків берези у вигляді коричневих подушечок.

61.Гниль сіянців бука. Фітофтора омнівора. Збудники з класу ооміцетів-цей грип виражає молоді сходи липи дуба, хвойних ялиці. Найбільше шкодить сіянців бука. Первинне зараження відбувається весною ооспорами що зберігалися у грунті. Насімядолях і листках сявляються бліді плями згодом бурі. Увологу погоду хвороба рзвивається і рослина загниває. Хвороба зустрічається переважно в карпатах в росадниках і на самосівах. Заходи боротьби. У розсаднику слід видаляти хворі рослини. Незастосовувати щільного затінення. Оприскувати сіянці слід через 4 тижні 1,5 розчином бордоської рідини. Випривання сіянців. Хвороба викликається двома грибами .Склеротінія і грамінеріум. Уражається хворобою однорічні сіянці на важких глинестих грунтах. Зараження відбувається восени, хвороба розвивається під снігом. Весною уражених рослин виявляють по білому нальоту міцелію який згодом зникає. У хворих сіянців відмирає верхівка уражена хвоя червоно вато-бура, обвисла,сіянці відстають у рості. На відмерлих частинах утворюються чорні склероції гриба який згодом утворюють сороношення-чашко подібні апотеції з базидіами і базидіоспорами у тифолі. Зараженню сприяє дощова осінь м’яка зима пошкодження комахами.

Заходи боротьби. Знищення ураженних сіянців до спадання склероцію. Глибока оранка дотримання сівозмін.

62Негнильові хвороби деревних порід. Хвороби є дуже різноманітними, ними уражаються дерева і чагарники різного віку.в цю групу входять некрози,що спричиняють всихання гілок, ракові і судинні хвороби. Збудником є гриби із класу сумчастих і незавершених. Виявляють за такими ознаками : по суховершинностях, по горбках, по пухлинах і всиханню листя. Некроз- це ураження і порівнянно швидке відмирання кори. Камбію. Хвороба розвивається в результаті несприятливих погодніх умов, пошкодження комахами. Зараження відбувається через обламані гілки. Розрізняють два типи некрозів: Кругові , односторонні. Внаслідок чого уражена кора злазить , утворюються споронешення збудника у вигляді червоних подушечок, горбиків, темних крапок.Розрізняють такі основні типи хворб некрозів: Клітрисовий некроз дуба, Немоспоровий некроз дуба, Ценангієвий некроз сосни, Цитоспоровий некроз тополі. Заходи бородьби із некрозами: обрізування і спалювання уражених гілок, замазування ран садовим варом, оберігання дерев від пошкоджень, введення стійких форм рослин

63.Клітрисовий некроз дуба Клізріс кверсіна. Збудник із класу сумчастих. Поселяється на ослаблених нижніх гілках і сприяє очищенню стовбура від сучків. Уражені гілки відмирають і на них формуються плодові тіла апотеції. Які мають вигляд бурувато-сіруватих горбиків, які виступають із кори. Розташовані впоперек або навскіс. Зимує гриб в сумчастій стадії, розмножується сумко спорами. Які проникають через різні механічні пошкодження.

Немоспоровий некроз дуба немоспора кроцеола. Уражаються стовбури і гілки дерев до 25р. Уражені ділянки стають темно червоного забарвлення. Потімна них утворюються конідіальне ложе гриба у вигляді жовто-бурих ліній на яких виділяються червоно-оранжеві краплі склеєних конідій. Далі відлущуються відшаровується оголяючи сірувато-чорну строму гриба. Строма- м’ясисті сплетіння гіфів гриба різної форми і забарвлення. В стромі розвиваються плодові тіла – перитеції. Які мають вигляд темних крапочок.

64.Ценангієвий некроз сосни Ценагіум абіетіс. Збудник із класу сумчастих Хвороба зустрічається в молодняках до 15р.віку. Гриб уражає гілки і верхівки молодих дерев сосни звичайної і призводить до засихання частини крони, а той усього дерева. Особливо сильно хвороба розвивається в роки ослаблення сосни несприятливими кліматитичними умовами, пошкодження підкоровим клопом. Гілки заражаються сумко спорами через різні пошкодження. Грибниця розвивається в лубі і корі приводячи до їх відмирання. Хвоя на таких пагонах червоніє, в основі буріє, а потім засихає і передчасно опадає. Уражені пагони засихають і на них блище до осені утвоються темно бурі апотеції. Заходи: обрізування і спалювання уражених гілок, і стовбурів; замазувати рани садовим варом, оберігати дерева від мех. Пошкодження, виведення стійких форм рослин.

65. Цитоспоровий некроз тополі викликається незавершеними грибами. Особливо часто зустрічається в молодих культурах міських і захисних насадженнях. Розвитку хвороби сприяє ослаблення рослини найбільш поширені шкідливі чорний і бурий некроз. Міцелій гриба пронизує тканину лубу і камбію утворюючи строми чорного або жовто-бурого кольру. Уражені ділянки стовбурів і гілок суцільно вковаються маленькими горбиками. У волоку погоду із їх виділяється слизисті маси конідію закручених ниток а крапель золотисто-жовтого або червоно кольору. Збудник поширюється бризками дощу, комахами. . Заходи: обрізування і спалювання уражених гілок, і стовбурів; замазувати рани садовим варом, оберігати дерева від мех. Пошкодження, виведення стійких форм рослин.

Некрієвий некроз листяних порід (небря ціннабаріна) збудник із класу сумчастих. Зустрічається на листяних деревах. Поселяється на ослаблених деревах, і викликає швидке їх відмирання ураження легко виявити по розових подушечках на відмерлих гілках. Цистрома гриба на поверхні яких утвор конідії. З часим строми темніють і в них утвор сумчасте споро ношення гриба. Заходи: обрізування і спалювання уражених гілок, і стовбурів; замазувати рани садовим варом, оберігати дерева від мех. Пошкодження, виведення стійких форм рослин.

66.Східчастий рак при хворобах цього типу на стовбурі і гілках утворюються східчасто розростаючі рани. Цей рак викликаю східчастий гриб який заражає дерева через пошкоджені або відмерлі ділянки кори міцелій гриба спочатку розвивається на відмерлих тканинах потіп переходить на здорові тканини лубу і камбію. Клітини камбію під дією збудника посилено діляться утворюючи наплив у вигляді валика який потім відмирає. В наступний відбувається теж саме і так з року в рік. Відмерлі тканини поступово руйнуються оголюючи деревину в результаті виникає сітчасто розростаюча рана вздовж і навкруги стовбура. Що в свою чергу веде до ослаблення дерева, всихання. Із за нерівномірного приросту по діаметру вмісцях розвитку ракових ран стовбур деформується цим раком уражені всі породи.

67.Поперечний рак дуба (псеудомонус кверкус) збудник цієї хвороби є бактерія уражає стовбури тат товсті гілки дуба викликаючи потовщення і ракові утворення. Зараження стовбурів молодих дерев сприяє строката дубова попелиця яка проходить процес додаткового живлення на дубах, пошкоджуючи кору і камбій. Приживлені бактерії потрапляють на її і вона їх переносить від хворого до здорового дерева. Спочатку на стовбурах виникають невеликі пухлини, в міру росту дерева вони розростаються кора на них тріскається і характерною ознакою є утворення поперечної тріщини яка оголює деревину. В місці ураження стовбур деформується і потовщується а вище і нище приріст загальмовується уражаються всі види дубів. Заходи: знищення дубової попелиці, створення мішаних насаджень, вирубування при доглядових рубках сильно уражених дерев.

68.

69.(гропіум улмі).Голанська хвороба ільмових. Збудник із класу незавершених. Вперше 1922р в Голандії. На території україни її було виявлено 1929р. Голованівському лісництві на поділлі (хмельниччина) вченим погребняком. Гриб уражає лише види зроду ульмус. У хворих дерев в’януть і скручуютьсь листочки, трубочкою вздовж центральної жилки. При чому вони деякий час висять на дереві. Хвороба призводить до відмирання тонких,потім товстих гілок, а згодом всього дерева. Грибниця розвивається із конідій що переноситься в’язовим заболонником, проникає в судини і закупорює їх. Вони перестають функціонувати і це спричиняє в’янення листків. Ознакою того що дерево загинуло саме від цієї хвороби є наявність у молодих шарах деревини темно-коричневих ділянок закупорених судин. На повздовжньому зрізі вони мають вигляд смужок, а на поперечному кілець зокреми краплинок. Зараження дерев та гілок відбувається під час додаткового живлення в’язових заболонників, де вони його проходять на тонких гілках. Крім комах спори поширюються за допомогою вітру дощової води. Графіоз уражає дерева від10-40р. найчастіше вязові чисті насадження порослевого походження. А також міські посадки, дерева в парках.ЗАХОДИ.знищення в’язових заболонників за допомогою ловильних дерев. Введення стійких форм в’яза. Вирубування сильно уражених дерев при доглядових і санітарних рубках.

70.Судинний мікоз дуба.(цератокустіс роборіс) Збудник з класу незавершених. За зовнішніми ознаками подібний до голанської. Гриби спричиняють в’янення і засихання листків, гілок ато і всього дерева. На поперечних зрізах також помітні бурі кільця ураження водопровідної системи. Спори збудників поширюється дубовими заболонниками під час їх додаткового живлення. Хвороба може поширюватись від дерева до дерева через корені. Поширена з південно східних областях украіни. ЗАХОДИ. Знищення дубових заболонників знищення дубових заболонників за допомогою ловильних дерев. Введення стійких форм дуба.Вирубування сильно уражених дерев при доглядових і санітарних рубках.

Вертицельозне завядання (сертіціліум албо-атріум). Збудник з класу незавершених. Цей гриб зустрічається на багатьх рослинах. Особливо шкідливо в садівництві клен,липу,вязи особливо молоді екземпляри. Грибниця розвивається в судинах і закупорює їх, припиняючи доступ поживних речовин. В наслідок цього листки починають жовтіти по краях. Потім вони в’януть, відмирають окремі гілки а часто уся крона. В лубі деревини вражених рослин помітні характерні бурі плями, смуги. Зараження відбувається за допомогою спор що роникають в рослину через різні механічні пошкодження, а також при контакті здорового коріння з ураженим. Розвиток хвороби відбувається при температурі 21-23% вологості. Найбільш шкодять у розсадниках, полезахисних смугах. ЗАХОДИ. Хворі рослини потрібно знищувати разом з корінням. Зрізування і спалювання заражених рослин,гілок.

71.Гниль –це руйнування клітин деревини під дією дерево руйнівних грибів. Збудники гнилей належать до класу базидіальних грибів. Суть процесу гниття гіфи гриба прникають у деревину, виділяють ферменти, які перетворюють целюлозу і лігнін уречовини, які розчиняються у воді. Ізасвоюються грибом. Під дією гриба зменшується об’єм деревини, механічні властивості. Сори грибів достигають у плодових тілах. І вілітають із гіменофору у вегетаційний період попадаючи у відкриті ворота а також вливаються дощем через підстилку грунт знаходить собі поживу в кореневій системі, на гілках, тобто починають живитися і утворюють грибницю.

72.Виявлення гнилей: по побурінню і осипанню хвої; зміні забарвлення листових пластин по всихаючи деревах, плодових тілах, звуковій пробі, пробі буравчиком. Класифікація гнилей: В залежності від розташування в дереві –кореневі, комлева, стовбурні, вершинні; По розташуванню на поперечному зрізі стовбура, кореня або гілки –ядрові, заболонні, мішані; По кольору –білі, бурі, строкаті. Білі –гнилі світлих тонів (білі, жовті, жовтувато-білі). Бурі –темно забарвлені (бурі коричневі червоні). Строкаті –коли на темному фоні є світлі включення рисочки крапочки або навпаки.

73.Основною ознакою яка відображає особливості процесу гниття деревини і зміни які в ній відбуваються є тип гниття. Від нього в свою чергу залежить забарвлення і структура гнилі. Розрізняють 2 типи гниття: Деструктивний –гриб закладає целюлозу клітинних оболонок не зачіпаючи лігнін. По мірі руйнування целюлози і звільненню лігніну уражена деревина темніє, її об’єм зменшується вона стає крихкою, розтріскується, розпадається на окремі шматки. Тому деструктивні гнилі характеризуються тріщинуватою, призматичною, кубічною формою. При корозійному типі гниття гриб розкладає лігнін не зачіпаючи целюлози тому корозійні гнилі характеризуються волокнисто-ямчастою структурою і білим та строкатим забарвлення. Стадії гниття: Початкова –змінються забарвлення деревини, але не твердість і міцність. Середня –змінюється твердість і міцність деревини, утворюючи різні види структур. Кінцева –деревина треться в порошок, часто утворюються дупла. Біологічна шкода полягає в порушені фізіологічних функцій – зниження приросту по висоті і діаметру, ослаблення і всихання дерев, ураження гнилями часто спричиняє вітровали та буреломи. Технічна шкода полягає в руйнуванні деревини, зниженні к-ті якісно одержаних сортиментів.

74.Коренева губка(хомітопсіс аноа) збудник з класу базидіальних поселяється усоснових, ялинових і ялицевих деревах від 5до40 років. Гриб поселяється на коренях і гілках плодові тіла багаторічні мають вигляд мапочок на поверхні кореня. Гіменофор світложовтого кольору, трубчастий верхня частина плодового тіла забарвлена під коріння сосни. Спори достигають в плодових тілах, розносяться вітром, комахами, мишами, від хворого до здорового і заражають його спорами, руйнуючи смоляні ходи, виділяється смола яка зєднуться із землею утворюючи грудки,деревина коренів просочуєтьсясмолоюі має скіпідарний запах, викликає ядрову строкату гниль і передається в комлеву частину стовбура, в сосни на 20-40см,в ялини 6-8м. виявляють за такими ознаками – по вітровальних,всихаючи деревах по ажерній кроні по плодових тілах,насадження уражене кореневою губкою заселяють стовбурні шкідники. ЗАХОДИ: створення мішаних насаджень, вирубування сильно уражених дерев, хуртини потрібно заліснювати крупно мірним садивним матеріалом- береза. Шишки заготовляти із стійких порід,які не заразилися.

75. Опеньок осінній (арміблаебла міллеа) Викликає білу заболонну гниль хвойних і листяних порід. Плодові тіла однорічні, з коричневою шапочкою на ніжці, які вкриті лусочками. Гіменофор пластинчастий навколо кожної пластинки утв. Базидіоспори. При дозріванні вони попадають грунт, через підстилку вмиваються дощем і утворють грибницю. Тип грибниці –ризоморфи, спочатку вони світлого кольору, а потім чорніють. По формі ризоморфи бувають плоскі –розміщені між корою і деревиною і круглі –в грунті. Ризоморфи –можуть бути розміщені на висоті 2-3 м. тоді коренева гниль переростає в комлеву частину. Вони викор. Хачвій промисловості в лісосмугах як у хвойних так і листяних порід.Вилокої шкоди гриб завдає ялині звичайній і грабу. Живиться сапрофітно паразитує на ростучих деревах. Зараженню сприяє засуха, пошкодження хвоє- та листогризучими шкідниками. У хвойних дерев грибниця руйнує смоляні ходи в наслідок чого смола просочує поверхневі шари деревини, кореня і основи стовбура накопичується під корою і часто виходить на зовні.

76. стовбурні гнилі складають велику групу гнильових хвороб хвойних і листяних порід це восновному ядрові ядрово-заболонні гнилі збудники яких базидіальні гриби рідко сумчасті. Гриби заражають дерева через обламані гілки морозобійні тріщини. Ялинова губка – викликає ядрову гниль, строкату гниль. Плодові тіла багаторічні. Мають вигляд як у соснової губки. За формою розпластані виростають на нижній стороні всохших гілок.. зараження відбувається через обламані гілки, мех пошкодження. Заходи боротьби обрізання і спалювання гілокз тілами, вирубування уражених гілок при доглядових рубках, оберігання від мех. Пошкоджень. Модринова губка – викликає червоно - буру ядрову гниль. Тіла багаторічні, копитоподібні, великі. Верхня частина плодового тіла сіра або біла з бурим відтінком. Гіменофор трубчастий. Зустрічається в стиглих насадженнях Карпат Облямований трутовик –викл світло-буру заболоневу гниль. Посиляється на відмираючи чи ослаблених деревах хвойних та листяних порід. Буває копитоподібне чи подушкоподібне. Забарвлення шапочки змінюється з віком в молодому жовто – біле старому сіре. Край тіла зафарбований у оранжевий або у фіолетовий колір звідки і пішла назва. Соснова губка – з класу базидіальних, уражає сосну, посиляється на тису, ялиці, кедру.. викликає ядрову гниль живих дерев, плодові тіла багаторічні живуть до 50р по формі копитоподібні зверху тіло темно –буре майже чорне. Зараження стовбурів відбувається через обламані гілки, мех. Пошкодження. Гриб руйнує ядрову частину на висоті 2-10м. виявлять по зміні забарвлення хвої, по плодових тілах, по звуковій пробі.









77. Дубова губка – плодові тіла багаторічні у вигляді сидячих напівкруглих копито видних форм. Інколи шапочки плоскі. Часто спостерігається черепитчастими групами.. поверхня гола, нерівна, сіро –коричнева або бежевого кольору. Гемінофор лабіринчастий. Дубова губка часто зустрічається на сухостоях, буреломах, пеньках. Пошкоджені дерева сильно слабнуть. Викликають ядрову гниль в комлевій частині стовбура. Гниль може підніматись на висоту 1-3м вона темно –бура або сіра. Деревину розкладає на пластини. Березова губка –березу з класу базидіальні. Плодові тіла однорічні. Шляпки без ніжок, поверхня в них рівна та гладенька, в молодому віці біла. Гіменофор трубчастий білий з віком темніють. Пори малі нерівновеликі. Зустрічається часто на пеньках. Гниль ядрово – заболонева, спочатку деревина має жовто-буре забарвлення, потім красно – коричневу окраску. На останій стадії гниль крихка і легко перетирається в порошок. Для захисту насадження треба проводити санітарні рубки, хворі дерава знищувати. Деревину обробляти хімічними препаратами. Справжній трутовик – поражає березу, бук, вільху осику, плодові тіла багаторічні, копитоподібні. Поверхня гриба гладенька, гола, з бороздками. Гіменофор сірого кольору з віком буріє , з округлиними порами. Уражає старі, відмерлі дерева пошкоджує і ослаблює дерево та інтенсивно знищує деревину, яка в початковій стадії буріє а згодом стає жовтою. Гниль на останній стадії деревину перетворює на пластинки і її перетворює в струху. Небезпечний в букових лісах. Сірчано жовтий трутовик – визиває красно – буру ядрову гниль. Плодові тіла однорічні і ростуть в групах, має вигляд плоских та округлих різних форм шляпок. Поверхня гола, гладенька.,розова або оранжева. Гіменофор жовтого кольору, трубчастий. Молоді плодові тіла м’які з віком стають грубі. Уражає дерева різного віку. Зараження відбувається через мех. Пошкодження та морозобійні тріщини. В тріщинах утв грибниця жовтого кольору. Гниль може підніматись на висоту 10-15м. сильно розвинена гниль губить дерево. Такі дерева ідуть на дрова.

78. Невивезена з лісу вчасно деревина і лісоматеріали на складах при поганій організації її зберігання уражається складськими або штабильними грибами. Ці гриби руйнуть шпали ,опори мостів, деревяні частини будівель які не отоплюються. Зараженю сприяє висока волога повітря, зволоженя поверхня деревиниз наявністю тріщин. Належать до складу базидіальних серед них розрізняють слабих деструктори та сильні руйнівники. Стовбурний гриб - викликає буру ядрово- заболоневу, змішану гниль. Зустрічається на складах та інших спорудах які побудовані на відкритому повітрі(стовпи , огорожі). В природі зустрічається на на соснових пеньках, гілках, сушняках. Плодові твла виростаютьз тріщин і бувають різної форми. Найчастіше круглі, шкірясті . шапки прикріплені боком до деревини. Поверхня темо коричнева. Гіменофор трубчастий. Зараження відбувається базидіоспорами або при контакті здорової до ураженої деревини. Шпальний гриб – руйнує дуже швидко деревину хвойних порвід. Яка використовується на вільній поверхні(шпали, телефоні стовпи) інколи на живих деревах які були уражені іншими гнилями. Викликає буру ядрову – заболоневу гниль деструктивного типу. Плодове тіло має вигляд шапочки на ніжці, мясисте з часом твердіє. Ніжка жовта, луската з деревянистою основою. Гіменофор пластинчастий, жовтуватий

79. Домові гриби заражають деревину міцелієм а також базидіоспорими які зберігать життєздатність на протязі багатьох років. Розноситься повітрям а також тваринами. Всередині тріщин домовий гриб поширюється за допомогою шнурів які можуть проходити між перегородки між поверховими покритями. Розвитку сприяє сирість, застійне повітря в приміщені. Ознаки заражень стають помітні коли процес руйнування зайшов дуже далеко на стінах утвор кольорові плями, і зявляється неприємний запах. На сирих кутках розвиваються плівки гриба. При сильному уражені можуте обвалюватись стуля і покриття. Гриб може протягом 2 років зруйнувати деревну конструкцію.

80. Клас птахів є відокремленою групою тварин. Які нараховує 8600 видів. В україні 350 видів. Вони різноманітні по рохзмірах серед них є малі колібрі. Найбільші страуси 100кг. Характеризуються покривом тіла піровим і здатні літати за допомогою крил. Корисна роль: знищують велику кількість комах на різних стадіях, хижі знищують гризунів, сприяють природньому поновленю лісу, мають промислове та естетичне значення, хижі є санітарами, частково удобряють грунт поїдають насіння бурянів. Негативна роль: горобці та глухарі вищіпують хвою, хижі птахи руйнують водоплавні гнізда лунь болотний, дятли сірий та зелений руйнують мурашники. Ряд курині – характерною ознакою всіх птахів цього ряду є маленька голова при широкому тулубі, належать 2 родини 1-тетеревині 2-фазанові…більшість птахів веде осілий спосіб життя але на протязі року здійснюють перекочування. Весною токуються, особливо проявляється у тетеруків та глухарів. Вони приймають своєрідні пози, б’ються, видають різні звуки. Гніздяться на землі. Число яєць у кладці 6-12, насиджування до 3 тижнів. У куриних пташенята виводкового типу. Живляться рослинами та комахами. Ряд денні хижі птахи – характерною ознакою є гачкоподібний зігнутий дзьоб і ноги з гострими кігтями. Забарвлення самок і самців однакове, живуть парами, пташенята вкриті пухом. Живляться твариною їжею розриваючи її або заковтуючи її цілком. Неперетравлену їжу відригують це називається – погадками. Хижі добре літають і мають дуже добрий зір. Ряд сови – є густе оперення тіла, ніг, пальців. Короткий чашкоподібний дзьоб, великі випуклі очі, направлені вперед. Сови є нічними птахами. Гніздяться в дуплах ,на горищах парами, відкладаючи від 1-9 яєць. Насиджування починають після відкладання 1 яйця тому сови завжди різновікові. Знищують шкідників в ночі. Найбільш поширені пугач, болотяна , сичше горобець.

81Птахи мають зовнішню і внутрішню будову. Тіло складається з маленької голови , широкого тулуба і відносно довгого хвоста , передні ноги перетвор в крила за доп яких добре літають. На ногах є 4 пальці три спрямовані вперед і 1 назад. У дятла 2 вперед і 2 назад це пов’язано із способом життя.Наголові знах очі і дзьоб. Дзьоб склад з верхньої щелепи і нижньої.У птахів які ловлять комах на льоту дзьб короткий але широкий, ау птахів які беруть їжу з води довгий дзьоб. У дятла дзьоб долотоподібної форми. Вершина язика вкрита ороговілим шаром. По боках голови розташовані великі випуклі очі. Піяр у птахів буває у вигляді пуху, пер осьових які розміщ на крилах та в хвості які регулюють політ птахів. Все тіло пронизує скелет у вигляді кісток. Травлення відбувається дуже швидко.Розмноження птахів починається з наступанням весни, в цей час змінюється їхня поведінка, починається токування . токування це своєрідні шлюбні ігри, які у різних птахів проявляється по різному. Глухарі б’ються видаєть різні звуки , журавлі танцюють.

82 Ряд курині Характерною ознакою всіх птахів цього ряду є маленька голова при відносно широкому тулубі . До ряду курині належать родини тетереві і фазанові. Більшість птахів цього ряду ведуть осідлий спосіб життя але на протягом року здійснюють перекочування. Ряд голуби патхи середні за розміром по землі ходять дрібними кроками киваючи головою (ніколи не бугають). У польоті крила довгі й гострі , ноги червоні . на укр. Поширено 3 види сизий голуб, голуб синяк, припутень. До цього ряду віднос рід горлиця. Хижі птахи Храктерною ознакою є загнутий гачкоподібний дзьоб і ноги з міцними гострими кігтями. Пташенята вилупл зрячі вкриті пухом. Живляться твариною їжею. Добре літають і мають відміний зір. Ряд поділяється на 2 родини Соколині і Яструбині. Ряд Сови Х-рною ознакою є густе оперення тіла і ніг і навіть пальців. Короткий і гачкоподібний дзьоб, великі випуклі очі які направлені вперед. Сови нічні птахи гніздяться парами відклад 1 – 9 яєць.найбільш поширені сова звич , пугач , вухата сова… Ряд горобині Родина воронові , родина шпакових, іволгові, повзикові, синицеві, дроздові. Дуже багато чисельний ряд, до нього входять переважно малі та середньої величини птахи.Більшість із них перелітні або кочуючи, осілих зустрічається мало. Пташенята у них пташиного типу. В період розмнож самці співають.

83.Місце ссавців в системі тваринного світу. Ссавці живуть на різних територіях. Серед них є водні форми, земноводні, й сухопутні. Багато видів риють нори, а живляться на поверхні землі. Багато звірів пристосувались до життя на деревах. Життя ссавців тісно пов’язане із ландшафтом. Тому наприклад звірі в степу мають відмінні ознаки в будові. Серед звірів спостерігаються щорічні міграції (лось кабан, зубр). Деякі ссавці в несприятливих умовах впадають у сплячку, переважно зимою. В період відпочинку вони влаштовують собі сховки. Це ями в снігу, нори, гнізда хатки, дупла на деревах, які можуть служити їм багато років. Ссавці відіграють величезну роль в житті лісу, вони регулюють кількість шкідників. Найбільшої користі приносять тварини із ряду комахоїдних, зокрема кажани, землерийки, їжаки, борсуки кроти. Також деякі види можуть наносити шкоди, зокрема підгризання бобром дерев. Але переважно ссавці є корисними для лісу, тому їх слід ретельно оберігати.

84. Коротка характеристика будови ссавців. Звірі мають волосяний покрив. Шкіра багата різноманітними по будові і функціях залозах: молочними, потовими, сальними пахучими. Серце в ссавців чотири камерне, зуби диференційовані на групи і сидять в альвеолах. Нижня щелепа складається тільки із зубної кості. Череп ссавців- складної будови. По формі зубів можна визначити чим харчується даний вид, і до якого ряду відноситься. Так комахоїдні види мають маленькі загострені зуби.майже однакової форми. По характеру живлення ссавці поділяються на комахоїдних, хижих, і травоїдних.

85. Систематичний огляд ссавців найголовніших рядів, родин та видів. До найголовніших рядів відносимо: ряд хижі. Зокрема родина ведмедеві, родина собачі, куницеві, родина собачі, котячі. Ряд комахоїдні: родина кротові, родина їжакові, землерийки.

Ряд рукокрилі: до нього відносяться маленькі тварини – кажани. Ряд зайцеподібні до якого входять родини: заячі і Кролячі.

Ряд гризуни, до нього відносяться родини: родина білки, родина боброві, родина мишині, родина хомякоподібні.

Ряд парнокопитні – родина оленячі, родина диких свиней, родина кабарги, родина оленячі.

86.В минулому заходи боротьби із шкідниками та хворобами лісу поділяли на дві групи –запобіжні і винищувальні. В даний час всі лісозахисні заходи поділяють на наступні групи: нагляд за появою і поширенням шкідників і хвороб, карантин рослин, лісогосподарський метод боротьби, біологічний метод, хімічний, фізико механічний, генетичний, інтегрований.





87.постійно здійснювати нагляд за розвитком шкідників та хвороб лісу. своєвчасно сигналізувати про появу та розмноження шкідливих організмів. організувати і проводити боротьбу із хворобами та шкідниками лісу різними методами та способами. дотримуватись правил санітарного мінімуму в лісах Укр, виконувати всі лісозахисні роботи згідно плану лісопатологічні обстеження грунтові розкопки розселення мурашок викладання ловильних деревобприскування сіянців в розсадниках ,окремих дерев приваблення комахоїдних птахів і корисних комах

88.Загальний нагляд здійснюється працівниками державної лісової охорони лісництв під керівництвом лісничого або головного лісничого. Метою цього нагляду є своєчасне виявлення осередків шкідників та хвороб лісу і організація боротьби з ними. Первинна сигналізація покладена на майстрів лісу, які бувають щодня в насадженнях свого обходу, мають найбільші можливості помітити (появу шкідників, які об'їдають хвою або листя, всихання дерев, помітний літ шкідливих метеликів, наявність їх яйцекладок, появу гусениць, личинок або лялечок в грунті чи на деревах, різні пошкодження дерев та пожовтіння хвої або листя ). Про це вони повинні негайно сповістити старшого майстра лісу, а той зразу ж оглянувши відповідні насадження скласти «Листок наземної сигналізації про появу шкідників та хвороб» і передати його в лісництво лісничому. Лісничий в триденний термін зобов'язаний виїхати в указані насадження і з'ясувати, які шкідники чи хвороби виявлені та яку загрозу для насаджень вони складають. При цьому він пише «Акт перевірки наземної сигналізації про появу шкідників та хвороб лісу» у 2-х примірниках. Один примірник акту залишається в лісництві, а другий примірник акту, разом з листком наземної сигналізації, лісничий надсилає в лісгосп інженеру по захисту лісу. На основі цих документів в лісгоспі складають «Термінове донесення про появу шкідників' та хвороб лісу чи його всихання і пошкодження», надсилають його у виробниче об'єднання області міжрайонному інженеру-лісопатологу, в ньому вказують також які заходи будуть вжиті.

89. Спеціальний нагляд проводиться з метою виявлення масового розмноження шкідливих організмів. Він поділяється на 2 види: рекогносцирувальний та детальний, які відрізняються по ступені точності спостережень. Рекогносцирувальний нагляд здійснюється старшими майстрами лісу візуально (окомірно) по лісових дорогах, просіках, квартальних лініях з оглядом насаджень на виявлення шкідливих організмів, під керівництвом лісничого та інженера по захисту лісу. Відстань між дорогами може бути від 150 до 1000 м в залежності від цінності лісових насаджень. При цьому дані обстежень майстер лісу заносить в лісопатологічний журнал. Детальний нагляд проводять міжрайонні інженери-лісопатологи, залучаючи до цього також інженерів по захисту лісу. Він полягає в закладанні пробних площ,модельних дерев, пробних відрізків, облікових площадок, ґрунтових розкопок і т.д

90.Види лісопатологічних обстежень. Для виявлення шкідників і хвороб лісу проводять лісопатологічні обстеження. Вони поділяються : 1)Поточні оперативні обстеження – виконуються міжрайонним інженером лісопатологом. Вони включають обстеження на заражених хворобою і пошкоджених шкідниками в лісових культурах, розсадниках, перевірка на місцях сигналів про появу хвороб та шкідників.2)Інвернтаризаційні – проводяться разом з лісовпорядкуванням. При цьому виявляють уражені хворобами та шкідниками площі, на яких необхідно вести боротьбу і включають їх у план лісового господарства. 3)Експедиційні – виконують спеціальні партії «ліс проекту» або експедиційні, утворені обласними управліннями. В результаті виявляється лісопатологічний стан лісгоспу, встановлюються вогнища шкідників і хвороб і розробляться заходи по їх ліквідації. 4)Експертизійні – призначаються в особливо тяжких випадках. Вони повинні в найкоротший термін виявити причини захворювання, фактори які цьому сприяють, і рекомендувати заходи оздоровлення. Крім лісових насаджень експертизи проводять при обстеженні будівель, деревини ураженої складськими грибами, насіння зараженого паразитичними грибами.

91. Карантин рослин - система державних заходів, спрямованих на охорону рослинних ресурсів країни від завезення, своєчасного виявлення та попередження розповсюдження карантинних об'єктів. Розрізняють зовнішній і внутрішній карантини. Зовнішній, або міжнародний карантин полягає в охороні території України від занесення нових збудників хвороб та шкідників від інших держав і континентів. Тому на всіх прикордонних пунктах (залізничних станціях, морських портах, аеропортах) проводять карантинний огляд усіх вантажів, які надходять, а саме: рослинну продукцію, сировину, а також грунт і тару. Внутрішній карантин спрямований на попередження подальшого поширення в Україні тих збудників хвороб і шкідливих комах, ареал яких обмежений. Він має особливо велике значення для лісового господарства, оскільки багато збудників хвороб лісу зустрічаються лише в окремих місцях. Так, лісові штучні насадження капітану їстівного в Закарпатті ще вільні від ендотієвого раку. Для охорони території України від занесення і поширення небезпечних шкідливих комах, збудників хвороб і бур'янів ще в 1931 р. була створена спеціальна служба карантину рослин при Народному комісаріаті землеробства. Нинішня Державна служба карантину України діє на підставі Закону України «Про карантин рослин» від ЗО червня 1993 року, в якому визначено такі основні її завдання: охорона території країни від завезення або самостійного проникнення із-за кордону карантинних об'єктів; своєчасне виявлення, локалізація та ліквідація карантинних об'єктів, а також запобігання їх проникненню в регіони країни, де вони відсутні; здійснення державного контролю за дотриманням особливого карантинного режиму проведення заходів щодо карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні карантинних об'єктів. В кожній області працює карантинна інспекція по захисту рослин від карантинних об'єктів.

92.Лісогосподарський метод боротьби. Лісогосподарський метод являється основою всього лісозахисту. Без технічної освіти неможливо ліквідувати в лісах пожежі, шкідливих комах і хвороб. В лісогосподарській мірі боротьби повинні бути включені всі сучасні методи лісрзахисту. Так наприклад не можна ігнорувати при підборі деревних порід і створенні типів культур ступінь їх пошкодженості шкідниками і хворобами. Необхідно знати яких розмірів порубочні залишки можуть спричинити розмноження шкідників, як регулювати головні види шкідників в насадженнях. Даний метод зводиться до слідуючих мироприємств: 1)використання при лісорозведенні здорового посадкового матеріалу, його правильному зберіганні і перевезенні. 2)Дотримання правильної агротехніки в лісових культурах. 3)правильний підбір порід по відношенню до кліматичних умов, грунту. 4)підбір порід більш стійких до ураження шкідниками та хворобами. 5)селекція- проводити відбір більш стійких особин певних порід (отримання шляхом схрещування). 6)ретельному (відборі) дотримуванні санітарних правил в лісі.

93.Кабінетом міністрів україни постановою від 27 липня1995р.№555 затвердженні санітарні правила в лісах україни. Санітарні правили-це сукупність норм здійснення санітарно оздоровчих заходів та санітарних вимог, які встановлюються з мето охорони та захисту лісів привведенні лісового господарства, використання лісових ресурсів та здійснення робіт не пов’язаних зведенням лісового господарства. До санітарно оздоровчих заходів належать: вибірково саніторні рубки, суцільні санітарні рубки, ліквідація захаращеності, запобігання виникненню та пошеренню осередків шкідників і хвороб лісу, захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб. Санітарні правила обов’язкові увсіх лісових насадженнях при всіх видах рубок з метою ліквідації захаращеності, при підсочці лісу, при транспортуванні, зберіганні та прийманні лісо продукції. Правила : 1.налісосіках залишати пеньки не вище 1/3 діаметра,для тонких дерев невище 10см. 2.В лісових насадженнях навколо розсадників в радіусі150-200м знищувати проміжного господарів.3.Вибирати сухо вершинні механічно пошкоджені дерева кореневими гнилчми, хворобами при доглядових і санітарних рубок. 4.Захищати заготовлену деревину від шкідників та хвороб на весняно-літній період забороняється залишати на складах некоровану або необроблену деревину. 5.Заготовлену продукцію після рубки в 20денний термін вивозити на відстань не менше як за 2км. від лісу.

94.Біологічний метод.Грунтується на існуванні антагоністичних міжвидових організмів, використовується природні засоби, інші організми(хижаки, паразити, комахоїдні птахи і звіри). Врезультаті використання цих методів вдається зменшити щільність популяції шкідників і збудників хвороб і тим самим знизити їх шкоду. Біологічний метод боротьби має ряд переваг над хімічним при їх використанні не проходить загроза менше зараження навколишнього середовища вони не впливають на людей, рослин і безпосередньо на ліс.

95 біологічні препарати

Трихотецин – антибіотик виробляється грибом, жовта або кремова кристалічна речовина. Використовується для протруювання насіння при вилягані шляхом намочування.

Фітобактеріомецин – виробляється актиноміцетам . порошок кремового кольору, добре розчиняється у воді. Використовується для боротьби з виляганням сіянців шляхом намочування перед посвом.

Вірусні препарати:

Вірин – суспензія сірувато коричневого кольору добре розчиняється у воді дія як фунгіцид і бактерицид. Застосовують для оприскування крон та обробки кладок яєць

Вірин кш – препарт ядерного поліедрозу кільчастого шовкопряда. Норма витрати 6л на га.

Вірин вітріон – рідкий препарат ядерного поліедрозу рудого пильщика. Норма витрати 16 -40 мл на га.





96.Служба лісозахисту. Організована по всій україні. На кожні 4-5 лісгоспів є міжрайонний інженер лісопатолог, основний організатор лісозахисних робіт знаходиться в обєднанні рівне ліс. В службу лісозахисту лісгоспу входять:1.директор лісгоспу, 2.головний лісничий, 3.Інженер по захисту лісу. В службу лізозахсту лісництва входять: 1- лісничий 2- помічник лісничого 3- старший майстер 4- майстер лісу 5 – єгер..

97 Хімічний метод боротьби ґрунтується на застосуванні отрут та інших хім. Реч. Ці отрути які застосов для захисту рослин наз пестицидами. Переваги в короткий термін можна знищити на великій площі, велику к-ть шкідливих організмів, Для боротьби застосов тракторні, ручні, авіацію, тобто роботу можна механізувати. Одночасно можна проводити боротьбу проти декількох видів шкідливих організмів. Недоліки – поряд з шкідливими організмами гинуть і корисні комахи. При підвищеній дозі гинуть рослини тому потрібно дотримуватись концентрації розчину.

98 За об’єктами застосування отрути поділяють: інсектициди – проти шкідників лісу фунгіциди – проти збудників хвороб зооциди- проти гризунів акарициди – проти кліщів овіоциди - для знищ яєць репеленти - це хім. Речовина які відлякують комах і вони не можуть живитися. Вимоги до отрутохімікатів отр хім. Повині бути стандартні за вмістом перевозитись в легкій та зручній тарі бути економічно вигідними бути токсичними проти шкідливих організмів і малотоксичними для людей і тварин потрбіно дотримуватись потрібної концентрації розчину.

99 Токсичність – це здатність пестицидів в таких кількостях викликати порушення нормальної життєдіяльності організму , тобто його відмирання . Мірою токсичності є доза. Доза це к-ть препарату в одиниці маси в розрахунку на одиницю поверхні об’єму або маси відповідного об’єкту. Концентрація - це вміст отрутохімікату у певному об’ємі порошку , розчину вираженому у %. Норма - це к-ть препарату яка необхідна на одиницю площі , (1 га ,1 дерево….)

100.Ці методи включають різні прийоми боротьби при яких комахи знищуються біофізичними способам и за допомогою простих механічних пристроїв або вручну. Вони мають обмежене розповсюдження і застосовуються частіше всього на невеликих площах, де можливі інші методи боротьби найбільш розповсюджені: збір і знищення комах, застосування приманок і створення умов для концентрації комах і їхнього знищення. Застосування електрики, струму високої напруги. Ультразвуку. Високих і низьких температур для знищення комах.

101. Інтегрований метод боротьби - це є поєднання всіх методів і способів які не шкідливі одне одному. Із кожного методу взята якась певна часточка , а в основі інтегрованого методу лежить лісогосподарський метод боротьби.

103. Стерилізацію шкідливих комах проводять щоб викликати їх безпліддя і цим самим утримати чисельність наступних поколінь нище рівня шкідливості або ж повністю знищити вид на певній площі ареалу. Для стерелізації використовують іонізуючі опромінення або спец хім. Речовини – хімостерелізатори. У першому випадку комахи піддаються дії гамма променів. Самка запліднена стерилізованим самцем відкладає таку ж саму к-ть яєць, але вони не запліднені і недають потомства. Стерилізація шкідливих комах в природних умовах не проводиться,це пояснюється трудомісткістю і шкідливістю заходів.

105.Авіаційна боротьба здійснюється опилюванням або обприскуванням лісових насаджень для цього використовуються літаки; АН2, АН2М вертольоти-МИ2, КА15, К26. На проведення авіаційної боротьби складають проект. Він містить дані основної необхідності і цілеспрямованості застосування цього методу. Проект дають характеристику насаджень, потребуючих обробки, наводять дані о площі. Пояснюють вибір препаратів і норм їх витрати, способи сигналізації, строки робіт і потрібне число літаків. Авіаційну обробку окремих ділянок здійснюють човниковим і загонним способами. Авіаційний метод застосовують при масовому ураженні хворобами або густою заселеністю шкідниками.

106. Нагляд за стовбурними шкідниками здійсн двома методами – рекогносцирувальним і детальним.

Рекогносцирувальний метод проводить старший майстер лісу , за такими ознаками : по льотних отворах, по ходах , бо буровій муці, по обламаних пагонах, по всихаючи деревах, всі ці дані він заносить в лісопатологічний журнал.

При детальному методі в осередках всихання лісу , закладають стрічкові пробні площі(0,1% від площі осередка) на них проводять суц перелік дерев з розподілом їх на категорії стану: категорія – здорові дерева послаблені дуже послаблені із всиханням вершини до 50% крони всихаючі у яких усохло не менше 2/3 крони свіжий сухостій сухостій минулих років. На пробах рубають модельні дерева з числа всихаючи або свіжого сухостою і підають їх ентомологічному аналізу зрубаному дереві знімають смугу кори і закладають облікову площу розміром 10х10 см. На цій площадці по ходах визнач вид шкідника , к-ть в ходах личинок, лялечок імаго. За цими показниками встановлюють потрібну к-ть викладу ловильних дерев.

107. Приймаючи лісо продукцію розкряжовують і сортують і укладають в штабелі по породах і по призначеню. Якщо на склад поступає деревина уражена ще в лісі домовими грибами то таку деревину вивозять за межі складу в присутності представника держлісгоспу, складають акт про списання. Якщо ж деревина уражена грибами , або пошкодж шкідниками в незначній мірі її переводять в дрова. Антисептики – це спец речовини які захищають деревину від біоруйнування , добрий антисептик захищає деревину на протязі 40р. Розрізняють антисептики водорозчинні , масляні .()фтористий натрій, біосепт , кам’яновугільне

108. На землях які вийшли з під Сг використання і пустирі необхідно споч врощувати грунтопокращуючі листяні породи з поступовим введеням хвойних порід. На території зрубаних деревостанів потрібно створ мішані культури. З хвойних не більше 30% , необхідно своєчасно проводити доглядові рубки, прочищення і освітлення в молодняках 1 класу віку , пеньки після рубки потрібно антисептувати для захисту від спор кореневої губки. Проводити боротьбу з шкідниками. На бідних грунтах підсівати багаторічні трави.

109.До роботи з отрутохімікатами допуск особи віком 18р і більше, не допуск вагідні жінки. Всі отрутохім повині зберіг в окремих приміщенях під замком і видаватись із складу по накладній яка затвердж директором лісгоспу або головним бухгалтером. склади повині бути розташовані не блище як 200м від житлових приміщень та джерел питної води. особа яка працює на складі повина 2р на рік проходити мед огляд Складі повина бути аптечка Робітники які працюють при обробітку насаджень повині розписатися в журналі по технічі безпеки і працювати в спец одязі. Під час роботи не вживати їжу і не палити Після закінчення роб зняти спец одяг і промити оприскувач до чистоти.

110. Зооциди: до них відносяться: Зоокумарин, криси і ратиндан-2. Зоокумарин випускається у вигляді білого порошку зі складом 0.5% діючої речовини,наповнювачем слугує кромахмал. Використовується для отруєння принад проти гризунів у виробничих приміщеннях. Крисид препарат із технічної альфа-нафтілтіомочевини,подрібненій на кульковій мельниці. Препарат сірого кольору зі слабким запахом, погано розчиняється у воді. Смерть наступає через 12-71 години від зупинки дихання. Ратиндан – випущений промисловістю має 0.5% діючої речовини і кукурудзяний крохмал,покрашений у синій колір. Використовують для отруєних принад в боротьбі з гризунами. Для цього його змішують з кормом 30грам на 1кг, 5-25 грам на 1 нору.

111. Фунгіциди в склад цієї групи входять органічні речовини. В лісовому господарстві фунгіциди використовують переважно в розсадниках, молодих культурах і для протравлення насінного матеріалу і землі. Цинеб представляє собою дрібний порошок сірого або жовтосірого кольору, має 80% діючої речовини – піздцинкової солі, етиленбиздитиокарбаминовой кислоти. З водою утворює стабільну суспензію. Приміняється для боротьби з шютте сосни і модрини,протравлення насіння, для боротьби з цитоспорозом і іржею тополі. Фентиурам – комбінований препарат. В склад його входить 40%ТМТД, 10% трихлорфенолята міді, 20%гамма-ізомера ГХЦГ. Це коричневий порошок, добре змочується в воді. Для протравлення насіння і для передпосадкового знезараження черешків. Середньо токсичний для людини.

112. в минулому заходи боротьби з шкідниками та хворобами поділяли на 2 групи: запобіжні та винищувальні, в наш час на нагляд за появою і поширенням шкідників та хвороб, карантин рослин, лісогосподарський метод боротьби, біологічний метод боротьби,Є сексопатологічний метод, хімічний, фізико механічний,, генетичний, інтегрований.

Служба захисту лісу організована

113. Існує 3 способи протруювання насіння перед висівом: Сухий- коли насіння поміщають у бочки і протруюють його ТНТД з розрахунку 5-6гр на 1 кг Вологий – при цьому способі насіння виносять на вулицю під навіс розтеляючи брезент і обприскуючи 0,15% розчином формаліну загортають насіння , воно протруюється і через 2 год готове для висіву насіння. Мокрий при цьому насіння занурюють в розчин марганцівки на 2 год.

114. Техніка проведення ґрунтових розкопок. Проводяться з метою виявлення кореневих шкідників, і за проектування заходів боротьби з ними. На заданій площі вибираються облікові квадратики, на яких проводяться розкопки. Розкопка першого квадратика проводиться шириною 1*1м , і глибиною 1 метр. У розкопках беруть участь 3-4 робітники. Спочатку знімається стерня, потім один робітник віялоподібним способом копає далі, вибираючи всі личинки шкідників, другий робітник збирає і сортує їх. Перша розкопка проводиться на глибину 1м, де ще можуть залягати шкідники. Послідуючі ямки копають на глибину 40-60см, де також вибираються всі шкідники (личинки).Якщо на одному метру квадратному в виявленні личинки, слід протруювати грунт. Закопується розкопка теж віялоподібним методом, щоб виявити пропущених шкідників,після цього зверху закладається стерня.



















116. Захист плодів та насіння при зберіганні. Насіння потрібно зберігати у підготовленій тарі в насіннєсховищі. Приміщення повинно бути сухим, недоступним для гризунів. Підлога повинна бути із дощок з 2 шарів, між якими покладена металева сітка, плінтуси повинні бути оббиті бляхою шириною 10-12см. Сходи повинні бути бетоновані. При зберіганні жолудів необхідно запобігти їх самозігріванню. Підсиханню ф замерзанню. Перед закладанням жолуді протруюють фунгіцидами ТМТД 1-2г на 1кг жолудів. Дезінсекція сховищ може бути вологою і сухою. При сухому способі спалюють мелену сірку 30 гр. на 1метер кубічний. При вологому способі здійснюється побілка стін та стель вапняно-керосиновою емульсією (5л. води, 2кг. Негашеного вапна, 1л. керосину).Проти гризунів застосовується бочки-ловушки, дротяні хатки з падаючими дверцями , капкани. Їх розставляють поблизу нір, та в місцях проходу. І в перші 2-3 дні заражають принадами але не закривають. Принада повинна бути завжди свіжою, лопушки чисті і сухі. Викладають такі принади: Ракумін, Ратіндат, Крисид, 1 принада на 100 метрів квадратних.

117. БОРДОСЬКА РІДИНА - безбарвна суспензія голубого кольру. Виготовляють її способом змішування мідного купоросу ( Си S04) з вапняним молоком ( Са (OH2) . Для приготування 100л 1%- ї концентрат! бордоської рідини беруть 1кг мідного купоросу і 1 кг негашеного вапна. Мідний купорос розчиняють в невелкій кількості теплої води , доводячи об'єм до 50 л В другій посудині гасять вапно, яке розчиняють в 50 л води. Після охолодження розчин мідного купоросу вливають у вапняне молоко, добре перемішують. Розчин потрібно виготовляти в дерев'яній, емалірованій або у глиняному посуді. Готова бордоська рідина повинна маги нейтральну або слаб о лужну реакцію. Якість виготовлення перевіряють лакмусовим папірцем: або за допомогою чистого ножа чи цвяха. Поява на залізному предметі бурого нальоту міді свідчить про кислу реакцію, і тоді треба долити вапняного молока. Бордоську рідину виготовляють безпосередньо перед вживанням , бо при тривалому зберіганні (1,5- 2 дні) сполуки міді випадають і рідина погано прилипає до рослини. Обприскування Б розсадниках і молодих посадках проводять 1 - 3 рази в період вегетації 0,5- 2,0 %-ною концентрацією проти іржі сосни, модрини, ялиці, тополі, берези, осики, верби, шютте модрини, сірої плісені і плямистостей листя , виляганн сіянців. Для кращого прилипания в бордоську рідину додають цукор або мелясу з розрахунку 50- 100 грам на 100л розчину