SHPORA.net :: PDA | |
Main FAQ гуманитарные науки естественные науки математические науки технические науки Соціологія особистості. Соціологія особистості - галузь соціології, предметом вивчення якої є особистість як суб'єкт та об'єкт соціальних відносин суспільно-історичного процесу на рівні взаємо¬зв'язків особи й соціальних спільностей. Основні проблеми соціології особистості: • вивчення особистості та властивих їй рис, які залежать від специфіки умов життєдіяльності соціальних спільнот, до яких належить індивід; • формування і розвиток особистості, тенденції її соціалі¬зації; • вивчення особистості як об'єкта соціальних відносин; • розгляд особистості як суб'єкта суспільних відносин, закономірностей її взаємозв'язків із суспільством, групою, колективом; • вивчення регуляції та саморегуляції соціальної поведінки особистості; • соціальна типологія особистості; • структура особистості, формування й розвиток її потреб, інтересів і ціннісних орієнтацій. Поняття "особистість" дуже багатогранне, воно відтворює зв'язок з життєдіяльністю та соціальною сутністю людини, а також індивідуальне відображення соціально значущих рис, сукупності соціальних відносин. Особистість - це стійка система соціально значущих рис і властивостей людини, котра реалізується в процесі соціаль¬них зв'язків через активну предметну діяльність та спілку¬вання. Особистість є об'єктом і суб'єктом соціальних відносин. Особистість як об'єкт соціальних відносин характери¬зується через: • соціалізацію - процес входження в суспільство, включен¬ня особистості в соціальні зв'язки, в різні типи соціальних спільностей, засвоєння нею соціальних норм і культурних цінностей. Вона охоплює як соціально контрольовані процеси цілеспрямованого впливу на людину, так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування; • соціальну ідентифікацію — усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної спільноти, її поведінки відпо¬відно до усталених у групі норм. Рівень вимог з приводу ідентич¬ності залежить від широти та значущості набору ролей, що їх реалізує людина в межах певної спільності, від ступеня згуртованості й форм регламентації поведінки в суспільстві. Особистість як суб'єкт соціальних відносин характери¬зується: • самоусвідомленням особистості як соціально-психо¬логічної характеристики людини. Джерелом усвідомлення власної самобутності є довколишні значущі для особистості люди; • системою ціннісних орієнтацій, через яку вона сприй¬має та оцінює соціальну реальність. Вони набувають функцій найважливіших регуляторів соціальної поведінки; • потребами, мотиваціями, соціальними настановами й соціальною поведінкою. Потреби відображають залежність людини від зовнішнього та соціального середовища. Природні потреби визначаються біологічною сутністю людини (житло, їжа, продовження роду, одяг). Соціальні потреби є продуктами суспільного життя, рівня розвитку людини. Мотивації - це внутрішні збудники поведінки людини. Найпоширенішими мотивами діяльності є матеріальна зацікав¬леність, бажання досягти успіху, самореалізуватися у творчо¬сті тощо. До мотиваційної структури особистості належать на¬станови, що визначають схильність людини до певних дій, реакцію на об'єкти. Соціальні настанови - це соціально визначені можливості особи діяти відповідно до об'єкта дії. Складові елементи на¬станови: • когнітивна частина, тобто усвідомлення ставлення до об'єкта; • афективна частина, тобто емоційне ставлення до об'єкта; • поведінкова частина, тобто послідовна поведінка щодо об'єкта. У соціологічній літературі соціальні настанови називають "аттітюдами" (від англ. - attitude - позиція, ставлення до будь-чого). На думку відомого російського соціолога В. Ядова, настанови не існують окремо, а становлять ієрархічну систему. На першому рівні містяться елементарні настанови, що по¬в'язані із задоволенням життєвих потреб. На другому рівні -соціальні настанови, які формуються на основі оцінки соціальних об'єктів і ситуацій. На третьому рівні - узагаль¬нені соціальні настанови, що визначають загальну спрямо¬ваність особи. Четвертий рівень - система ціннісних орієнта¬цій на цілі життєдіяльності та досягнення цих цілей. Соціальна поведінка - це усвідомлені, цілеспрямовані дії, засновані на взятті до уваги потреб, інтересів і дій інших людей, існуючих соціальних норм. |