SHPORA.net :: PDA

[ Back ]

1. Існує декілька поглядів на політичну організацію суспільства і право в аспекті їх виникнення: 1.соціальний розвиток суспільства почався без політичної організації та права. 2. соціальний розвиток не тільки почався почався, а й закінчиться без політичної організації та права. 3. політична організація та право виникли й розвивалися разом із виникненням і розвитком людського суспільства. Держава при цьому розглядається як частина політичної організації суспільства. Основними причинами виникнення держави є: - необхідність у більш досконалих формах управління суспільством у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зростання чисельності населення; - необхідність підтримання суспільного порядку, що забезпечує за допомогою загальнообов’язкових соціальних норм; - необхідність організації захисту території та ведення війни; - необхідність організації значних суспільних робіт.

2. У спеціальній науковій літературі існує чимало визначень поняття держава, котрі відбивають такі його аспекти: - держава як організація політичної влади; - держава як апарат влади; - держава як політична організація всього суспільства. Розкриваючи зміст поняття держава, слід підвести її під родове поняття, як політична організація. Якщо державу до середини ХІХ ст.. можна визначити як політичну організацію панівного класу, то сучасна держава – це політична організація всього суспільства. Ознаки держави: - територія яка визначається державним кордоном; - суверенітет держави; - апарат публічної влади; - Правова система; - податкова система; - символи держави.

3. Функції держави – це основні напрями її діяльності на певних етапах розвитку. У функціях держави виражається її сутність та призначення. Конкретні функції держави, а їх досить багато, доцільно розглядати через їх класифікацію на види. Загалом функції держави можна поділити на такі групи: - за соціальною значущістю – основні та неосновні; - залежно від територіальної спрямованості - внутрішні та зовнішні; за часом здійснення постійні та тимчасові; за сферами суспільного життя –гуманітарні економічні та політичні.

4. Основними державними формами правління є монархія та республіка. Форми правління - це спосіб організації верховної державної влади, порядок її утворення та діяльності, компетенції та взаємозв’язок органів, а також взаємовідносини з населенням держави.. Форми устрою – це елемент форми держави, що відображає адміністративно – територіальну організацію державної влади та порядок взаємодії між центральними й місцевими органами влади. Форма устрою характеризує: - принципи поділу території держави на складові частини; - можливість врахування інтересів національних меншин шляхом надання територіальної автономії; - відносини між різними рівнями владних органів.

5. Політичний режим – це сукупність чи система методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в суспільстві. Політичний режим характеризується станом демократичних прав та свобод людини та інших суб’єктів суспільних відносин, відношення державної влади до правових основ діяльності її органів. Сучасна територія держави розрізняє два основних типи політичних режимів: демократичний і антидемократичний.



6. Найважливіші властивості права, які характеризують його як специфічну систему регулювання суспільних відносин: - право встановлюється або санкціонується державою чи населенням; - відповідальність правам ідеалам справедливості і свободи; - нормативність; - формальна визначеність; - загальнообов’язковий характер; - системність; - забезпеченість можливістю державного примусу; - інтелектуально вольовий характер права.

7. Функції права – це основні напрямки його вживання на суспільні відносини. Функції права поділяються на: - загально соціальні; - спеціально юридичні. До загально – соціальних відносяться такі функції: гуманістична, організаторська – управлінську, інформаційну, оціноорієнтувальну, ідеологічно виховну, пізнавальна. До спеціальних відносяться : регулятивна та охоронна.

8. Нормативно правовий акт – це письмовий документ компетентного суб’єкта права у якому закріплюється правила поведінки загального характеру що забезпечується державою. Нормативно правовий акт є основною формою права і має ряд переваг серед інших джерел права: - нормативний акт може бути оперативно виданий і змінений у будь якій своїй частині що дозволяє відносно швидко реагувати на соціальні процеси суспільства; - акт як правило систематизованій, що дозволяє легко орієнтуватися в системі законодавства; - акти дозволяють формувати зміст правових норм що сприяє проведення єдиної політики не допускає довільного тлумачення.

9. Правова держава – це офіційний представник громадського суспільства, правова форма організації й діяльності публічно – політичної влади і її взаємовідносин з індивідами як суб’єктами права. Правова держава базується на основоположних принципах в яких розкриваються її соціальне призначення роль і функції.

























10. 10. Громадянське суспільство — це спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою та надійним соціальним захистом, іншими правами та свободами, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності людини і громадянина. До основних ознак правової держави слід віднести такі: • вона сприймається як об'єднаність, солідарність і корелятивність усіх людей; • у ній панує право як загальна міра свободи, рівності й справедливості в суспільстві, що й визначає зміст чинних законів, інших нормативних та індивідуальних правових актів; • вичерпне врегулювання правового статусу людини і громадянина та забезпечення його ефективної реалізації; • розвинена система чинного законодавства; • взаємна відповідальність особи і держави, її органів і посадових (службових) осіб; • провідна роль суду в розв'язанні спірних питань і конфліктних ситуацій; • ефективна діяльність інших правоохоронних органів у забезпеченні законності й правопорядку; • високий рівень правосвідомості та правової культури громадян; професіоналізму працівників правоохоронних органів і т. ін.

11. Правопорушення – це протиправне винне суспільно небезпечне діяння, дія чи без бездіяльність деліктоздатного субекта яке тягне за собою юридичну визначені для правопорушника негативні наслідки. Види правопорушення – це класифікаційні групи правопорушень за різними підставами. Правопорушення поділяються на: злочини і проступки..



12. Відповідальність це обов’язок особи зазнати негативних наслідків за вчинки які не відповідають встановленим суспільством соціальним нормам. Основні види соціальної відповідальності: - моральна відповідальність; - політична; - юридична. Юридична відповідальність є особливим різновидом соціальної.. Саме її належність до соціальних категорій визначає наявність у юридичній відповідальності всіх ознак соціальний, забезпечує суспільний порядок, гарантує захист суспільних інтересів та передбачає наявність суспільних суб’єктів. Юридична відповідальність – це специфічні правовідносини між державою і правопорушником що характеризується засудженням протиправного віяння і суб’єкта правопорушника покладанням на останнього обов’язку зазнати несприятливих наслідків за скоєне правопорушення.



13. Правопорядок – це одна зі складових суспільного порядку яка полягає у правовій регламентації суспільних відносин та вимозі додержання чинних правових норм. Перш за все правопорядок це організованість стійкість елементів певної системи. Правовий порядок можна розглядати як мету правового регулювання створення за допомогою права та правових засобів такого порядку і такої урегульованості суспільних відносин які служать зміцненню існуючого ладу.

14.

15. 15. Конститу́ція Украї́ни — основний закон держави Україна. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. На пам'ять про прийняття конституції в Україні щорічно святкується державне свято День Конституції України Діюча Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула. Преамбула I Загальні засади 1 — 20 IІ Права, свободи та обов'язки людини і громадянина 21 — 68 ІІІ Вибори. Референдум 69 — 74 IV Верховна Рада України 75 — 101 V Президент України 102 — 112 VI Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади 113 — 120 VII Прокуратура 121 — 123 VIIІ Правосуддя 124 —131 IX Територіальний устрій України 132 — 133 X Автономна республіка Крим 134 — 139 XI Місцеве самоврядування 140 — 146 ХІІ Конституційний Суд України 147 — 153 ХІІІ Внесення змін до Конституції України 154 — 159 XIV Прикінцеві положення 160 — 161 XV Перехідні положення

16. Форма правління – це структура і правове становище вищих органів державної влади та встановлений порядок взаємодії між ними. За державним устроєм Україна є унітарною державою. Державний Устрій України ґрунтується на засадах єдності неподільності, недоторканості і цілісності державної території комплексності економічного розвитку і керованості окремих її частин з урахуванням загальнодержавних і регіональних інтересів. Отже державна влада в Україні відповідно до основного закону здійснюється демократичним методом що є конституційною гарантією демократичного режиму.

17. Виборче право має два значення:1)сукупність юридичних норм , які регламентують участь громадянина України у виборах представницьких органів влади. 2)право громадянина обирати і бути обраним . Основними принципами виборчої системи і виборчого права в Україні є: загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні участь виборців в організації і проведені виборів різноманітність форм і методів висунення кандидатів у депутати.



18. Конституційний лад України втілює в собі насамперед і головним чином суспільний і державний лад. Юридично і фактично конституційним ладом є порядок, встановлений І гарантований Конституцією України. Проте конституційний лад є значно ширшим поняттям, ніж конституційний порядок.Конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами, прийнятими на її основі й відповідно до неї. Його відповідність Конституції є головним покажчиком її реалізації.За своєю суттю конституційний лад є певним типом конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права. Нинішній конституційний ладЗа формою конституційний лад України є системою основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації та діяльності держави, суспільства та інших учасників конституційно-правових відносин. Насамперед конституційний лад України уособлює передбачену Конституцією форму (форми) держави - за характером державного устрою і державного правління - і форми безпосереднього народовладдя.



19. Конституція України говорить що Державними символами України є Державний прапор України Державний герб і Держаний гімн України.









20. Громадянство це належність особи до даної держави внаслідок якої на особу поширюється суверені права держави і забезпечується захист її прав і законних інтересів як всередині України так і за її межами. Громадянство набувається 1)за народженням; 2) у результаті прийняття громадянства; 3) за підстав передбачених міжнародним договорами України; 4) за інших підстав;. Припинення громадянства є вихід з громадянства України , втрата громадянства, позбавлення громадянства.

21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчутними та непорушними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасованими. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

22. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості якщо при цього не порушуються права та свободи інших та має обв’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.



23. 23. Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципом територіальності і спеціалізації.10.1. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні10.2. Президент України - глава держави10.3. Кабінет Міністрів України- Уряд України10.4. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні10.5. Судова влада в Україні10.6. Місцеве самоврядування в Україні



24. Розподіл влади між органами держави: проявляється в тім, що вся державна влада в повному обсязі не належить жодному з органів держави; покликано забезпечити реалізацію державної влади в інтересах народу, що є єдиним джерелом цієї влади; перешкоджає виникненню якої-небудь необмеженої державної влади, зосередженню всієї повноти державної влади в або одних руках, її узурпації однією особою, органом, соціальною групою; виражається в розмежуванні компетенції між органами держави; пов'язане з наявністю взаємного контролю в органів держави по відношенню друг до друга; є "несучою конструкцією" всієї системи стримань та противаг, спрямованої на забезпечення служіння держави загальному добру.



25. Форма управління — це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються органами виконавчої влади для реалізації поставлених перед ними завданьФорми управлінської діяльності прямо чи опосередковано обумовлені тими юридичними приписами, за допомогою яких держава регулює діяльність виконавчої влади. Вони (форми) закріплюються в Конституції УкраїниПрийнято розрізняти чотири форми управлінської діяльності: 1) видання нормативних актів управління; 2) видання індивідуальних (ненормативних, адміністративних) актів управління; 3) проведення організаційних заходів; 4) здійснення матеріально-технічних операцій.



26. Адміністративне право України це система адміністративно правових норм які регулюють і охороняють особливе коло суспільних відносин у сфері державного управління. Предметом регулювання адміністративного права є суспільні відносини що виникають і змінюють у сфері державного правління.



27. Фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності є скоєне правопорушення, що тягне за собою адміністративне стягнення.В законодавстві поняття "адміністративне правопорушення" сформульоване в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Згідно з цим Кодексом, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний чи громадський порядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність настає лише в тому разі, коли правопорушення за своїм характером не тягне за собою згідно з чинним законодавством кримінальної відповідальності.Отож, адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: суспільну небезпеку, протиправність, винність і покарання.

28. 1. Попередження в письмовій формі.

2. Штраф - грошове стягнення.

3. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вилучення або безпосереднім об’єктом адм. правопорушення - примусове вилучення цього предмета з подальшою реалізацією і передачею вирученої суми колишньому власникові за відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

4. Конфіскація предмета; грошей, одержаних внаслідок вчинення адм. правопор. - примусова безоплатна передача цього предмета у власність держави.

5. Позбавлення спец. права (права полювання, керування трансп. засобами) - до 3 років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.

6. Виправні роботи - до 2 міс. за місцем постійної роботи особи і з відрахуванням до 20% її заробітку в доход держави.

7. Адм. арешт - до 15 діб і лише у виняткових випадках.

Оплатне вилучення та конфіскація - це основні і додаткові адм. стягнення, решта - тільки основні. За одне порушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Для неповнолітніх (16-18 років) такі заходи впливу:

- зобов’язання публічно або в ін. формі попросити вибачення у потерпілого;

- застереження;

- догана або сувора догана;

- передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.