SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

46. Договір купівлі-продажу - договір, за яким продавець зобов"язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов"язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.Ознаки:1. є договір спрямований на передачу майна у власність2. даний договір є завжди оплатним договором – при набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві ціну обумовлену в договорі3. є договором двостороннім – зумовлений взаємне виникнення у кожної із сторін П і О. З укладенням такого договору продавець приймає на себе О передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобовязаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі.4. реальний – коли передача товару продавцем є підставою для укладення дог куп – прод5. консенсуальним – коли сторони досягли домовленості між собою стосовно істотних умов договору і продавець зобов’язується передати покупцеві товар. П і О у сторін виникають з моменту досягнення ними згоди щодо істотних умов договору.5. сторонами договору є продавець і покупець6. мета договору – перенесення права власності на річ, яка є товаром, покупцеві.7. належить до традиційних договорів у цивільному праві8. змістом якого є переміщення матеріальних благ у товарній формі.9. поіменовані договори – можливість укладення яких прямо передбачена ЦКУВиди договору купівлі продажу: - роздрібної торгівлі - поставки - контрактації с/г продукці - постачання енергетичними та ін ресурсами через приєднану мережу – міни

47. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

48. Спадкування за законом має місце в усіх випадках,При спадкуванні за законом майно померлого переходить до осіб, зазначених у законі. Законом встановлюється також до цих осіб..Спадкоємці за законом поділяються на дві черги.До складу спадкоємців першої черги входять такі особи:1. Діти. Після смерті матері діти у всіх випадках визнаються спадкоємцями за законом. Після смерті батька діти не завжди закликаються до спадкування.Після смерті батька діти визнаються спадкоємцями за зако¬ном, якщо між батьком і дитиною є правовий зв'язок, зокрема:а) коли діти народилися від батьків, що перебували в зареєст¬рованому шлюбі;б) якщо походження дітей від даних батьків, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, встановлено на підставі спільної зая¬ви батька та матері дитини в державні органи запису актів гро¬мадського стану;в) коли походження дитини від даного батька встановлено в судовому порядку;г) якщо діти народилися до 8 липня 1944 p. від батьків.



49. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи навипадок своєї смертіПраво на заповіт має фізична особа з повною цивільноюдієздатністю.Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповітучерез представника не допускається.



50. Відносини, що виникають між суб'єктами права при з'єднанні своїх внесків (майно, знання тощо) і організації співпраці для досягнення спільної мети є одним із різновидів цивільних правовідносин, а саме — зобов'язаннями за спільною діяльністю.Оскільки ці зобов'язання завжди об'єднують двох і більше учасників, вони можуть бути двосторонніми і багатосторонніми. Причому кожний учасник зобов'язань за спільною діяльністю виступає одночасно як боржник і як кредитор. Наприклад, він може бути зобов'язаний передати майно і мати право вимагати від другої сторони трудової участі у здійсненні спільної діяльності. У тому випадку, коли учасників більше двох, права та обов'язки виникають у кожного з них по відношенню до інших.



51. Серед способів припинення зобов'язань з волі сторін належне місце займає виконання зобов'язань. Виконання зобов'язання є нормальним способом припинення зобов'язання, досягненням мети, заради якої воно створювалося.Але припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а належним його виконанням.Вимоги, що визначають належне виконання зобов'язань, містяться в законах, договорах, а за їх відсутності — у вимогах, що звичайно ставляться . належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому випадку на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов'язки — відшкодування збитків, сплата неустойки та ін. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від реального виконання зобов'язання. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.











52. Здійснення суб’єктивного цивільного права — це реалізація його змісту шляхом вчинення уповноваженою особою дій, які визначають можливість певної поведінки (наприклад, суб’єктивне право особи на будь-яке майно надає їй можливість володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном).Здійснення суб’єктивного цивільного права базується на принципі «дозволено все, що не заборонено законом». Особа здійснює своє цивільне право вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй актами цивільного законодавства та договором. Водночас при здійсненні своїх прав особа має додержуватися моральних засад суспільства, зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб, заподіяти шкоду довкіллю та культурній спадщині, а також зловживання правом в інших формах.Особа може відмовитися від свого майнового права, а також передати його іншій особі за відплатним або безвідплатним договором. Нездійснення особою свого цивільного права не є підставою для його припинення, крім випадків, встановлених чинним законодавством. При цьому особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

53. Шлюб це сімейний союз жінки та чоловіка зареєстрованими у державному органа РАЦС. Заява про реєстрацію шлюбу подається чоловіком та жінкою особисто, якщо реєстрація невідбулась заява втрачає чинності через 3 місяці. Шлюб реєструється через один місяці умови для укладання шлюбу: неповині знаходитись в іншому заєрострованому шлюбу між особами прямої лінії споріднені, з особою яка є недієздатною потрібна вільна згода обох.



54. Опіка засіб захисту особистих і майнових прав і інтересів неповнолітніх до 14р, залишилися без батьківського піклування а також повнолітніх осіб визнаних недієздатним внаслідок душевної хвороби. Піклування визнана судом обмежено дієздатними внаслідок взловживання спиртними напоями чи осіб які за станом здоровя не можуть захищати свої праваю



55.Державно-правове регулювання трудових відносин в Україні було розпочато з розвалом Російської імперії. Спочатку це регулювання було підкорене завданню створення власного законодавства. Але вже на початку 20-х років, коли загрозу іноземної інтервенції в Росії було ліквідовано, а національно-визвольний рух придушено, правове регулювання в Україні було фактично поставлене в залежність від змісту нормативних актів Росії, хоч формально вони приймались органами державної влади України. Таке становище створилося внаслідок того, що, по-перше, Росія підкорила Україну шляхом «співробітництва» в галузі управління народним господарством, транспортом, зв'язком; фінансів, а також в галузі регулювання питань праці, соціального забезпечення і продовольства. По всій Україні господарювали продовольчі загони «московської обжорки», що викликало обурення і навіть збройні виступи селянського населення України.





56. Трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру, занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.



57. У шлюбному договорі встановлюється:загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків;- чинність договору або окремих його умов ( прав та обов'язків) і після припинення шлюбу;- порядок зміни умов договору.А також визначається майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки, а також можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків.



58. За законопроектом трудовий договір може бути припинений та розірваний. Припинення трудових правовідносин припиняє дію трудового договору і передбачає звільнення працівника з роботи, що можливе лише за наявності підстав, визначених у законі. При односторонньому волевиявленні у припиненні трудових правовідносин застосовується термін “розірвання” трудового договору, які зазвичай поділяють на два види: вольові дії сторін (наприклад, їх угода) чи вольові дії третьої особи (наприклад, суду, військкомату та інших осіб);деякі події (смерть працівника, закінчення строку трудового договору та інші обставини). Слід зазначити, що для припинення трудового договору у зв’язку з закінченням строку його дії необхідний складний фактичний склад: по-перше, факт закінчення строку договору; по друге, волевиявлення хоч однієї із його сторін на припинення трудового договору.









59.Нині контрактна форма трудового договору широко застосовується на підприємствах і в організаціях різних форм власності, в тому числі у закладах освіти, науково-дослідних інститутах, засобах масової інформації. Найбільш ефективно вона використовується на спільних підприємствах з участю іноземного капіталу. Контракт є головним регулятором правовідносин, що складаються на ринку праці. Його роль визначається тим, що він є основною формою залучення до праці і розподілу робочої сили в системі підприємств і організацій, які функціонують на базі всіх форм власності. Контракт підвищує взаємну відповідальність роботодавця і працівника, дозволяє поставити оплату праці в залежність від її результатів. Водночас він являє собою найважливішу форму реалізації громадянами їх конституційного права на працю та забезпечення його гарантій, а також на вільний вибір виду зайнятості. Контракт спрямований на здійснення ефективної кадрової політики; забезпечення умов для прояву працівником ініціативи і самостійності з урахуванням його індивідуальних здібностей і професійних навичок; правову і соціальну захищеність працівника.



60. Колективний договір укладається між власником і профспілковою організацією. Тут встановленні взаємні взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих трудових відносин: нормування і оплата праці, розмір плати. Встановлення гарантії і пільг. Колективні договори підлягають повідомні реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Він укладається на підприємстваствах незалежно від форм власності. Строк набуває чинності з дня підписання.



61. У виняткових випадках за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення двадцяти одного року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.



62. Випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів ("молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст", "магістр") і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником (час навчання в інтернатурі до цього терміну не включається).Керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням (студентів-"бюджетників") укладають з ними угоду за встановленою формою. За рік до закінчення навчання обласна державна адміністрація укладає контракти з виконавцями державного замовлення відповідно до кількості замовлених місць, і подають міністерствам та відомствам, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, які виконують державне замовлення, перелік місць працевлаштування та умов, які вони зобов'язуються створити випускнику (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії). Замовники несуть відповідальність за достовірність поданої інформації про потребу у фахівцях.



63. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника можливе у випадку, коли трудовий договір укладено на невизначений строк (ст. 38 КЗпП). Такому розірванню трудового договору повинне передувати письмове попередження власника або уповноваженого ним органу, що здійснюється працівником за два тижні про намір звільнитися з роботи. Якщо керівник відмовився підписати заяву то вона набуває чинності через 2 тижні.



64. Трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:1) змін в організації виробництва і праці;2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді;3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків;4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин 5) нез'явлення на роботу;7) появи на роботі в нетверезому стані;8) вчинення за місцем роботи розкрадання;9) одноразового грубого порушення трудових обов'язків;10) винних дій працівника;11) вчинення працівником, який виконує виховні функції.



65. Строк випробування не перевищує 3 місяців, в окремих випадках 6 місяців. Випробування не встановлюються для неповнолітніх молодших спеціалістів інвалідів для осіб які переведені до іншого місця роботи коли працівник відсутній у період випробування з тимчасовою непрацездатності строк продовжується.



66. Робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки. Звичайно застосовуються два види робочого тижня: 5-денний з двома вихідними днями і 6-денний з одним вихідним днем. Рішення про введення 5- або 6-денного робочого тижня приймається власником спільно з профспілковим органом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за узгодженням з місцевою радою. 40-годинна гранична норма робочого часу повинна дотримуватися при 5 і 6-денному робочому тижні. При 6-денному робочому тижні тривалість робочого дня напередодні вихідного дня не може перевищувати 5 годин, скорочений, неповний, ненормований надурочна робота нормальна тривалість робочого часу.